Журналісти, які працюють у зонах бойових дій, вважаються цивільними особами. Однак це правило працює за певних умов. Відповідно до ст. 79 Додаткового Протоколу I до Женевських конвенцій, воєнні кореспонденти користуються захистом, якщо не чинять дії, несумісні зі статусом цивільних. Тобто не беруть безпосередньої участь у бойових діях, не пересуваються у складі військових колон, не порушують принципу розрізнення щодо одягу й транспортного засобу тощо.

Російські «воєнкори», які від початку збройного конфлікту в Україні працюють на тимчасово окупованих територіях, такими правилами відверто нехтують. Нерідко при створенні постановних відеосюжетів саме вони дають команду військовим вести вогонь, пересуваються на військовій техніці та наближаються впритул до законної військової цілі.

Які ж дії російських «воєнкорів» позбавляють їх захисту цивільних осіб — розбираємося в матеріалі.

Участь у бойових діях

У травні 2022 року «воєнкор» і засновник проєкту «WarGonzo» Семен Пегов випустив постановний сюжет про нібито знищення українського БПЛА. Однак у мережу потрапила повна версія відео. На його початку чітко видно: російські військові чекають наказу відкрити вогонь саме від «воєнкора» Пегова і лише після його команди «поєхалі» з характерним жестом стріляють у небо.

Стопкадр із відео ютубканалу Центру стратегічних комунікацій Spravdi. Пегов «дозволив» стріляти

Того ж дня в етері програми випуску «Вести недели» вийшов сюжет, у якому «воєнкор» Сергій Зенін власноруч вкручує підривач до 122-міліметрового реактивного снаряда, а потім закладає боєприпаси до БМ-21 «Град», скерованої проти українських військ на Луганському напрямку. На відео «воєнкор» пояснює це тим, що відтепер журналістам можна допомагати військовим, адже вони воюють «за батьківщину» та «проти фашистів».

Команда на ведення вогню, заряджання «Граду», тримання зброї в руках — яскраві приклади дій, несумісних зі статусом цивільних осіб. Згідно зі статтею 51(3) Додаткового протоколу І до Женевської конвенції, «цивільні особи користуються захистом, за винятком випадків, коли і на той час як — вони беруть безпосередню участь у воєнних діях». Заряджання зброї, віддавання (навіть постановне) наказу про вогонь є прикладами безпосередньої участі у бойових діях, тому російські «воєнкори» на період такої участі втрачали захист, передбачений для цивільних осіб, та були законними військовими цілями.

Пересування у складі військової колони або перебування поряд із законною військовою ціллю

Російські «воєнкори» також втрачають захист, якщо супроводжують військовий підрозділ у зоні бойових дій або наближаються занадто близько до законної військової цілі.

Так, 22 липня 2023 року на тимчасово окупованій частині території Запорізької області загинув пропагандист російської інформаційної агенції РІА «Новості» Ростислав Журавльов. Ще трьох його колег було поранено. За даними російських ЗМІ,  Журавльов прибув на Запоріжжя для підготовки репортажу про начебто використання ЗСУ касетних боєприпасів і загинув в автомобілі, що був атакований.

Представники російської влади та пропагандисти говорили, що «воєнкора» вбили «прицільно» в результаті обстрілу «переданими Сполученими Штатами касетними боєприпасами».

Скриншот фрагменту замітки «Парламентської газети» РФ

Очільник окупаційної адміністрації Запорізької області Євген Балицький тоді сказав, що машина журналістів прямувала від міста Василівка до села Володимирівка. Російський пропагандист Олексій Живов спершу написав, що авто Журавльова пересувалося у складі військової колони трасою, яку неодноразово обстрілювала артилерія ЗСУ. Та вже за десять хвилин Живов заперечив власні слова й розповів, начебто авто їхало не в колоні, а перебувало в «зоні очікування». Це може свідчити про усвідомлення пропагандистами нікчемності версії про прицільне вбивство Журавльова за умови, що він пересувався у складі колони.

Недотримання принципу розрізнення

Конкретного правового регулювання щодо форми одягу журналістів немає. Утім, заради дотримання принципу розрізнення їм необхідно уникати носіння військової форми або одягу, схожого на неї. Наприклад, слід надівати темно-сині бронежилети й шоломи з великими написами «PRESS». Інакше журналістів буде складно або неможливо відрізнити під час нападу, а отже ризик їхньої загибелі зростає.
Російські «воєнкори» систематично ігнорують принцип розрізнення. Наприклад, перебуваючи в зоні бойових дій в Україні, «кореспондент» «Комсомольської правди» Олександр Коц надівав військову форму з нашитим російським прапором, а засновник проєкту «WarGonzo» Семен Пегов — жилет і каску кольору хакі.

Загиблий Ростислав Журавльов регулярно носив одяг, який ускладнював або унеможливлював його розрізнення серед російських військовослужбовців. Наприклад, це помітно й на опублікованому наприкінці червня відео, де Журавльов разом із колегою Віктором Антонюком пересуваються мотоциклом із військовим.

Стопкадр із відео з каналу Ростислава Журальова. Антонюк — другий зліва. Журавльов — третій зліва.

Враховуючи це, а також те, що згадки про пересування Журавльова у складі військової колони у день загибелі почали швидко видаляти з усіх ресурсів, маємо всі підстави сумніватися в тиражованому Росією меседжі про «прицільну атаку на воєнкора».

Показово, що коли у 2022 році представники Кремля вручали російським «воєнним кореспондентам» «Національну премію з онлайн-контенту», їх нагороджували як «журналістів особливого призначення». Це демонструє особливий статус «воєнкорів» для керівництва Росії та їхню роль в агресивній війні проти України.

Російські «воєнкори» чинять дії, несумісні зі статусом цивільних, а отже можуть бути позбавлені цивільного захисту, гарантованого міжнародним гуманітарним правом.

Титульне зображення — стопкадр із відео з ютубканалу Spravdi, офіційного ютуб-каналу Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки України