Понад 50 днів Україна захищає не лише свій суверенітет, а й демократичні цінності та політичний курс на євроінтеграцію. Російські війська скоюють тисячі військових злочинів на території України: вбивають, ґвалтують і викрадають цивільних, мародерять. Донести до світу масштаби воєнних злочинів Росії і створити механізми для їх документування — важлива мета для України. Способи досягнення цієї мети структури громадянського суспільства обговорили під час онлайн-дискусії, організованої Німецьким фондом Маршалла та коаліцією «Реанімаційний пакет реформ».

«186 дітей загинуло. Російські збройні сили використовують заборонену зброю та ґвалтують жінок і дітей. Російські війська депортують людей, використовуючи фільтраційні табори. Кожен четвертий українець залишив свій дім, а 44% людей розлучені зі своєю родиною», — сказала Олена Прокопенко, позаштатна аналітикиня Німецького фонду Маршалла і співголова Трансатлантичної робочої групи з питань України.

Широкомасштабна війна стала підтвердженням нелюдяності воєнних злочинів Росії, скоєних не лише в Україні, а й у Грузії, Сирії, Лівії, вважає Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини ZMINA. Відсутність відповідальності Росії дозволила західним державам торгувати з нею нафтою, газом та військовою технікою усі ці роки, каже правозахисниця. Санкцій 2014 року було недостатньо, щоб зупинити російський режим, і його авторитаризм зростав. 

«Російські злочини не випадкові. Початковий план вторгнення в Україну за кілька днів провалився, тому Росія почала вчиняти воєнні злочини. Правозахисні організації почали збирати дані про злочини, працюючи з бомбосховищ та під обстрілами», — розповіла Тетяна Печончик. Зібрані дані, за її словами, показують, що дії Росії мають ознаки геноциду:

• Попередні дії Росії у Криму та Донбасі — пряме знищення української ідентичності: викорінення української мови та заборона всіх національних символів;
• Знаменита промова Путіна 21 лютого, коли він заперечив існування України як нації та держави;
• Роки масштабної російської пропаганди проти українців, включно з пропагандою війни;
• Депортація українців на окуповані території, згодом до Росії. Росія також проводить цілеспрямовану політику щодо переучування викрадених українських дітей російською мовою;
• Зникнення місцевої влади, активістів та волонтерів з окупованих Росією населених пунктів. Нараховано понад 130 випадків, деякі з цих людей уже мертві та вбиті.

«Наша головна мета — описати, які кроки необхідно зробити, щоб Захід повністю зрозумів, що нині відбувається в Україні, і задокументувати всі факти. Як тільки ми зрозуміємо, зможемо запобігти цим злочинам», — зазначив Джонатан Кац, старший науковий співробітник і директор Демократичних ініціатив Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів і співголова Трансатлантичної робочої групи з питань України.

Щоб притягнути до відповідальності Росію, потрібно вирішити питання функціонального імунітету високопосадовців Росії і недосконалої побудови міжнародної системи, зокрема таких інститутів як Рада безпеки ООН, яку Росія намагається переконати у своїй позитивній ролі, — сказав Олександр Павліченко, директор Української Гельсінської спілки з прав людини. «Перший крок — використати правові шляхи, наприклад, спеціальні процедури, такі як Міжнародний суд, Міжнародний кримінальний суд, резолюції ООН. Другий — усунути всі можливі контакти функціональної ролі російських чиновників на всіх рівнях», — пояснив він.

Розслідування фактів воєнних злочинів — це особлива процедура, яка має відповідати стандартам. «Нам необхідно залучати міжнародних експертів, адже робота зі стандартами міжнародного гуманітарного права від початку дуже важлива. Вони мають допомогти нам створити спеціальну слідчу систему та трибунал у всьому світі», — додав керівник УГСПЛ.

Результати правосуддя залежать від результатів війни, додав Павліченко. Україна, на відміну від Росії, воює відповідно до правил війни, тож світ має думати, як уникнути нової Бучі, резюмував він.

Євген Крапивін, експерт з кримінального правосуддя Центру політико-правових реформ, додав, що західні держави здивовані тим, як Україна стоїть у цій війні та як українці здатні захищатися. Проте, за його словами, наступальна зброя — ключ до перемоги України та належного розслідування воєнних злочинів.

«Я працюю з прокурорами над воєнними злочинами, збираю дані для подальших процедур. Проте питання геноциду є складним. Ми згодні, що це геноцид, а не просто воєнні злочини, на політичному рівні. Але на рівні міжнародного права ситуація набагато складніша. Ми все ще маємо довести це», — сказав він.

Євген Крапивін пояснив, що різниця між воєнними злочинами і геноцидом — це намір знищити певні групи: націю, расу, регіон або етнос. «Російська "денацифікація" — це спроба знищити Україну як націю. Сподіваюся, що буде відповідний юридичний висновок Міжнародного Кримінального Суду та Спеціального трибуналу. Ми поки називаємо його Харківським трибуналом, але він може бути названий на честь Маріуполя чи Бучі чи будь-якого іншого міста, яке постраждало від дій Росії, — сказав експерт. — Мій висновок: Україна працює на всіх правових фронтах, щоб притягнути Росію до відповідальності. Трибунал буде проведено, що важливо задля подальшої ізоляції Росії. Головне завдання — пояснити, що Путін не хоче існування України. Світ має це зрозуміти».

Оригінал тексту англійською опублікований на Euromaidan Press

Фото: Алесь Усцінаў / Pexels

Трансатлантична робоча група (TTFU) підтримується Чорноморським трастом регіонального співробітництва (the Black Sea Trust for Regional Cooperation), який є проєктом Фонду Маршалла Сполучених Штатів (German Marshall Fund). Ця подія також відбувається у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).