Коли ми перестали реготати з приводу буцімто Британського шпигунського каменя у  Москві, декілька серйозних питань все ж залишилося. Ці питання не стосуються  розвитку методів  другої найстарішої професії в світі. Я не маю жодної уяви  щодо того, скільки  правди  у тих специфічних припущеннях [Москви] , але я не маю жодного сумніву, що  Британія займається шпигунською діяльністю в Росії, а Росія – у Британії. Бульдог і ведмідь грають у гру, яку Ред’ярд Кіплінг (Rudyard Kipling) назвав  "великою грою", один проти одного протягом більше, ніж сторіччя, і вони навряд чи зупиняють її  найближчим часом. Q, ексцентричний винахідник Британських шпигунських гаджетів у фільмах про Джеймса Бонда, пишався б тим московським каменем. І наступного разу остерігався  б виготовленого у Росії каменя навіть під час прогулянки у своєму місцевому парку.
 
Шпигунство не є наразі питанням для обговорення. Питання полягає у тому, як цей епізод свідчить про ставлення путінського режиму  до демократії в Росії та її колишній імперії, а також - які висновки ми, як громадяни демократичних країн, маємо зробити щодо того, як саме наші країни мають поглиблювати демократію на її задвірках. Спочатку щодо путінців та демократії. Їм це не подобається. Вони вбачають у цьому руйнацію колишньої російської імперії,  весь її шлях, починаючи від Польщі у 1980-х, через грузинську революцію троянд і  українську Помаранчеву революцію до сьогоднішнього протистояння  президенту Лукашенку у Білорусі та  критики  їхнього верховенства в Росії незалежними ЗМІ та неурядовими організаціями (НУО).

Вони придумують вірус "кольорової революції" та отруту демократії, які поширюються НУО. І вони вірять чи, принаймні, вдають, що вірять у те, що це надихається та фінансується західними урядами. Це є  класичний, хоч і у менших масштабах та дещо видозмінений, конспіративний погляд Кремля на політику з позиції холодної війни, чого і можна сподіватися  від колишнього офіцера КГБ  Владіміра Путіна. Після помаранчевої революції в Україні,  кремлівські “політтехнологи" ідентифікували НУО як нове “м’яке” поле бою між Росією та Заходом.

Найнебезпечнішою річчю щодо демаршу з каменем  режиму Путіна є, таким чином,  зв'язок, який було зроблено між нібито Британською шпигунською діяльністю та діяльністю російських НУО. Це відбулося саме тоді, коли Росія  прийняла закон, який дає далекосяжні повноваження Кремлю контролювати та скеровувати діяльність НУО, включно з правом забороняти їх діяльність, якщо  вони загрожують російському суверенітету та незалежності. Полковник Сергій Інгатченко, представник Федеральної Служби Безпеки (ФСБ),  стверджує, що Марк Ду (Marc Doe), один з Британських  дипломатів, який нібито був таємним оператором каменя,  уповноважив здійснення  кількох платежів  російським НУО,  включаючи £23,000  Московській Гельсінській Спілці. Людмила Алексєєва з Московської Гельсінської Спілки сказала: "Вони готують громадську думку для нашого закриття, а це  вони вже можуть  робити відповідно до нового закону." Так Росія може відсвяткувати своє президентство у великій вісімці (G8).

Як ми повинні на це реагувати? Маємо негайно пов’язати питання загрози діяльності НУО з питанням  наших відносин з Росією. Ангела Меркель (Angela Merkel) вже зробила це, здійснивши   освіжаючий відхід від малодушної практики її попередника Герхарда Шредера (Gerhard Schroder). Це ж зробила і Кондоліза Райс (Condoleezza Rice). На цьому має базуватися спільна, ясно сформульована позиція ЄС. Ми повинні також провести чесне і детальне обговорення на цих сторінках. Поза всяким сумнівом, обговорення триватиме й надалі , але є межа, якої можна досягнути у процесі обміну думками. Наступний крок може бути зроблений міжнародною групою незалежних аналітиків, які мають ознайомитися з деталями, вислухати всі сторони та запропонувати рішення.

Тим часом, є нагальне питання щодо того, що ми робимо зараз. Кожна країна робить все по-своєму, але, оскільки Британія перебуває наразі під кремлівським поглядом, давайте поговоримо  про Британію. "Ми зобре знаємо", сказав Ігнатченко, як це було процитовано “Новостями”, "Марк Ду відрекомендував себе під час зустрічей з членами НУО як представника Фонду Глобальних Можливостей". Цей Фонд є новою бюджетною програмою Міністерства Закордонних Справ (Foreign Office) "з підтримки заходів щодо стратегічно важливих для Об’єднаного Королівства (UK) глобальних проблем". Цей  "об’єднуючий Європу" стовп має однією зі своїх цілей поглиблення "демократії та законності, включно з захистом людських прав".

Чудова ідея. Якщо все ж виявиться, що Марк Ду був Британським шпигуном, підклавши якогось дня камінь з передавачем, роздаючи долари заради демократії, то наслідок для   атакованих НУО у Росії буде фатальним.  Та й не може бути іншого компромісу для російських демократів. Навіть якщо Британський уряд наполягатиме на тому, що Марк Ду – який акредитований як другий секретар (політичний) -  не був шпигуном і не працював під дипломатичним прикриттям, а просто  є дипломатом з лагідними манерами, який  цікавиться місцевою геологією, то довести це  буде неможливо.  Підозра залишиться назавжди і не  лише у  думках російської громадськості.  НУО будуть успішно пов’язуватися зі шпигунством.

Урок полягає у тому, що коли  суспільні гроші направляються  на передову підтримки демократії, то це має здійснюватися через установу,  діяльність якої є прозорою та максимально незалежною від уряду. У Британії ми вже маємо таку установу. Вона  називається  Вестмінстерський Фонд  за Демократію (Westminster Foundation for Democracy). Ви можете відвідати його веб-сайт (www.wfd.org) і ознайомитися детально з тим, що він робить. Ви можете проглянути його річні звіти та  побачити  кого він точно підтримував. Його кошти (наразі скромні £4.1 млн., набагато менше, ніж у  Фонду Глобальних  Можливостей) надходять майже цілком від  Міністерства Закордонних Справ (Foreign Office),  але рішення щодо того, як витрачати кошти, приймається незалежним правлінням, до складу якого входять представники всіх політичних  партій   Палати Громад (House of Commons) та незначна кількість  незалежних безпартійних . Його головним патроном є Спікер  Палати,  який підтримується лідерами всіх партій.

Я був у числі засновників Вестмінстерського Фонду та  був незалежним членом його правління  протягом багатьох років. Ми одержували згоду на пропозиції щодо  підтримки НУО у окремо взятій країні від Британського посольства у цій країні. Іноді ми старанно слідували цій пораді; іноді ми нею нехтували. І так це має робитися. Подібно дружині Цезаря, поглиблення демократії має бути  не лише поза підозрою, а й не викликати її взагалі.  У  цій же області є багато підозр, деякі з яких, імовірно, виправдані. Оскільки голова російської зарубіжної розвідслужби Сергій Лебедєв сказав у нечастому  інтерв'ю "Гуманітарні місії та  неурядові організації є  дуже привабливими  для всіх агентур у світі. Розвідувальні служби повинні мати прикриття, маску, екран". Можете бути упевнені, що він знає те, про що говорить.

Зараз я читаю, що спікер російського парламенту Борис Гризлов  говорить про  обговорення цього питання з  колегами у Британському парламенті. Дійсно,  він має це робити. І його британські  колеги мають бути здатними сказати, що повністю законна мета поглиблення демократії має здійснюватися  педантично і прозоро. Це має здійснюватися незалежним суспільним органом під незалежним управлінням і наглядом Вестмінстерського Фонду за Демократію. Це буде моделлю  хорошої практики не тільки для цієї країни.

Хай живе українська демократія!

Шпигунський скандал: Росія – Велика Британія