5 грудня розпочнеться Форум розвитку громадянського суспільства. Він проходитиме офлайн — у захищеному укритті в Києві — та онлайн. Організатор форуму — Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадського почину «Єднання», українська громадська організація, яка вже 23 роки розвиває громадянське суспільство й культуру стратегічної філантропії, а також посилює ініціативи для розбудови демократії в Україні. Виконавчий директор організації Володимир Шейгус розповів «Детектору медіа» про цікавинки цьогорічного форуму, стан громадянського суспільства в Україні й можливості для його поліпшення в Україні й поза нею.

— Це вже одинадцятий Форум громадянського суспільства. Він розпочинався з ідеї познайомити організації громадянського суспільства із сервіс-провайдерами або тренерами, які можуть допомогти в розвитку. Ця платформа була створена у 2012 році, а вже наступного року вона переросла у великий захід. Нині це подія, яка об’єднує самі організації громадянського суспільства з тими, хто перетинається, підтримує, співпрацює або користується їхніми послугами. Це представники центральних органів влади, бізнес-спільноти, місцевих органів влади, а також міжнародні донорські організації. Навіть приїжджають люди з інших країн — подивитися, як розвивається громадянське суспільство в Україні, які в нас є організації, поспілкуватися.

— Скільки учасників очікуєте цього року?

— 5 грудня ми зберемо понад 500 людей фізично, плюс онлайн-аудиторію. У минулі роки, особливо до коронавірусної епідемії, на Форумі збиралося 2-3 тисячі учасників, він проходив у спорткомплексі «Олімпійський». Сьогодні з безпекових причин ми дозволити собі цього не можемо. Тож тепер подія називається «Форум розвитку громадянського суспільства». Ми залишаємо ідею, що на Форумі організації громадянського суспільства можуть знайти корисні послуги, які їм потрібні в подальшому розвитку, або партнерів, із якими вони можуть обговорювати проєкти, або представників інших секторів, щоб думати про співпрацю й посилювати вплив на зміни в країні. Саме тому це велика подія самого громадянського суспільства, яка всіх збирає в одному місці для спілкування, планування, відчуття один одного й руху вперед.

— Чому в ці часи вирішили провести Форум офлайн, а не онлайн?

— Ми щороку аналізуємо зворотний зв’язок, з’ясовуючи, чим корисний і цікавий Форум. І найбільша мотивація людей брати в ньому участь — це спілкування одне з одним. Ми маємо голод на спілкування, і це просто розкіш, коли ми можемо зустрітися наживо. Друга причина — ми з початку великої війни провели вже три великих заходи офлайн, у червні — на 180 людей. Тож люди морально готові приїздити. Тому ми вирішили запропонувати два формати. Один — те, що буде в готелі, де є можливість подбати про безпеку, другий — онлайн для тих, хто не зможе приїхати. У нас понад 1000 людей хотіли прибути, але ми не можемо всіх прийняти, тому вони будуть запрошені онлайн.

— Які цікавинки цьогорічного Форуму ви відзначите?

— Цього року заходів заплановано набагато менше, ніж зазвичай, але буде можливість зустрітися напряму з донорською спільнотою. І якщо раніше це були донори, які працюють на підтримку демократії й розвитку, то цього року — здебільшого ті, що підтримують гуманітарну сферу. І це можливість для організацій, які займаються волонтерською роботою, гуманітарною допомогою напряму з ними поспілкуватися, запланувати спільні дії і проговорити координацію. Раніше це були презентації про грантові можливості, а сьогодні, крім цього, це й можливості прямої співпраці з великими гуманітарними програмами. Тож буде ціла низка отаких зустрічей.

— Чи багато спікерів цього року?

— У нас буде близько 70 різних спікерів; вони розповідатимуть, які зміни сталися в країні, які нові можливості відкриваються перед нею, як змінилося громадянське суспільство і як змінюються цінності людей, якими є подальші виклики й можливості, як ними скористатися. Тож люди зможуть напряму поговорити з тими, хто може допомогти їм зрозуміти, якими можуть бути наступні цілі. Тема цьогорічного Форуму — «Основний елемент». Ми вважаємо, що в Україні є багато гравців, зокрема й організації громадянського суспільства, які у важкі часи завжди на передовій, а сьогодні — і в прямому значенні. Коли почалося широкомасштабне вторгнення, то громадянське суспільство почало організовувати евакуацію, притулки, допомагати лікарням, купувати генератори, збирати гроші, щоб забезпечити потреби на місцевому рівні. Ми вважаємо, що громадські організації є основним елементом або одним із таких, що рятували, рятують і підтримують багатьох людей в Україні. А ще ми вважаємо, що сама Україна сьогодні є важливим елементом для збереження демократії у світі. Від того, що в нас тут відбуватиметься і до чого ми прийдемо та коли, — дуже залежить світовий порядок. Тому ми вважаємо, що Україна є основним елементом у відстоюванні інтересів і забезпеченні подальшого демократичного розвитку в світі.

— Кого варто послухати на Форумі?

— На початку форуму зазвичай промовляють вітальні слова, які виголошують посли, Офіс президента. Декілька спічів, як на мене, є найочікуванішими, адже коли людей до них готують, їм збирають найважливішу інформацію. Матиме слово представник Офісу президента — буде або відеозапис, або зачитане його звернення. Є підтвердження, що голова Єврокомісії вітатиме учасників. За ті 5–7 хвилин промови буде стисло викладено все, що ЄС думає про Україну, її підтримку, особливо в розрізі ролі і функцій організацій громадянського суспільства. Також планується, що буде виступ або Посла США, або голови USAID. Хто б це не був — з виступу ми знатимемо, як оцінює те, що відбувається в Україні, американське суспільство і які подальші можливості є, на кого вони ставитимуть. Також буде амбасадорка Великої Британії, це нам також важливо, бо конференція з відновлення України, яка цього року була у швейцарському Лугано, наступного року відбудеться у Великій Британії. Після того буде ключова промова — «Серце вільного світу: як доля людства вирішується сьогодні в Україні». Наша держава нині має зовсім інше значення у світі, аніж рік тому. Сьогодні всі держави розуміють, що Україна — це не десь там, де Росія, а є суверенною. І про цю роль, про те, як ми боремося, виборюємо майбутнє світу, в тій промові можна буде почути.

Також буде окрема дискусійна панель, яку ми назвали «Україна у вогні: як громадянське суспільство наближає перемогу». Тут дуже хочемо підсвітити роль саме організацій, які є чи не в кожній громаді або близькі до громади. Хтось допомагає переселенцям, з евакуацією, відновленням будинків, наданням соціальних послуг, відновленням документів. Кожного дня організації громадянського суспільства роблять щось вагоме. Буде цікава панель, на неї запрошена Ада Роговцева. Буде й уповноважена людина від Представництва Євросоюзу, і деякі філософи сучасності.

Велика частина присвячена волонтерському й гуманітарному руху. Вони сьогодні надзвичайно потужні. Ми хочемо підготувати інфографіку, з якої буде видно, що гуманітарна складова — це сотні тисяч тонн необхідних речей, продуктів, засобів гігієни тощо. Також хочемо підготувати статистику фандрейзингу та залучення ресурсів. Знаємо, що деякі організації були здатні залучити по декілька десятків мільйонів доларів і за кордоном, і всередині країни. Приміром, фонд Притули і «Повернись живим». Перший більш приватний, другий має мандат від армії та держави, але обидва збирають щоразу сотні мільйонів, коли вигадують щось цікаве, що допомагає нам протистояти у війні.

На Форумі йтиметься про розвиток громадянського суспільства, про тренди, про кооперацію і співпрацю з іншими секторами. Буде присвячено декілька сесій питанням відновлення України й ролі громадських організацій у ньому. Ми будемо говорити про волонтерство і доброчинність, про особливу роль органів місцевого самоврядування у відновленні, адже сьогодні про стратегію багато говорять на рівні центральних органів виконавчої влади, але все ж таки воно йтиме на місцевому рівні. Хочемо також поговорити про практики адвокації. Під час коронавірусної епідемії і особливо під час війни policy-діалог, адвокація на місцевому рівні майже зупинилися. Тому будемо говорити про сучасні підходи до комунікації, участі в ухваленні рішень, про новітні підходи до проведення адвокаційних кампаній, про вдосконалення правового середовища в гуманітарній, волонтерській та інших сферах, які допомагають залучати гроші й завозити товари.

— У вас планується й закордонна частина форуму?

— Багато організацій мають підтримку в різних країнах, тому ми цього року вирішили провести паралельний форум у Грузії. Там збираються ті організації і люди, які виїхали з України. Вони говоритимуть про те, як допомагають Україні, як їм допомагають місцеві організації і спільноти. Гарне представництво: і донори, і мер Тбілісі, й інші гості, точніше, господарі. Говоритимуть і про переплетені долі України й Грузії, чим ця держава допомагає нашій із 24 лютого, про можливості інтеграції, про спільне адвокатування відновлення миру та свободи в наших країнах та світі. Фактично ми вийшли в цьому році на міжнародну арену. Це така собі адвокаційна кампанія з привернення уваги світової спільноти до того, що відбувається в Україні.

— Як, на вашу думку, змінилися потреби організацій громадянського суспільства?

— Дуже змінилися. Якщо до війни організації потребували розвитку, знань, більше сталості, то нині вони — як кошенята, кинуті у воду: або випливуть, або ні. Зараз застосовується все, чого вони навчалися. І вони змогли стільки ресурсів залучити на допомогу. Або новий виклик — налагоджування спільних практичних дій. Раніше були мережі, були взаємодії, спільні акції, сьогодні ж триває суто практична робота навіть з іншими секторами, з місцевою владою. Це щоденна робота, без порожніх розмов.

Є переміщені організації з окупованих і прифронтових територій, які мають потребу в адаптації в новому середовищі, шукають можливостей виконувати свою місію. Частково переїхали й аудиторії, і сервіси почали надавати їм і місцевим. Отже, ще одна нова потреба — у знаходженні своїх послуг, сервісу й наданні їх людям. Деяким організаціям потрібно перепрофілювати свою роботу, наприклад, тим, хто працював із місцевою адвокацією. Вони переїхали, і стало складно займатися адвокацією в новому місці. Тим більше коли багато людей потребують інших послуг. Звісно, фінансові ресурси є особливою потребою, бо коли організації громадянського суспільства були на своїх місцях, у них були сталі зв’язки з місцевою владою, з бізнесом, зі спільнотою. І деякі організації ніколи не зверталися по допомогу до міжнародних організацій. У нових умовах їм потрібна підтримка.

Багато організацій або з’явилися, або перепрофілювалися на гуманітарні або волонтерські. Тому є потреба в розумінні правових основ. У нас було замало організацій, які розуміють, як працює гуманітарне право, які є стандарти в гуманітарній сфері. Сьогодні вони ці знання набувають через практику, або ж ми чи інші організації надають їм консультації, підтримку, щоб вони там не наламали дров. Бо вже були випадки, коли благодійники збирали гроші на приватні картки, а потім виявилося, що потрібно заплатити податки з цих грошей.  І добре, що сьогодні змогли знайти формулу, як допомогти таким активістам. Якби не це, багато людей чогось не отримали б або взагалі не вижили б. Тож сьогодні організації громадянського суспільства потребують нових знань і в гуманітарній сфері, і в гуманітарному праві, і в тому, як працювати в умовах війни. Ми є прикладом того, як ОГС можуть бути корисними, якщо в країнах відбуваються конфлікти. Нас вивчають.

Фото: Олена Худякова/«Укрінформ»