Олександра Матвійчук: «Коли ми говоримо, що Україна має перемогти, це означає, що Росія має програти»

Олександра Матвійчук: «Коли ми говоримо, що Україна має перемогти, це означає, що Росія має програти»

15:00,
30 Липня 2023
955

Олександра Матвійчук: «Коли ми говоримо, що Україна має перемогти, це означає, що Росія має програти»

15:00,
30 Липня 2023
955
Олександра Матвійчук: «Коли ми говоримо, що Україна має перемогти, це означає, що Росія має програти»
Олександра Матвійчук: «Коли ми говоримо, що Україна має перемогти, це означає, що Росія має програти»
Є різниця між «допоможімо Україні не програти» й «допоможімо їй виграти».

З 18 по 21 липня в Колорадо у США відбувся 14-й безпековий форум «Аспен». У ньому взяла участь очільниця Центру громадянських свобод — громадської організації, яка є лауреаткою Нобелівської премії миру 2022 року — Олександра Матвійчук. З 25 по 28 липня делегація лауреатів також провела зустрічі у Вашингтоні з високопосадовцями й експертами США. Із цими ж меседжами Олександра Матвійчук виступила на публічній дискусії 26 липня. Нижче публікуємо текстову версію її виступу. 

Я — правозахисниця і вже багато років застосовую закон для захисту людей і людської гідності. І зараз я опинилася в ситуації, коли закон не працює, тому що російські війська цілеспрямовано обстрілюють житлові будинки, школи, церкви та лікарні, атакують евакуаційні коридори, організовують систему фільтраційних таборів, здійснюють убивства, тортури, зґвалтування, організовують примусові депортації, викрадення та інші види злочинів проти цивільного населення. І вся міжнародна структура міжнародних договорів і міжнародних організацій не може зупинити ці звірства Росії.

Наша панель називається «Що чекає на Україну далі?», але я думаю, що краща назва для нашої панелі — «Що чекає на Україну та світ далі?». Тому що це не просто війна між двома державами. Це війна між двома системами: авторитаризмом і демократією. Путін розпочав цю війну не 22 лютого 2022 року, а в лютому 2014 року, коли Україна отримала шанс на швидку демократичну трансформацію після Революції Гідності. І для того, щоб зупинити нас на цьому шляху, Путін окупував Крим, частину Луганської та Донецької областей, а торік розширив цю війну до широкомасштабного вторгнення. І це явна ознака того, що Путін, як і будь-який диктатор, боїться ідеї свободи. Цією війною Путін намагається не просто покарати українців за наш демократичний вибір, який ми зробили дев'ять років тому, коли мільйони українців проголосували проти корумпованої та авторитарної попередньої влади. Лише за шанс побудувати країну, де права кожного захищені, уряд підзвітний, судова система незалежна, а поліція не б'є студентів на мирних демонстраціях, ми заплатили високу ціну.

Путін намагається переконати весь світ, що демократія, верховенство права та права людини — це фейкові цінності, тому що вони не змогли захистити вас під час війни. І відповісти на цей ціннісний вимір цієї війни — це завдання не лише України. Це спільна відповідальність усієї міжнародної спільноти. Тому що подивіться, що відбувається: ми опинилися в ситуації, коли член Ради Безпеки ООН може розпочати загарбницьку війну, чинити жахливі звірства, тільки для того, щоб зламати опір людей і окупувати країну. І ніхто не може це зупинити. 

Тож дозвольте я вас запитаю як правозахисниця: як ми, люди, які живуть у XXI столітті, захищатимемо людей, їхні життя, їхні свободи, гідність? Чи можемо ми покладатися на закон, чи тільки ядерна зброя має значення? Росія використовує воєнні злочини як метод ведення війни. Росія навмисно завдає величезного болю та страждань цивільному населенню, щоб зламати опір і окупувати Україну. І все це пекло, з яким ми зараз зіштовхуємося в Україні, є результатом тотальної безкарності, якою Росія користувалася десятиліттями. Тому що російські війська вчиняли жахливі воєнні злочини в Чечні, в Молдові, в Грузії, в Малі, в Сирії, в Лівії, в інших країнах світу. І вони ніколи не були покарані. Росіяни вважають, що вони можуть робити все, що їм заманеться. Саме тому ми повинні розірвати коло безкарності не лише заради українців, але й для того, щоб запобігти можливому нападу Росії на інші народи та інші країни. А для цього ми повинні змінити спосіб мислення. Бо коли я спілкуюся з першими особами різних країн, то бачу, що вони все ще дивляться на світ крізь призму Нюрнберзького трибуналу, який був важливим кроком для встановлення права та справедливості в минулому столітті. Але я нагадаю, що Нюрнберзький трибунал відбувся після того, як нацистський режим упав.

Але ми живемо в новому столітті. Ми повинні рухатися далі. Правосуддя не має залежати від величини влади путінського режиму. Ми не можемо чекати. Ми повинні створити спеціальний трибунал щодо агресії зараз і притягнути до відповідальності Путіна, Лукашенка та їхнє оточення.

Коли почалося широкомасштабне вторгнення, демократичні країни сказали: «допоможімо Україні не програти». Україна отримала першу зброю, щоб захистити себе, запровадили перші серйозні санкції проти Росії. І ми надзвичайно вдячні. Українці завжди пам'ятатимуть усі демократичні країни, які були з нами в цю дуже драматичну частину нашої історії. Але настав час змінити цей наратив на інший: «допоможімо Україні швидко перемогти». Існує величезна різниця між «допоможімо Україні не програти» і «допоможімо Україні швидко перемогти». Ці відмінності можна виміряти в масштабах озброєнь, швидкості ухвалення рішень, тяжкості санкцій. Проблема в тому, що у нас немає часу. Час для нас конвертується в численні смерті на полі бою, численні смерті на окупованих територіях, численні смерті в тилу. І ще один важливий момент: коли ми говоримо, що Україна має перемогти, це означає, що Росія має програти.

Проблема в тому, що демократичні країни досі не мають бачення, що вони будуть робити в цій ситуації. І це, на мою думку, є головним бар'єром для зміни цього наративу, щоб допомогти Україні швидко перемогти, встановити спільну мету, тому що коли ми маємо спільну мету — ми маємо спільну стратегію та знайдемо спільні ресурси, як реалізувати цю стратегію. 

Але чому ми боїмося, що Росія програє? Чому ми бачимо більш проблематичним післявоєнний період, ніж війну, що триває? Росія програє. Це неминуче. Радянський Союз розпався незалежно від того, чи були ми готові до його розпаду, чи ні. Це сталося. І Росія програє, тому що Путін намагається повернутися в минуле, майбутнє грає проти Путіна. Краще виробити спільне бачення і бути готовими до цього майбутнього.

Читайте також
Команда «Детектора медіа» не лише бореться за якість української журналістики, але й розповідає про суспільно важливі процеси в Україні. Наші журналісти пишуть про досягнення та проблеми громадського сектору й показують, як активісти впливають на реформи.

Запрошуємо вас долучитися до Спільноти «Детектора медіа». Та разом працювати над тим, щоб ініціативи, які захищають демократичні цінності, ставали більш видимими.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду