«Світ на грані: значення української перемоги»

«Світ на грані: значення української перемоги»

10:45,
3 Червня 2023
936

«Світ на грані: значення української перемоги»

10:45,
3 Червня 2023
936
«Світ на грані: значення української перемоги»
«Світ на грані: значення української перемоги»
Ключова промова Форуму громадянського суспільства про те, як важливо світу синхронізуватися з Україною та знайти розв’язання нових викликів, щоби не дозволити агресорові визначати століття.

30 травня більше трьох тисяч представніків/ць громадського сектору, влади, бізнесу та міжнародні партнери зібралися на Форумі громадянського суспільства, щоби скоординувати дії задля перемоги України напередодні Конференції з питань відновлення України (URC 2023), яка відбудеться 21—22 червня в Лондоні. Ключову промову Форуму виголосила Орися Луцевич, керівниця Українського форуму в Chatham House. Нижче — повний текст виступу прямою мовою.

Повномасштабна агресія Росії проти України почала відлік нового часу. Вона почала нове століття, як Перша світова, відкривши світ для національних держав і унеможлививши постімперський проєкт у Європі.  

Сьогодні руїни Бахмута, уламки ракет на Подолі, знищений Маріуполь — це жертви уламків світового порядку, який зруйнувала Росія. Першим потужним ударом світу, що зараз валиться на наших очах, був анексований Крим.

Цей світовий порядок був сформований після падіння Берлінського муру та розпаду СРСР. Він закладав основу правил та інститути, які поклали кінець буферним зонам поневолених народів Східної Європи. Країни погодилися, і Росія серед них, що суверенні держави можуть обирати політично-оборонні союзи. Стамбульська декларація це зафіксувала в 1999 році. Потім настав час ілюзії у Європі, що існує shared / спільний простір із Росією та ЄС, що путінський Кремль є стратегічним партнером. Європа не зрозуміла природу режиму в Росії, коли до влади прийшли служби безпеки (КДБ та ФСБ) і у поєднанні з криміналітетом розпочали реванш за програну «холодну війну».

Сьогодні ми стоїмо над прірвою. І невідомо, чи ця агресія, цей глобальний шок, цей підрив міжнародної співпраці (в той час, коли саме така міжнародна співпраця є екзистенційно необхідною) завершиться успішним переформатуванням світового порядку на користь людства.

Чи сформуємо ми нову рамку взаємодії за умови одночасно реваншистської, занепадної Росії та зростання Китаю, який вимагає все більше місця під сонцем? США та ЄС — гравці «статус кво». Вони не мають нових відповідей і просто хочуть зберегти минуле. Чи знайдемо ми рішення складним викликам сьогодення?

Демократичному виклику — із загрозою від популізму та корозією інституцій, дефіцитом довіри, розшаруванням у поглядах жителів міст / мегаполісів і віддалених регіонів та містечок.

Технологічному —  зі стагнацією продуктивності у старих економіках і вивільненням великої кількості трудових ресурсів через штучний інтелект і нові технології.

Кліматичному — з його продовольчою кризою та великими міграційними хвилями у зв’язку зі зміною клімату.

Енергетичному — через відхід від викопного палива та прорив нових технологій у відновлювальній енергетиці.

Економічному, який базується на верховенстві права, і за умови його краху призведе до стрімкого зростання ціни транзакцій. Росія порушила понад 400 угод, напавши на Україну.

Безпековому — де ядерна держава воює проти тієї, що віддала ядерну зброю; де постійно західними партнерами висловлюється заборона на ураження території агресора. Ця війна стала великою мірою цифровою, війною дронів у густозаселених містах України.

Філософи кажуть, що життя потрібно проживати, дивлячись уперед, проте зрозуміти його можна, лише обернувшись назад. Зараз ми у вирі торнадо, важко зрозуміти, куди ми рухаємося. Лише у 2022-му більшість на Заході бачить варварські дії Росії протягом двох десятиліть як єдиний театр бойових дій: Чечня, Придністров’я, Грузія, Крим, Схід України, битва за Київ — битва за Україну.

Україна — це фронтир, де може бути віднайдено новий баланс. Нові відповіді та підходи до спільних викликів. Це можливо лише за спільного усвідомлення України та її партнерів вільних демократій, що це — спільна справа.  Це не виклик України — це виклик вільного світу.

Це шанс переформатувати світ і підготувати його до нового століття. Ми ще не пройшли насправді переломний момент. Унікальним є те, що вперше в історії України ми не наодинці з Росією. Ми маємо потужних союзників.

Як ми даємо раду з цим викликом? Поки дуже посередньо. Так, ми нарешті отримуємо кошти та зброю від партнерів. ЄС надав 2.5 млрд євро з фонду Європейського інструменту миру. Проте це не такі вже й великі кошти, у порівнянні з тим ворогом, якого ми повинні перемогти.

Єдність заходу вражає, але вона недостатня. Ми досі використовуємо довоєнні інструменти та не творимо нових.

Рада Безпеки ООН заблокована. ОБСЄ на межі розпаду. В ЄС процес прийняття нових членів заіржавів.

Україна струсонула світ, тому що ми почали боротися. Нам допомагають, тому що ми допомагаємо собі! Це вражає і надихає.

Коли 24 лютого в Києві пролунали перші вибухи, журналіст BBC сказав мені «this is the end of Ukraine». А я йому відповіла: «this is the beginning of the end of Putin». Це така фундаментально різна рамка розуміння, яка і досі формує західну політику щодо підтримки України. Зрушення є лише у частині того, що Україна може вистояти. І тут є певна віра. Найперше, тому що українці почали битися, як леви, як Давид проти Голіафа, як Котигорошко проти змія.

Тут теж важливу роль відіграло лідерство та відвага Президента Зеленського. Його поважають і прості громадяни, і політики. Він зміг це використати на благо нашої перемоги.

Важливою є також єдність всередині країні та спільне бачення перемоги.

І головне — це сила громадянського суспільства, яке дуже по-дорослому почало брати на себе ініціативу. Подяка кожному з вас.

Друга частина нашої формули перемоги — а саме бачення щодо Росії — складніша.

Це брак твердої віри на Заході, що можна і потрібно досягнути спільно поразки імперського російського проєкту. Страх перед Росією залишається. Україна великою мірою вже подолала цей страх, а він ще стискає у кліщах Захід.

Як закінчиться ця жахлива війна? Я точно не знаю. Я відповідаю, послуговуючись мудрими словами Вацлава Гавела:

«Я не оптиміст. Різниця між оптимізмом і надією велика. Оптиміст — це той, хто вірить, що все завершиться добре. Людина надії вірить, що незалежно від того, як все завершиться, є речі, які є правильними і їх потрібно робити».

У моєму списку до таких речей входить постачання Україні зброї та постачання повного спектра озброєнь. Вступ до ЄС та НАТО. Санкції, які зроблять зашморг на воєнно-промисловому комплексі агресора. Надання швидкої фінансової допомоги для підтримки тилу — економічної насамперед і підтримка SME, які забезпечують гідність, роботу. Забезпечення справедливості та покарання за злочини проти миру та воєнні злочини. Не одна Україна має засудити злочинну ідеологію путінізму.

Нарешті, закладання системи фінансування та управління відновленням України. У такий спосіб, щоб це був модернізаційний проєкт. Щоб він найперше:  

  • зміцнював інституції;
  • зміг вирівняти регіональний розвиток;
  • суттєво підняв якість людського розвитку через покращення освіти та медицини.

Наше спільне завдання — виграти війну: перемогти Росію та вирвати Україну з пастки неефективного управління, монополізованої економіки, слабких інституцій. Ми повинні відмежуватися від того простору брутального насильства, який пре до нас зі Сходу.

Дуже багато залежить від того, як ви, громадянське суспільство, підготуєтеся до відновлення. Зараз у секторі є надзвичайна енергія та відданість. Багато вже відбудовують Україну і 40% громадян хочуть, але не мають можливості взяти участь у цьому процесі.

Але на ентузіазмі ми довго не протягнемо. Потрібні системні рішення. Ми будемо про це говорити під час конференції з відновлення у Лондоні 20 червня 2023 року.

Голос громадянського суспільства щодо творення архітектури відновлення має звучати голосніше. Ваші завдання:

  1. Розширити бачення відновлення. Доповнити відбудову (будівництво та інфраструктуру) серйозним компонентом відновленням людського капіталу. Люди — головне: їх навички, реінтеграція в мирне життя після фронту, психологічне відновлення, розвиток підприємництва.
  2. Розуміти та комунікувати нові виклики. Розуміння ситуації, того, як війна вплинула на суспільство. Поки це не зрозуміло. Потрібно проводити аналіз потреб різних груп у суспільстві.
  1. І головне — необхідно розробити бачення внутрішнього процесу планування, пріоритетів і реалізації відновлення. Який алгоритм відбору проєктів відновлення для донорів? Потрібна bottom-up і top-down система планування для різних типів територій, якій би довіряли донори. Тут може допомогти нова Державна стратегія регіонального розвитку, до формування якої ви повинні долучитися. EU Cohesion policy як ключова інвестиційна політика ЄС, яка забезпечує збалансований розвиток територій і регіонів в масштабах ЄС. Організація і реалізація відновлення має відбутися в рамках цієї політики ЄС, що дозволить Україні навчитися перетворювати кошти донорів (ЄС, G7) на outputs, results and impacts, які розв’язують ключові проблеми та реалізують потенціали.

На сьогодні є вже шість державних Фондів відновлення України, включно з Фондом відновлення та трансформації економіки, Гуманітарним фондом. Як працюватимуть ці інституції?

Україна відома приказкою — never misses a chance to miss a chance! Це має залишитися у минулому.  Ми дуже високою ціною зараз вибороли шанс закріпитися як успішна нація на європейському континенті. Я бажаю нам усім скористатися цим шансом на 100%. Заради України й заради того, щоб відтягнути світ від тієї прірви, в яку він так уважно зараз дивиться. Ми показали, що можемо діяти заради майбутнього.  

«Життя — це низка зіткнень із майбутнім. Це не сума того, чим ми були, а те, чим ми прагнемо бути».

Це слова іспанського філософа Ортеги-і-Гассета.  

Україна знає, якою вона прагне бути у майбутньому. Вільною, демократичною, сильною, модерною. Реалізація цієї візії важлива як для нас, так і для майбутнього світоустрою. Дуже хочеться, щоб не російська агресія задавала тон новому відліку нового часу, а перемога України!  

Ми переживаємо зараз час дуже по-різному, ніж наші міжнародні союзники.
Дві хвилини, коли добігаєш до укриття.
Дві години, коли йде операція пораненого.
Два дні, коли немає звістки від рідного з фронту.

Цей пережитий час має мало спільного з часом на годиннику. Важливо, щоб наше дуже різне сприйняття часу у бомбосховищах, в окопах, у лікарнях, у притулках, у порівнянні з жителями Парижа чи Токіо, не завадили нам і союзникам синхронізувати годинники та рухатися вперед в одному напрямку і з однаковою швидкістю.

Ви творите своїми діями, своєю стійкістю, креативом і відвагою шанс на синхронізацію цього часу. Це надзвичайно важливо для наближення української перемоги! Мене це надихає – і тому я вірю в цю перемогу. Це повинно надихати й вас!

Слава Україні!

Оригінал публікації на сайті організаторів Форуму громадянського суспільства

Читайте також
Команда «Детектора медіа» не лише бореться за якість української журналістики, але й розповідає про суспільно важливі процеси в Україні. Наші журналісти пишуть про досягнення та проблеми громадського сектору й показують, як активісти впливають на реформи.

Запрошуємо вас долучитися до Спільноти «Детектора медіа». Та разом працювати над тим, щоб ініціативи, які захищають демократичні цінності, ставали більш видимими.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду