Як провести вільний час із користю? Чим я можу допомогти? Де брати ресурси на себе та життя? Навіть після п'яти років у громадському секторі я не можу остаточно відповісти на ці запитання. На цьому колонку можна було б і закінчити, але дещо в мене все ж є.

Трохи про мене. П'ять років волонтерю для молодіжних центрів, влаштовую благодійні акції та соціально важливі заходи для дітей-сиріт, людей похилого віку, півтора року створюю соціальні, мистецькі, освітні проєкти для молоді від 14 до 35 років. Тобто вільного часу в мене практично немає, але мені подобається віддавати себе для покращення свого міста. Мені вдається працювати в молодіжному центрі та поєднувати це з навчанням на магістратурі.

Громадський активізм — це не тільки віддавати себе на благо, але й здобувати корисні навички. Наприклад, практичний досвід організації освітніх подій. Професійно це називається «проєктний менеджер» — і потім твоє проєктне портфоліо дасть змогу влаштуватися на схожу роботу, де будуть платити. Тож я сформулював кілька правил, як встигнути все виконати й не «вигоріти» — не здобути відчуття, що тобі погано від того, що ти робиш.

• Читайте також: Психологиня Світлана Чуніхіна: Волонтерство — це спосіб упоратися з почуттям загрози й почуватися частиною спільноти

Перше правило працює не тільки в громадській активності: визначся, чи потрібно воно тобі. Тільки ти можеш вирішити, що для тебе краще, а про що варто забути. Наприклад, працювати з людьми мені подобається більше, ніж заповнювати купу документів у податковій. Тому намагаюся організувати коло спілкування та стиль життя під мої уподобання. Працюю в молодіжному центрі, проводжу соціальні проєкти в місті, навчаюся на соціального працівника та відмовляюся від справ, які мене не цікавлять, бо «а навіщо воно мені?».

По-друге, визначай пріоритети. Насамперед ти маєш піклуватися про себе (в хорошому сенсі) та свій розвиток самостійно. Між двома завданнями обирай те, що допоможе стати кращим, надасть корисні інструменти для подальшого шляху. До прикладу, після важкого дня мені хочеться побути на самоті, тому я залишаюся вдома. А завтра можу попрацювати над улюбленою справою. Тобто я обрав необхідний відпочинок: без нього я б не зміг виконати поставлені мені завдання.

Третє правило — не бери на себе завдань, які не зможеш подужати. Громадський активізм і волонтерство можуть займати багато часу, і важливо брати на себе тільки те, що можеш зробити. Це ненормована діяльність, яку хочеться охопити повністю. Варто пам’ятати, що найменший внесок — це вже велика робота, і «вигорілий» ти нікому користі не принесеш.

• Читайте також: Анна Бондаренко, керівниця Української волонтерської служби: «Важливо переорієнтувати всіх волонтерів із “гасіння пожеж” на системну, щоденну роботу із наближення перемоги»

Запорука успішного поєднання роботи чи навчання з громадською активністю — це або вибір діяльності, ідентичний роботі й спеціальності, або ж навпаки — протилежний їм. У першому варіанті ти здобуваєш практичні навички, які можна використовувати в роботі та підвищувати кваліфікацію, подаватися на вищі посади. У другому ж варіанті протилежні різновиди діяльності допоможуть абстрагуватися від однотипної роботи й відпочити розумово.

Наприклад, ти навчаєшся на комунікаційника/цю в державному університеті. У тебе є можливість попрактикуватися в написанні текстів, поширенні подій, комунікації зі ЗМІ й набувати той «живий» досвід, який тобі не дадуть в університеті.

Неочевидний, але гарний поінт для студентів: можна організовувати проєкти від університету або займатися дотичними до навчання справами та записувати це як практику. Додатково за громадську активність нараховують бали до стипендії чи стипендію від фондів або влади.

Приміром, можна погодити з дирекцією університету проведення заходу на тему з предмета, який ти добре знаєш — і тобі можуть додати бали до заліку чи екзамену або зарахувати як пройдену практику.

• Читайте також: Василь Байдак, волонтер, стендап-комік: Культуру волонтерства молоді мають нести інфлюенсери, тіктокери та блогери

«Змирися з тим, що ти все не встигнеш, і вибери те, що не можна не встигнути», — так говорять досвідчені активісти й ті люди, які розуміють, куди вони потрапили. Ця маленька вправа зі «зворотними» пріоритетами дає змогу визначити, що справді критично не пропустити та зробити першочергово.

Навчися казати людям «ні». Порада, яка знадобиться тобі впродовж життя не раз. Якщо щось не встигаєш, а тебе просять про допомогу, це не означає, що потрібно відразу погоджуватися.

Просити про допомогу складно, проте це необхідна функція, щоб «вижити» в складні часи.

Одного разу мені було важко попрохати допомогти мені зі сценарієм до вистави. У підсумку я не встиг її закінчити вчасно, та ще й вистава пройшла з невеличкими затримками, які можна було виправити ще на етапі написання сценарію.

На завершення додам, що потрібно знаходити команду, з якою буде комфортно та приємно працювати й утілювати щось разом, адже вона може мотивувати й підтримувати впродовж шляху.

Якщо тобі захотілося «увірватися» до громадської активності, то рекомендую почати з ФРІ-таборів. Обирай тематику, що цікава саме тобі, та роби перші кроки в комфортному темпі.

Денис Тітов, член Черкаського міського відокремленого підрозділу всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація регіональних ініціатив», головний комунікаційний менеджер ФРІ-табору ArtCamp

Фото автора Julia M Cameron, Anna Shvets, Cotton Bro Studio / Pexels