«Я робив усе, щоб мої вчинки та дії продовжили моє життя». Як стартував перший фестиваль «Протасів Яр» пам’яті Романа Ратушного

«Я робив усе, щоб мої вчинки та дії продовжили моє життя». Як стартував перший фестиваль «Протасів Яр» пам’яті Романа Ратушного

19:17,
31 Травня 2023
1355

«Я робив усе, щоб мої вчинки та дії продовжили моє життя». Як стартував перший фестиваль «Протасів Яр» пам’яті Романа Ратушного

19:17,
31 Травня 2023
1355
«Я робив усе, щоб мої вчинки та дії продовжили моє життя». Як стартував перший фестиваль «Протасів Яр» пам’яті Романа Ратушного
«Я робив усе, щоб мої вчинки та дії продовжили моє життя». Як стартував перший фестиваль «Протасів Яр» пам’яті Романа Ратушного
Чим живе та як розвивається очолювана Ратушним спільнота.

Минулих вихідних у Києві стартував перший фестиваль «Протасів Яр» пам’яті Романа Ратушного, який свого часу об’єднав місцеву громаду для захисту Протасового Яру від забудови, а в червні 2022 року героїчно загинув під Ізюмом як розвідник 93-ї бригади «Холодний Яр». Фестиваль відкрили на галявині Протасового Яру, яку також хотіли забудувати, чого не допустив Роман разом із місцевими жителями.

«Сьогодні перед вами мала б стояти не я, а наш лідер, той, хто заклав фундамент цієї громади, — наш Ромчик, Роман Ратушний. Я б дуже хотіла бачити, як він поверне до нас голову і скаже “на мій хлопський розум, ми рухаємось у правильному напрямку”, — сказала під час відкриття фестивалю голова ГО “Захистимо Протасів Яр” Юлія Бартле. — Але я — не Рома, його нема з нами й ніхто краще за нього не скаже. Тому я дуже хочу, щоб ви почули його голос».

Далі сталося те, від чого присутні навіть трохи здригнулися і, а їхні очі наповнилися слізьми — над галявиною пролунав голос самого Романа Ратушного.

Роман Ратушний

«Привіт, друзі! Я зараз на галявині в Протасовому Яру, яку ми облаштували як кінотеатр просто неба. Протасів Яр — це парк у центрі Києва, 30 гектарів лісу, місце з потенціалом ньюйоркського Централ-парку, якщо це спроєктувати й зробити, чим ми зараз займаємося як громада. Його вирішили забудувати — й не просто якимись двома-трьома будинками, а — цілим новим мікрорайоном. Нас це не влаштувало як громаду, ми згуртувалися і нам, як мені здається, вдалося подолати ось цю одвічну українську історію, коли навколо проблеми люди гуртуються, а потім, коли вона розв’язана — розходяться. Або навіть коли не розв’язана, а просто так видається людям, що вона притихла.

Нам навпаки вдалося організуватися у велику громаду, де є люди різного віку, різної статі, різних поглядів, але це не заважає їм думати над розвитком громади, над плануванням інфраструктурних об’єктів тривалістю 5–10 років. Паралельно ми займаємося культурним розвитком — це передбачає історичні лекції, воркшопи. І це виховує новий тип суспільства.

Це має бути атрибутом життя громадянина — участь у соціальних і політичних процесах своєї держави. Тому що не існує ніякої точки неповернення. Той плацдарм, який відвоювали під час Революції гідності, зберігали одиниці для нас усіх. І зараз, слава Богу, більше людей долучаються до збереження та відвойовування нових плацдармів.

На мою скромну думку, на мій хлопський розум, суспільство не чекає від якогось доброго царя або вищих сил добробуту, а створює цей добробут.

І великою проблемою України є те, що після розпаду Радянського Союзу ми так і не перейшли від режиму виживання до режиму будівництва країни. І от подібними штуками цілком можна будувати країну в рамках громади, в рамках міста», — ці слова Романа Ратушного розкривають і сутність боротьби об’єднаної ним громади Протасового Яру, і його погляди на громадську діяльність загалом.

Роман був дуже активним молодим хлопцем. Історія його громадської діяльності почалася ще під час Революції гідності, у якій він брав активну участь попри свій юний вік — на той момент йому було 16 років. За це йому навіть погрожували відрахуванням із навчального закладу, але це хлопця не злякало. 

Проте справжні лідерські якості він проявив уже за кілька років, коли Протасів Яр спробували забудувати. Він об’єднав місцеву громаду: люди й блокували будівельну техніку, і влаштовували акції протесту, і боролися та продовжують боротися за зелену зону неподалік від центру Києва.

«Роман був нашим лідером, попри свій вік. Він міг запалити всіх. Він зміг усіх об’єднати, незалежно від поглядів, віку. У нього була шалена харизма і він, як ніхто, вмів комунікувати з усіма: з бабусями, з бізнесменами, з бандюганами», — сказала Юлія Бартле «Детектору медіа».

Юлія Бартле 

Усього цього, каже Юлія, могло б не бути, якби не його завзятість і вміння об’єднувати та запалювати людей навколо своїх ідей. За свою діяльність Роман Ратушний отримував погрози, через що був змушений переховуватися, і навіть був під цілодобовим домашнім арештом за підозрою у хуліганстві.

Протасів яр і його галявину Роман зробив культурним осередком свого мікрорайону, де організовував різноманітні заходи, аби показати, що ця зелена зона не стоїть пусткою і не заростає бур’янами, а справді потрібна і громаді мікрорайону, і Києву загалом.

«Ромина візія була про те, що просто бійками не обійтися, що треба боротися комплексно і в судах. А те, що дійсно завжди об’єднує людей, це культурні події. Тому ми тут проводили різні заходи — пікніки, дитячі події, кінопокази, фестивалі. Рома свого часу навіть власний домашній арешт на фестиваль перетворив», — згадує про Романа Ратушного в коментарі «Детектору медіа» його мама, письменниця Світлана Поваляєва.

Світлана Поваляєва

Для продовження справи Романа Ратушного місцеві організували фестиваль його пам’яті. Світлана Поваляєва каже, що його ідеї мають продовжувати жити й стати прикладом для всіх українців, адже він довів — навіть прості люди, якщо вони об’єднані однією метою, можуть і повинні захищати свої права.

«Ми зібралися на фестивалі та продовжуємо ідеї Романа Ратушного з колаборації місцевих громад, які масштабуються на рівень всієї країни, — вкорінення й еволюцію нашої ідентичності, за яку, власне, і йде ця війна з росіянами, і для нашого майбутнього, тому що "чим більше росіян ми вб’ємо зараз, тим менше доведеться вбивати нашим дітям" (цитата Романа Ратушного. — "ДМ"). Це, на жаль правда. Але нам треба захищати свій простір не тільки фізично, а насамперед як історичну тяглість пам’яті та нашу культуру як цитадель, щоб не було ані найменшої шпаринки для того, щоб хтось міг прийти сюди "защищать русскій мір", — сказала Світлана Поваляєва. — Через масштаби Роминої особистості взагалі люди приходять до відповідальності насамперед за власне життя і те, як ти його проживаєш, а також і за інших людей».

Тарас Ратушний 

Батько Романа Ратушного, журналіст Тарас Ратушний, який нині також воює у складі Збройних сил України, подякував командирові за те, що його відпустили зі служби на відкриття фестивалю, а також наголосив на важливості цього заходу.

«Дякую громаді Протасового Яру за те, що залишаєтесь сильними та тримаєтеся цього місця сили. Дякую, Ромо, за те, що продовжуєш нас збирати докупи та щодня нагадуєш, хто ми, що ми й навіщо, і говориш, що робити. Тому що сказано достатньо, і якщо рухатися за цим планом, можна іти від одного плацдарму до іншого, здобуваючи перемогу крок за кроком. Усі ви маєте розуміти, що наша основна битва ще попереду, і всі ви маєте розуміти, що це не просто битва, в якій здобудеться остаточна перемога, і зло на ім’я Росія закінчиться. Це ще буде битва за країну, яка залишається за нашими спинами тут, у Києві, в тилу, в якій наше локальне зло, з яким боровся Рома, нікуди не поділося й тихенько пересиджує. З ним доведеться давати раду», — сказав Тарас Ратушний.

Ідеться про те, що, хоч на Протасовому Ярі зараз немає будівельної техніки й не вирубують дерева, а сама місцева громада здобула перемогу в апеляційному суді у справі «Корбан проти Романа Ратушного і ГО “Захистимо Протасів яр”», зелена зона остаточно не захищена. Попри те, що Київська міська рада проголосувала торік за створення тут парку, одна ділянка якраз навпроти галявини досі перебуває у приватній власності, й на розв’язання цієї проблеми потрібні час, політична воля та гроші, каже голова ГО «Захистимо Протасів Яр» Юлія Бартле.

«Наші депутати проголосували за те, що це буде паркова зона, але ще є певні процедурні питання, які не розв’язані. Є ділянка напроти галявини, яка досі належить приватній особі. Я думаю, що місто піде назустріч громаді й намагатиметься викупити цю ділянку», — пояснила вона «Детектору медіа».

Але поки це триває, ідеї Романа Ратушного та започатковані ним традиції, як сказала Світлана Поваляєва, продовжують масштабуватися, а сам Протасів Яр живе та розвивається.

У перший день фестивалю серед основних локацій була дитяча галявина, яку організував музей Івана Гончара. Дітям представили традиційну культуру та народні ремесла, організували майстеркласи з плетіння ляльок і коників. Також діти збирали з пазлів картини з колекції музею Івана Гончара.

Крім того, під час фестивалю збирали гроші для аеророзвідників 92-ї бригади ЗСУ, яка воює на фронті.

Загалом фестиваль триватиме до вересня і кожні два тижні вихідними тут будуть різноманітні події за кількома напрямками: мистецький — кінопокази, концерти, поетичні читання, лекції, створення муралу; демократичний — дискусії, розмови, лекції, покази й обговорення документальних фільмів, історичний — лекції, екскурсії.

Світлана Поваляєва каже, що таким був заповіт її сина, бо він хотів, щоб громада продовжувала його справу. Він писав: «Я не думаю, що є щось після смерті, тому я робив усе, щоб мої вчинки та дії продовжили моє життя».

Фото: Олександр Ратушняк, фестиваль «Протасів Яр», Роман Ратушний / фейсбук

Читайте також
Команда «Детектора медіа» не лише бореться за якість української журналістики, але й розповідає про суспільно важливі процеси в Україні. Наші журналісти пишуть про досягнення та проблеми громадського сектору й показують, як активісти впливають на реформи.

Запрошуємо вас долучитися до Спільноти «Детектора медіа». Та разом працювати над тим, щоб ініціативи, які захищають демократичні цінності, ставали більш видимими.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду