20 найпопулярніших текстів «Детектора медіа» про громадянське суспільство

20 найпопулярніших текстів «Детектора медіа» про громадянське суспільство

09:00,
9 Січня 2024
1268

20 найпопулярніших текстів «Детектора медіа» про громадянське суспільство

09:00,
9 Січня 2024
1268
20 найпопулярніших текстів «Детектора медіа» про громадянське суспільство
20 найпопулярніших текстів «Детектора медіа» про громадянське суспільство
Спойлер: ця добірка передбачувано схожа на реакцію на болючі факти російсько-української війни, але натомість нагадує про унікальні проєкти — історії нашого опору та єднання.

«Детектор медіа» підбиває підсумки медіароку-2023 традиційними оглядами ключових подій і тенденцій у світі медіа. Усі тексти читайте за тегом «#Підсумки року 2023».

Зокрема ми поговорили з представниками громадських організацій про ключові події в секторі та тренди, які актуальні нині й будуть важливими у наступному році. Першу частину опитування експертів читайте тут.

Також згадаймо двадцятку найчитаніших матеріалів «ЗМІ для змін» — підсайту «Детектора медіа», який розповідає про громадський сектор.

20. Військова справа для мирних людей. Чого навчають у Центрах готовності цивільних від Фонду Притули

Ще 2022 року Фонд Сергія Притули, окрім забезпечення війська, підтримав також проєкт Центр готовності цивільних (ЦГЦ). Ідея проста: приходь і навчайся базової військової підготовки за вільний донат. Багато з нас не були готові до повномасштабного вторгнення, чи не так? І ЦГЦ мав на меті це виправити. За рік волонтери масштабували проєкт на 17 регіонів України, навчивши більш як 20 тисяч людей базових навичок виживання на війні. Домедична допомога, стрілецька справа, гранатомети, дрони, психологічна допомога — проєкт розростається темами залежно від запиту громад. 

19. Психологиня Світлана Чуніхіна: Волонтерство — це спосіб упоратися з почуттям загрози й почуватися частиною спільноти

Чимало людей в Україні вперше волонтерили та донатили саме після повномасштабного вторгнення. Вочевидь, український волонтерський рух довго буде предметом аналізу для політологів, економістів, соціологів і психологів. Саме з точки зору психології вирішив поглянути на це явище «Детектор медіа» разом із соціальною психологинею, віцепрезиденткою Асоціації політичних психологів Світланою Чуніхіною. Наша співрозмовниця розповіла про складові мотивації волонтерів, їхню схильність до емоційного вигорання та різницю між мирним і воєнним волонтерством.

18. Ксенія Дітчук: Комунікації громадських організацій — це важче, ніж продавати хліб, бо він людям потрібен, а зміни — ні

Як громадським організаціям конкурувати за увагу суспільства на одному інформаційному полі з «Трухою», котиками-єнотиками, рецептами, а також про висвітлення важких тем, хейт і війну ботів у соцмережах розмовляємо з фахівчинею зі стратегічних комунікацій Ксенією Дітчук, яка співпрацює з громадськими організаціями з 2004 року.

«Ми чомусь вважаємо, що громадська тема далека від маркетингу. А насправді — ні. Нам потрібно “продати” нашу ідею, нашу позицію. Нам потрібно переконати людей і зробити їх “євангелістами бренду”. Умовно кажучи, я сам пристібаюсь у машині й вас закликаю. Я сам іду на вибори, навіть коли не бачу серед кандидатів, за кого голосувати, й вам кажу — не сидіть на дивані, йдіть та змінюйте країну», — лише одна із влучних цитат з інтерв’ю.

17. Режисерка Анастасія Тиха: «Ми виринаємо з війни в роботу. І назад»

Фільм Анастасії Тихої «Наша робосім’я» — один із переможців конкурсу Civil Pitch Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Це конкурс, де ідея активістів і режисерів може отримати кошти та допомогу менторів. Ідея активістки Ганни Теличко про гурток роботехніки в шахтарському містечку перемогла на Civil Pitch ще до того, як війна майже стерла Вугледар із лиця землі. Говорили з режисеркою про кризу віри в кіно, роль контрастів, зйомки попри складнощі географії, а також як «у фільмі, у якому нічого не відбувається» любов і пристрасть до справи допомагають пережити найважчі часи. 

16. Як діє підпільний рух спротиву «Жовта стрічка» на окупованих територіях

Увага світу до України фокусується переважно або на біженцях, або на військових, що, безумовно, важливо. Але історії людей, які руйнують наративи російської пропаганди про спокій на захоплених територіях, розвішуючи навпроти плакатів «Росія тут назавжди» українську символіку, заслуговують на увагу не менше. Адже, як сказав один із європарламентарів, що побував на виставці, «ця жовта стрічка у багатьох випадках сильніша за автомат Калашнікова». Бо вона несе невпевненість, страх і відчай російським окупантам.  

«Ми хочемо показати світу, що українці не змирилися з окупацією. Особливо ті, хто живе в Донецькій, Луганській областях та в Криму», — каже «Детектору медіа» координатор руху «Жовта стрічка» Іван, який не називає свого прізвища з міркувань безпеки. 

15. Пам’яті Романа Ратушного. Як ініціатива «Захистимо Протасів Яр» продовжує справу активіста

5 липня 2023 року громадському активісту Роману Ратушному мало б виповнитися 26 років. Проте цього не сталося — його життя забрала російська куля, яка вбила Романа під Ізюмом на Харківщині 9 червня 2022 року. Він із перших днів повномасштабної війни брав участь у боях під Києвом, згодом у складі 93-ї ОМБр «Холодний Яр» звільняв Тростянець, воював на Сумщині та на Харківщині. У пам’ять про Романа і його справу захисту паркової зони від забудовників близькі, знайомі та ГО «Захистимо Протасів Яр» започаткували фестиваль, який розпочався у травні й тривав кожні два тижні вихідними до вересня. Його головна мета — об’єднати громаду та містян навколо збереження парку й докластися до будівництва нової країни.

14. Олександра Мазур, «Спільнота родин Оленівки»: «Перша наша ціль — повернути тих, хто вижив»

«Спільнота родин Оленівки» об’єднує більше сотні сімей. Їхні рідні — кохані, брати й сини — тримали оборону Маріуполя до травня 2022 року, коли за наказом командування вийшли в полон. У ніч із 28 на 29 липня 2022 року вони постраждали внаслідок вибуху в бараці в колонії №120 у селищі Оленівка. Унаслідок теракту загинуло більш як 50 українських захисників, більш як сотню було поранено. Ці дані досі не підтверджені: до полонених росіяни не пускають, і невідомо, чи в Україну повернули всі тіла загиблих. Волонтерка спільноти Олександра Мазур розповіла нам про біль від деяких слів журналістів і розважальні заходи в день трагедії, сподівання на визнання роковин днем жалоби, можливості розслідування та порятунку полонених.

13. Громадянське суспільство: партнер держави, «швидка допомога» для чиновників чи бекофіс органів влади?

Це запитання, яке, мабуть, найчастіше обговорюють на Форумах розвитку громадянського суспільства — найбільшій в Україні конференції-фестивалі, що збирає на діалог волонтерів, благодійників, активістів, аналітиків, посадовців, бізнесменів, донорів, міжнародних партнерів, медійників. У тексті відображені ключові тези панельної дискусії «Як війна та відновлення змінюють суспільний договір в Україні?». Увага, спойлер! Окрім обговорення унікальності українських донатерів і волонтерів, учасники й учасниці дискусії зійшлися на тому, де треба провести межу між повноваженнями держави та громадянським суспільством. Якщо коротко, громадянське суспільство не має перебирати на себе функції правоохоронних органів, органів судової влади та органів сфери безпеки. Все інше, якщо це на користь суспільства, — можна.

12. Як громадські ініціативи Ізраїлю об’єдналися заради порятунку та допомоги

Який «ізраїльський сценарій» у розрізі громадянського суспільства? Як волонтери в Ізраїлі реагують на війну та чим опікуються, «Детектору медіа» розповіли волонтерка ізраїльської гуманітарної організації NATAN, сімейна лікарка Альбіна Ротштейн і засновниця технологічної платформи «Глобальна ізраїльська ініціатива», громадська діячка Олена Новгородська.

«До війни у нас була суспільна криза. Це було обумовлено політичним розколом. Люди виходили на протест проти чинної влади, вони були не згодні з рішеннями уряду, частина ізраїльтян покинула країну, бо не бачила перспектив розвитку. Проте війна нас усіх об’єднала. І навіть наше політичне керівництво стало пліч-о-пліч, аби перемогти терористів», — говорить одна з волонтерок.

11. «Не відкладайте здоров'я на після перемоги». Про що говорять популяризатори науки в умовах війни

Команда популяризаторів/-ок науки громадської організації Inscience до 24 лютого 2022 року усвідомлювала загрозу нападу Росії, тому завчасно обговорила план дій, маршрути й склала тривожні валізи. Після початку вторгнення команда майже вся виїхала з Києва, проте за три дні вже повернулася до роботи. Як в Inscience адаптували проєкти та чому створили нові, як розпізнати фейкових науковців і їхню «єресь», а також яка роль науковців у перемозі та відбудові України — «Детектору медіа» розповіла співзасновниця громадської організації Inscience Анна Орєхова.

10. «Комунікаційна агенція не має сяяти більше за клієнта»

Змістовна розмова про тренди комунікацій громадського і державного секторів із Веронікою Кобзистою, керівницею комунікаційної агенції соціальних змін «9.Department». Читайте, що це за агенція така, які перешкоди долала її лідерка в умовах війни, а також дізнавайтесь, які помилки в комунікаціях можуть знищити репутацію навіть суперповажної організації.

9. «Унікальне в історії явище». Що скаже світові українське громадянське суспільство

30 травня в Києві відбувся Форум громадянського суспільства. Понад дві тисячі учасників і близько двохсот спікерів обговорювали можливі ролі громадськості у відновленні України. У виступах подію не раз назвали «репетицією конференції в Лондоні». Йдеться про Ukraine Recovery Conference, яка відбулася 21–22 червня та мала за мету мобілізувати підтримку міжнародної спільноти задля економічної та соціальної стабілізації України й подолання наслідків війни. Які підсумки Форуму громадянського суспільства підбили організатори та які ключові меседжі громадського сектору передадуть світовій спільноті, розповів «Детектору медіа» Володимир Шейгус, виконавчий директор «ІСАР Єднання» — організатора форуму.

8. «Обміни не такі масові, тому що вони примусять росіян визнати, що ці діти викрадені», — керівниця організацій допомоги дітям про депортацію

Як і навіщо Росія депортує українських дітей, як правильно українським і закордонним медіа висвітлювати цю тему, що може зашкодити поверненню дітей і хто та яким чином це робить — читайте в розмові з головою правління «Української мережі за права дитини», національною директоркою з розвитку програм «SOS Дитячі містечка Україна» Дар’єю Касьяновою.

7. Найскладніше — не лише вивезти людину, а й простежити, як складається її життя далі. Волонтери — про евакуацію жителів прифронтових територій

Текст про те, як евакуйовують, переконують виїжджати й допомагають улаштуватися на новому місці волонтери організацій «HelpPeople» і «База UA». Представники організацій розповіли чимало історій: окупанти взяли в полон 32 водіїв гуманітарних автобусів, як волонтери евакуювали людей під обстрілами, як снаряд влучив у будинок людей, які днем раніше відмовилися виїжджати. Як евакуювали цілий інтернат для людей з інвалідністю. Зрештою, волонтери не просто переконують людей виїжджати з небезпечних місць, вони ще й допомагають їм із пошуком житла. А якщо ті все ж відмовляються їхати, волонтери намагаються покращити їхнє життя на місці, поблизу лінії фронту.

6. Розмова про перемогу, відновлення та модернізацію України. Для чого збирається Форум громадянського суспільства

Наталя Климова, менеджерка комунікацій та організаційного розвитку ІСАР «Єднання», анонсувала Форум громадянського суспільства, який відбувся 30 травня. Зазвичай ці форуми організовують у грудні, щоби підбити підсумки року, проте цей став «репетицією» перед Ukraine Recovery Conference 2023 — міжнародної конференції в Лондоні, про яку ми вже згадували в цій добірці.

5. Спільна справа: яка роль громадських організацій у реформі освіти»

Найбільш читана колонка року на «ЗМІ для змін» авторки Зої Литвин, голови громадської спілки «Освіторія», пояснює, чому в утіленні змін державі не обійтися без ГО, а ГО — без держави, а також як вдало співпрацюють сектори за кордоном і в Україні. На прикладах Фінляндії, Канади, Індії та, звісно, України авторка говорить, що сам громадський сектор не може замінити державу. «Це утопія, і системні речі робляться тільки на державному рівні. То як же йому бути? Відповідь — ставати повноправним партнером, як це було на старті НУШ», — написала Зоя Литвин.

4. Віталій Селик, «Сміливі відновлювати»: Війна — це велике горе, але це шанс перебудувати наші міста і села, позбувшись відрижки радянських часів

Російські загарбники зруйнували в Україні понад сто тисяч будинків; понад мільйон українців залишився без житла, й ці числа постійно ростуть. Ресурсів для повноцінної відбудови приватного житла немає і, скоріш за все, поки триває війна, не буде ані у власників, ані в держави. Допомогти з відбудовою обіцяють іноземні партнери, однак їхня повноцінна допомога почнеться після завершення війни — а жити треба зараз. Тому відбудувати житло людям допомагають волонтери. Одна з організацій, яка цим займається — «Сміливі відновлювати». Її співзасновник, колишній журналіст і київський урбаніст Віталій Селик, розповів «Детектору медіа», як команда організації розбирає завали, допомагає громадам на звільнених територіях пережити зиму, а також якими, на його думку, мають бути відбудовані села й міста.

3. «Просто сидіти сил не було». Матері зниклих безвісти на війні — про дев’ять років боротьби, а не очікування

Як пошук зниклих безвісти змінився за дев’ять років, як тиск на світові парламенти впливає на обміни, а також чого не можна писати про безвісти зниклих — «Детектору медіа» розповіли голова Всеукраїнської спілки матерів і родичів учасників АТО «Берегиня» Алла Макух і активістка Олена Сугак. Алла представляє Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у Дніпропетровській області, а Олена — у Кривому Розі.

Це матері, яких об’єднало горе: під час бойових дій їхні сини зникли безвісти. Аби пройти шлях пошуку разом, вони у 2016 році створили спілку матерів і родичів учасників АТО «Берегиня». Сина Алли обміняли після року в полоні, а про сина Олени досі нічого не відомо. Його вважають зниклим безвісти, проте мама сподівається, що він у полоні й чекає на обмін.

2. «Війна закінчиться лише з деокупацією Криму». Що робити з півостровом і його жителями Україні

Це текст про кіно та майбутнє Криму. До десятої річниці Революції гідності мережа кіноклубів документального кіно Docu/Club спільно з музеєм Майдану провели показ та обговорення документального фільму «Крим SOS» режисера Сергія Лисенка про перші місяці роботи ініціативи.

Загалом за час своєї роботи «КримSOS» надала підтримку сотням тисяч людей із Криму та сходу України. Хоча мало хто знає, з чого все почалося. 27 лютого 2014 року, в перший день російської окупації півострова, активісти Таміла Ташева, Севгіль Мусаєва й Алім Алієв створили сторінку «Крим SOS» у фейсбуці, щоб надавати оперативну та перевірену інформацію про ситуацію в Криму.

Після перегляду запрошені гості обговорили с ситуацію в тимчасово окупованому Криму зараз, репресивну політику загарбників щодо кримчан, підтримання зв’язків півострова з материковою Україною. 

«Росія як авторитарна система, як імперія, буде хотіти й далі завойовувати інші землі. Для жителів Криму ця війна з 2014 року є новітньою колонізацією півострова. Ми боремося за нашу ідентичність і за право обирати майбутнє. Коли ми говоримо про те, хто і що може зробити для повернення Криму сьогодні, то важливо усвідомлювати, що зараз у нас немає сторонніх спостерігачів — ми всі або у війську, або маємо щось робити для війська. Варто підтримувати культуру, зокрема кримськотатарську, нашу мову, яка зникає, — як інституційно, так і на особистому рівні, коли кожен українець може знати 10, 20, 30 фраз кримськотатарською», — сказав, зокрема, Алім Алієв, заступник генерального директора Українського інституту.

1. Евакуація на Херсонщині: як волонтери рятують людей і тварин

6 червня 2023 року стало для українців черговим 24 лютого 2022-го. Після перших повідомлень про підрив Каховської ГЕС і затоплення прибережних населених пунктів чимало волонтерських команд вирушило на допомогу. Цей текст про тих, хто евакуював людей і тварин, привозили місцевим жителям воду та продукти. І хоча пізніше в соціальних мережах розвинулась дискусія щодо «мейнстримності» поїздок волонтерів на Херсонщину та сумнівності намірів більшості, у жодному разі не можна знецінити дії тих, хто першими без жодних вагань рушили на допомогу.

«Якщо чесно, зараз тут відчуття величезної толоки, Майдану, де у всіх трішки здають нерви, багато крику, метушні, але будь-які потреби закривають настільки швидко, що йде боротьба, хто швидше допоможе. Українці неймовірні», — сказав один із героїв історії, журналіст, медійник і громадський активіст Богдан Логвиненко.

Колаж: Микола Шиманський / «Детектор медіа»

Команда «Детектора медіа» не лише бореться за якість української журналістики, але й розповідає про суспільно важливі процеси в Україні. Наші журналісти пишуть про досягнення та проблеми громадського сектору й показують, як активісти впливають на реформи.

Запрошуємо вас долучитися до Спільноти «Детектора медіа». Та разом працювати над тим, щоб ініціативи, які захищають демократичні цінності, ставали більш видимими.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду