Тисячі громадських активістів, волонтерів зміни свій фах на воєнний за час повномасштабного вторгнення. Вони взяли до рук зброю і нині хтось захищає країну як десантник, хтось як оператор ППО, інші — йдуть у бій зі штурмовими бригадами, є й ті, хто працює артилеристами, розвідниками, навідниками вогню, снайперами тощо. Завдяки цим людям та багатьом іншим, які тримають фронт, ми продовжуємо жити далі.

Молодший сержант Збройних Сил України Богдан Леп’явко в минулому — голова і координатор напрямків громадської організації «U-Cycle», яка займається просуванням велоінфраструктури та підвищує безпеку руху на дорозі. Офіцер групи планування в штабі батальйону ТрО, а до поранення — командир стрілецького взводу в батальйоні ТрО Богдан Яцун — раніше активіст і пластун. Вони розповідають, з якими викликами вони зіткнулися під час війни, а також що нового здобули та як активізм допомагає у війську.

У перші дні вторгнення життя Богдана Леп’явка змінилося кардинально. Він розумів, що відсидітися не вийде, треба йти захищати себе, свою родину та свою країну.

«Вранці 24 лютого я зрозумів, що доведеться змінювати своє життя. Я взяв кілька днів, аби допомогти рідним, закрити справи — й уже 28 лютого я був у Збройних Силах», – згадує перші дні війни Богдан.

Богдан Леп’явко (тут і далі фото з фейсбуку)

Богдан не сам долучився до війська. Разом із ним служити пішли його брат і батько. А команду організації він поставив перед фактом, що йде в ЗСУ.

«Не було якогось обговорення. Це було моє рішення. На той момент було не дуже зрозуміло, що буде далі, чи є майбутнє в організації, у цих проєктах, які ми робили, у нашої країни», — каже Богдан.

Про специфіку нинішньої роботи публічно говорити він не може, проте дозвіллям на війні ділиться:

«Я намагаюся підтримувати своє фізичне та ментальне здоров’я. Коли трапляється вільний час, то намагаюся робити фізичні вправи, прогулюватися на свіжому повітрі, допомагає спілкування з близькими людьми, прослуховування музики, подкастів, іноді навіть перегляд улюблених серіалів», — розповідає активіст.

Психологічному здоров’ю, за його словами, допомагають фізичні вправи. А ще — досвід активізму.

«Буває так, що людина мала успіх у бізнесі чи була посадовцем, а коли приходить у військо, розуміє, що їй потрібно по суті починати все з нуля. Бо тут усе інакше. Життєвий досвід допоміг і мені підлаштуватися та розібратися в якихось військових моментах, а також ефективно включитися у військову службу», — розповідає Богдан.

На думку активіста, те, що люди з громсектору активні, відразу починають організовувати все навколо — це якраз те, що їх відрізняє у війську. Бо в українській армії є місце активізму й неординарним рішенням. І це, мабуть, одна з найсильніших рис Збройних Сил України.

«Армія — це зріз суспільства. Тут є дуже різні люди. Хтось більш ініціативний, хтось менш. Усі мають різний досвід, різну освіту. Дуже велика задача, як на мене, стоїть перед Збройними Силами — це якраз знайти оптимальне застосування тим людям, які воюють із перших днів війни», — каже активіст і військовослужбовець Богдан Леп’явко.

На кінець розмови активіст розповів, що служба в ЗСУ навчила його краще розбиратися в людях.

«Ти бачиш їх не лише у війську, але й під час виконання бойового завдання. Ось ця робота з людьми дала мені можливість краще їх розуміти», — підсумовує Богдан Леп’явко.

Офіцер групи планування в штабі батальйону ТрО, а до поранення — командир стрілецького взводу в батальйоні ТрО, депутат Обухівської міськради, а також пластун і громадський активіст Богдан Яцун у перші ді війни залишив роботу в громадському секторі та пішов захищати країну. А цього року в Бахмуті під час артилерійського обстрілу українських позицій отримав поранення. Нині, після лікування та реабілітації, відновився та повернувся до виконання задач у зоні бойових дій.

«Війна навчила нас відрізняти головні речі від несуттєвих. І в екстремальних обставинах, коли недостатньо часу, не опускати руки, ухвалювати правильні рішення та досягати результату. Цього мене навчила армія», — говорить Богдан Яцун.

Богдан Яцун (тут і далі фото з фейсбуку)

Богдан і його діти є членами найстарішої української скаутської організації «Пласт». Там навчають дітей і дорослих відповідальності не тільки за себе, але й за тих людей, які поруч із тобою.

«“Пласт” дав соціальні навички, які дуже корисні на війні. Він навчив брати відповідальність за результат, проявляти ініціативу, не чекати, поки тобі хтось щось скаже робити. У першу чергу, ти сам відповідаєш за готовність свою і свого підрозділу», — каже активіст і офіцер Богдан Яцун.

Складність цієї війни, вважає він, у тому, що вона є технологічною і виграти її легко не вдасться. Потрібно добре готуватися та мати значно кращу підготовку, ніж у ворога.

«У нас має бути співвідношення втрат один до трьох, один до п’яти, щоб ми мали шанс перемогти. Фактично ми маємо розуміти, що це народна війна і воює весь український народ. Нам потрібна і волонтерська підтримка, і щоб люди вимагали від нашої центральної та місцевої влади максимально перемикати увагу на забезпечення армії необхідним озброєнням, спорядженням, насамперед дронами, засобами радіоелектронної боротьби», — каже військовослужбовець.

Зараз батальйон, де служить Богдан Яцун, виконує завдання на бахмутському напрямку. І їм дуже потрібна підтримка суспільства, зокрема для закупівлі необхідного обладнання.

На думку Богдана, перемога буде тоді, коли нам вдасться знищити агресора — Росію в нинішньому вигляді, аби більше ніколи росіяни не вдерлися на українську землю.

Цим текстом «Детектор медіа» висловлює повагу та вдячність усім захисникам і захисницям, які віддали життя за Україну, і тим, хто далі продовжує боротьбу. Шана і честь!