30 травня представники та представниці більш ніж двох тисяч організацій громадського та державного секторів зустрінуться в Києві на Форумі громадянського суспільства. Організатор — Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадського почину «Єднання» — пропонує панельні дискусії, виступи експертів/-ок і нетворкінг. Назва нинішнього форуму — «Обриси майбутнього: перемога, відновлення та модернізація України».

«Форум наповнений складними й водночас нагальними темами, про які наше громадянське суспільство вже дозріло поговорити по-дорослому», — сказала Наталя Климова, менеджерка комунікацій та організаційного розвитку ІСАР «Єднання». Як координаторка Форуму, вона поділилася з «Детектором медіа» деталями події. 

— Наталю, зазвичай ваші Форуми громадянського суспільства відбуваються наприкінці року. У чому особливість нинішнього заходу, чому ви вирішили влаштувати його, так би мовити, позапланово?

— Форуми, які ми проводили до того, були своєрідною щорічною «звіркою годинників» у сфері розвитку громадянського суспільства. На них підбивали підсумки року, що минає, нагороджували найкращих і закладали плани на наступний рік. Нинішній форум — трішки інша історія. Він більше про виклики часу, перед якими ми стоїмо, про перемогу, відновлення та модернізацію, а головне — про необхідність синхронізуватися перед тим, як ми будемо рухатися далі.

Доказом великої потреби в цьому є те, що за два тижні до початку заходу на нього вже зареєструвалися понад півтори тисячі учасників. Громадській спільноті необхідне скоординоване бачення того, хто що робить, хто куди рухається в тих реаліях, що зараз визрівають і назрівають. Тож форум є відповіддю на такий запит — зібратися всім разом і скоординуватися.  

Ми виокремили три основні етапи шляху, який доведеться пройти Україні: перемога, відновлення та модернізація. Це, власне, відображено в назві форуму. Але на етапі розробки програми форуму група фахівців, які зазвичай допомагають нам готувати подібні заходи, вказала на значно більшу кількість першочергових завдань, які стоять перед громадянським суспільством.

Найперше з них, звісно, — це перемога України у війні. І на форумі ми будемо говорити про те, як громадянське суспільство може формувати, підтримувати та розвивати міжнародну коаліцію на підтримку України, — адвокувати надання нашій країні оборонної та фінансової підтримки міжнародних партнерів.

Не менш важлива роль громадського сектору в протидії впливу російської пропаганди на академічні, студентські, медійні, творчі кола західних країн, взагалі — на їхні суспільства. Ми бачимо, що сьогодні представники українських аналітичних центрів і громадських організацій, які раніше займалися міжнародною, антикорупційною, реформістською діяльністю, перемкнулися на просування українського порядку денного в міжнародних інституціях. І нам, громадянському суспільству, потрібно продовжувати це робити для наближення перемоги, оскільки держава самостійно з цим не впорається. 

— Чимало українських громадських організацій займаються документуванням воєнних злочинів Росії та співпрацюють із міжнародними інституціями для притягнення до кримінальної відповідальності російських воєнних злочинців у майбутньому. Чи йтиметься на форумі про цей напрям роботи представників громадського сектору?

— Так, одна з ключових панелей на форумі буде називатися «Ціна справедливості». Йтиметься про те, хто та як відповідатиме за всі смерті, руйнування та інші наслідки російської агресії проти України. Бо насправді це велика праця — домогтися такої справедливості, і її має зробити наша внутрішня система правосуддя у співпраці з міжнародною. Між тим, ми поки навіть не підійшли до вироблення дієвих механізмів встановлення справедливості, ціна якої вимірюється не лише зусиллями, а й коштами. Сподіваюся, про це в нас відбудеться серйозна, фахова розмова, яка матиме певні результати.

Крім того, будемо говорити про гуманітарні виклики, що продовжують бути актуальними, — гуманітарну допомогу, підтримку ВПО, евакуацію цивільних із прифронтових і тимчасово окупованих територій. Адже громадські організації, які взяли на себе величезну частину цієї роботи, продовжують її виконувати. І дуже часто ця робота є недооціненою. До благодійних і громадських організацій ставляться як до тих, хто зобов’язаний її виконувати. Водночас левова частка здобутків у сфері раннього відновлення виконується саме їхніми силами. І тут є свої виклики: люди втомлюються, виснажуються, вигорають. Тож будемо говорити про те, як вберегти людей і зробити цю роботу системнішою. 

— Чи буде приділено окрему увагу темі міжнародної допомоги? 

— Звісно, це важлива тема, і ми говоритимемо про те, що міжнародна допомога має базуватися на українському досвіді та враховувати досвід потужного громадянського суспільства України. Тут, до речі, варто відзначити, що багато міжнародних організацій, які вступають у взаємодію з українцями, кажуть про те, що в нас є чого повчитися. Ми більш цифровізовані, організовані, наші люди мобільніші, гнучкіші, ініціативніші. І в нас багато інституційних рішень, які могли б упроваджувати європейські країни.

Словом, ця війна, як вже неодноразово говорилось, є для нас ліками проти меншовартості. І значною мірою це стосується й громадянського суспільства України, яке має фантастичні приклади і проєктів, і фандрейзингу, і мобілізації людських і матеріальних ресурсів.

Такого рівня залученості в громадську, благодійну, волонтерську активність, як в Україні, немає ніде у світі. Тому час говорити про те, що Україна має брати на себе світове лідерство у цій сфері та експортувати свій досвід в інші країни.

— До речі, про експорт. На форумі обговорюватиметься економічне відновлення країни. Яка роль у цьому громадських організацій?

— Якщо благодійні фонди чи громадські організації й можуть запускати економічні проєкти, то йдеться лише про соціальний бізнес, а це не той внесок в економіку, який допоможе її перезапустити. Але що вони точно можуть робити й де їхня роль недооцінена, так це адвокація реформ, спрямованих на покращення умов для економічної та бізнес-діяльності. Такий запит є з боку ділової спільноти, але, схоже, його поки не почула влада та інші сторони. Тому адвокація реформ і дерегуляції бізнес-середовища — це перша важлива місія для громадянського суспільства.

Друга важлива місія — це просвітництво щодо важливості економічної свободи й підприємницької ініціативи. Тому що, на жаль, ми все ще бачимо поширеність патерналістських настроїв серед населення, яке очікує, що хтось прийде і щось дасть. І ставлення до підприємців як до бариг чи спекулянтів. Ми хочемо на форумі чітко поставити завдання перед громадянським суспільством активніше переконувати людей у тому, що бізнес — основа добробуту й економічного зростання країни, і чим більше він розвинений, тим краще ми будемо жити.

— Ще одна із заявлених тем — спільноти та спільність. Про що тут ідеться?

 — Тут порушено дуже багато цікавих тем. Одна з них пов’язана з тим, що соціальні мережі та інші сучасні технології штучно розділяють людей по різних інформаційних бульбашках, унеможливлюючи спільний простір. Така «бульбашковість» є серйозною загрозою, недарма весь світ б’є на сполох через це. В Україні вона посилюється ще й війною. Через неї групи людей із різними позиціями «капсулюються», не ведуть жодних дискусій і цим, по суті, фіксують стан розрізненості на роки. Нам треба виходити зі своїх бульбашок у спільний простір, вчитися домовлятися, співпрацювати, формувати нову культуру партнерства, яка базується не на тому, що він мій кум і я йому довіряю, а на тому, що ми з ним реалізували крутий проєкт і я вважаю його надійним партнером. 

Будемо говорити, як відновити тяглість спадщини з діаспорою. Бо діаспора — це дуже недооцінений фактор для України, і ми побачили, яку роль він відіграв під час війни, коли діаспоряни стали, по суті, амбасадорами України. 

Окрема панельна дискусія, на якій виступатиме директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи Елла Лібанова, буде присвячена демографічній кризі в Україні та шляхам її подолання. Тут, я думаю, потрібно вирішувати, чи будемо ми формувати спільність між тими українцями, які виїхали, і тими, які залишилися в країні. Можливо, значна частина тих, хто виїхав, уже не повернеться, і це потрібно буде визнати та змиритися з цим. Але якщо вони стануть активними представниками України в тих країнах, де залишатимуться, виховуватимуть дітей українцями, підтримуватимуть спільність із жителями України, це буде на користь нашій країні. 

Форум наповнений тяжкими й водночас нагальними темами, про які наше громадянське суспільство вже дозріло поговорити по-дорослому і серйозно. Тому що ми всі відчуваємо: це, можливо, останній шанс української нації або ствердитися, або загинути. Тож нам потрібно спланувати наші першорядні кроки — що ми робимо для перемоги, що ми робимо для відновлення та що ми робимо для модернізації України після повернення її на шлях розвитку.

— З яких іще подій, крім дискусій та обговорень, складатиметься програма форуму?

— У нас працюватимуть чотири дискусійні майданчики, п’ять секційних і приблизно двадцять виставкових місць.

Запланована виставка соціальних бізнесів, і ми закликаємо всіх запрошених на форум приходити з грошима, щоб купувати вироби на підтримку різних соціальних проєктів — допомогу ЗСУ, людям з інвалідністю, притулків, бездомних тварин тощо. 

Крім виставок, буде багато презентацій, інтерактивних музеїв, представлені кращі приклади відбудови й відновлення громад силами громадянського суспільства. Ми покажемо, як громадянське суспільство допомагає відроджувати життя на деокупованих територіях. Як ГО «Гірський рятувальний центр» розбирає завали, як ГО «Будуємо Україну разом» відбудовує житло та соціальні об’єкти, як лікарі-волонтери приїздять із ліками та діагностичною апаратурою, як інші волонтери привозять і роздають людям хліб, відкривають перукарні, перезапускають ЦНАПи та поновлюють надання адміністративних послуг. Тобто весь цикл життя на звільнені території повертають громадські й благодійні організації. Звісно, що все це у співпраці з владою, з міжнародними партнерами, з проєктами міжнародної технічної допомоги. Але руками, які це роблять, часто є руки громадянського суспільства. Тому хочеться всі ці приклади зібрати, зафіксувати, похвалити цих людей, подякувати, обмінятися досвідом.

Крім того, буде секція, на якій донорські організації, міжнародні фундації та проєкти технічної допомоги презентуватимуть свої пріоритети в роботі з громадянським суспільством. І для громадських організацій це буде чудовий шанс зрозуміти, як можна отримати кошти на свої проєкти, як знайти ресурси, щоб далі продовжувати робити свої добрі справи. Важко назвати точну кількість спікерів, які виступатимуть на форумі, але, за моїми скромними підрахунками, це буде не менше 300 людей.

Ключову промову виголосить Орися Луцевич — менеджерка Українського форуму Chatham House (Лондон). Вона говоритиме про те, що ця війна є, по суті, війною світових автократій проти світових демократій. І ми бачимо, як вона сьогодні впливає на порядок денний усього світу, міняє карту світу, як демократичні країни об’єднуються для допомоги Україні в боротьбі за свій демократичний вибір проти автократичної країни-агресорки.

— Назва доповіді Орисі Луцевич — «Битва автократій проти демократій. А якщо ми програємо?» (Назва доповіді змінена організаторами на «Світ на грані: значення української перемоги» — «ДМ»). Виходить, ви допускаєте й інші варіанти сценаріїв майбутнього України, крім «перемоги, відновлення та модернізації»? 

— Думаю, нам всім важливо розуміти, чи є у провідних аналітиків та аналітичних установ світу «план Б» — на випадок, якщо світові демократії програють. І це питання має бути для всіх протверезливим. Тому що ми відчуваємо втому від війни, яка почала накопичуватися у світі, бачимо, як Росія, нездатна перемогти на полі бою, ввімкнула на повну свою машину пропаганди. Намагається впливати на настрої громадян різних країн, зламуючи демократичні механізми для того, що виборці тиснули на своїх політиків, аби ті скорочували допомогу Україні. При цьому світ недостатньо розпізнає як загрозу ту гібридну агресію, мистецтвом якої бездоганно володіє Путін і його режим. Велика роль громадянського суспільства — показати цю загрозу. 

Виходячи з цього, ми визначили тему ключової промови на форумі. А Орися Луцевич потім представить основні його здобутки й резолюцію форуму на Конференції відновлення України — URC-2023, що відбудеться 21-22 червня цього року в Лондоні.

Це велика конференція, на яку з’їдуться представники країн — партнерок України та всі зацікавлені інституції для мобілізації міжнародної підтримки економічного й соціального відновлення нашої країни. Chatham House буде її співорганізатором і хостом великого дня напередодні URC-2023, де буде обговорюватися роль громадянського суспільства в процесах відновлення України.

— У програмі Форуму буде окремий сайд-івент для представників локальних медіа. Чому саме буде присвячений цей захід?

— Ми побачили, що на локальному рівні є велика кількість медіа, які працюють зі своїми цільовими аудиторіями, продовжують тримати з ними міцний зв’язок і мають на них значний вплив. Водночас вони не охоплені якимись великими програмами, і є потреба долучити їх до загального процесу, синхронізувати першочерговість завдань у процесі перемоги, відновлення й модернізації України. Саме тому на другий день форуму ми проводимо конференцію для журналістів локальних медіа, на якій будемо обговорювати, що та як писати про відновлення громад. 

Цей івент буде одночасно і навчанням, і обміном досвідом. Ми хочемо підсвітити роль медіа, щоб люди на місцях, їхні цільові аудиторії, читачі правильно розуміли, які виклики стоять сьогодні перед Україною та як ми маємо консолідуватися, щоб упоратися з ними.

— Як би ви сформулювали ключову мету форуму, для чого ви його збираєте? 

— Щоб об’єднати різні середовища — громадянське суспільство, владні інституції, бізнес-середовище, медіа — для секторальної взаємодії та вироблення основних принципів такої взаємодії. На форумі будуть представлені всі ключові міністерства та інші державні органи, залучені до відновлення України, на рівні або керівників, або їхніх заступників. Бере в ньому участь Коаліція бізнес-спільнот за модернізацію України на чолі з її керівником Андрієм Длігачем, який також є керівником проєкту «Голос громадянського суспільства у формуванні та реалізації плану відновлення України» (Луганська декларація). Будуть медіа, наші партнери з розвитку, донорські інституції. 

Не менш важлива мета форуму — виробити план дій для громадянського суспільства, спрямованих, власне, на перемогу, відновлення і модернізацію України. Визначитися, на що насамперед скеровувати зусилля, з ким співпрацювати та взаємодіяти, як залучати партнерів, як знаходити кошти на свої проєкти тощо. Це друге завдання. І третє завдання — синхронізація наших планів та очікувань перед лондонською Ukraine Recovery Conference 2023 та підготовка меседжів, із якими Україна звернеться до світу на URC-2023.

Фото надала Наталя Климова