Катерина Приймак, «Жіночий ветеранський рух»: «Вдячність ветеранам має виражатися в проактивних можливостях для соціальної реабілітації, а не пільгах»
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
Катерина Приймак, «Жіночий ветеранський рух»: «Вдячність ветеранам має виражатися в проактивних можливостях для соціальної реабілітації, а не пільгах»
Питання майбутнього ветеранського руху в Україні обговорювали 4 травня в межах спеціальної події публічної платформи «Український жіночий конгрес», присвяченої участі жінок у секторах безпеки та оборони країни.
Модераторка дискусії, журналістка Яна Брензей нагадала, що за оцінками Міністерства у справах ветеранів, після перемоги у війні спільнота ветеранів і родин полеглих становитиме 10% усіх жителів України (3–5 мільйонів. — Прим. авт.).
Учасниця дискусії парамедикиня, активістка, заступниця директорки громадської організації «Жіночий ветеранський рух» Катерина Приймак зауважила, що нині відчуває співпрацю громадського сектору та держави щодо розвитку ветеранського руху. За її словами, «державний сектор набуває людського обличчя», а громадський — «кадрова база для держслужбовців».
Катерина Приймак порушила проблему некомпетентності значної частини військових, її вплив на вигоряння та майбутнє повернення військових до цивільного життя. «Зараз усередині армії — дві армії. Одна — це ті, хто пішов нас захищати, робить це за покликом і дотримується присяги. Але є інша, армія непрофесійних людей. Треба змінювати армію та робити ці кроки вже, навіть попри те, що ми досі в стані війни. Армія — модель суспільства. У нас суспільство рідко відповідальне, але це стадія дорослішання, яку, сподіваюся, ми скоро пройдемо», — пояснила вона.
Катерина Приймак, парамедикиня, активістка, заступниця директорки громадської організації «Жіночий ветеранський рух»
Активістка «Жіночого ветеранського руху» на власному прикладі звернула увагу, що люди, які стали військовими та понесли втрати, у цивільному житті продовжують боротися з несправедливістю, адже інакше їхні втрати даремні. «Ветерани — надзвичайний потенціал проактивних людей, ладних робити зміни в державі та протидіяти системі. Але ми їх отримуємо після служби вигорілими, з інвалідностями. Нам не потрібно кидати ветеранам пільги: це не вразлива група, це суперсильна група», — сказала Катерина Приймак.
Окрім реформи армії, на думку Катерини Приймак, слід переглянути актуальність соціальних гарантій для ветеранів. «Вдячність ветеранам має виражатися в проактивних можливостях для соціальної реабілітації. Це стипендії та програми для навчання, працевлаштування, кредити для бізнесу, політичні студії, квоти в політиці тощо. Це не має бути так, що ветеран приходить у соцбез, де його принизять. Під час служби в людини було відчуття, що вона особлива та потрібна в соціумі. Ветеранам важливо лишатися потрібними суспільству», — сказала вона.
Катерина Приймак, Юлія Лапутіна, Яна Гончаренко
Міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна під час дискусії розповіла, що в уряді до ветеранської політики підходять як до «менеджменту людського потенціалу». За її словами, ключове завдання — гарантувати безпечний перехід із військової кар’єри до цивільного життя, зокрема забезпечення житлом, соціальними гарантіями, медичними послугами тощо. Цією безпекою варто займатися, ще коли людина перебуває в лавах війська, наголосила міністерка.
Юлія Лапутіна звернула увагу, що під час створення політики спершу слід аналізувати потреби ветеранів, а також розповіла про пілотні проєкти, спрямовані на дієве повернення військових до цивільного життя. Зокрема, про Центри ветеранського розвитку і так званих ветеранських менторів — помічників, як допоможуть ветеранам і ветеранкам зорієнтуватися в можливостях із працевлаштування, навчання, отримання житла чи медичних послуг тощо.
Юлія Лапутіна, міністерка у справах ветеранів України
«Ми не лікарня, ми повертаємо людям втрачені можливості. Ми вчимо людей прийти в ту точку, в яку вони хочуть прийти. Але навіть якщо ми стрибнемо вище голови, ми не зможемо зробити це без суспільства, підтримки бізнесу, рідних», — зазначила інша учасниця дискусії — Ольга Руднєва, виконавча директорка Superhumans Center, центру з протезування, реконструктивної хірургії, реабілітації та психологічної підтримки постраждалих від війни дорослих і дітей. «Коли ти йдеш воювати, ти готовий померти. Але мало хто готовий до інвалідності», — переповіла вона слова одного з пацієнтів.
Керівниця Департаменту комунікацій та сталого розвитку Star Light Media Яна Гончаренко розповіла, як готували комплексну стратегію підтримки ветеранів і ветеранок російсько-української війни, втілили відповідну політику в компанії та діляться досвідом з бізнес-спільнотою.
Потреби ветеранів і ветеранок згідно з опитуванням Українського ветеранського фонду
У рамках події спікери та спікерки також дискутували про впровадження стандартів НАТО та дієву участь жінок у секторі безпеки та оборони, а також досвід українських жінок для оновлення політик НАТО. В обговореннях взяли участь заступниця міністра оборони України Ганна Маляр, заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко, директорка Центру документації НАТО в Україні Вінета Кляйне, голова ГО «Асоціація жінок-юристок ЮрФем» Христина Кіт, державна секретарка Міністерства внутрішніх справ України Інна Ящук, посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонз, народна депутатка України та засновниця ініціативи Arm Women Now Ірина Никорак, директор Національного демократичного інституту в Україні Марчін Валецкі та інші. Запис події можна переглянути тут.
Нагадаємо, «Детектор медіа» розповідав, як «Жіночий ветеранський рух» воює, евакуйовує цивільних та змінює ставлення до жінок на війні.
«Детектор медіа» також стежив за створенням Українського ветеранського фонду. Нині він працює, зокрема провів конкурс для ветеранів-підприємців, організував групи горювання для людей, які втратили близьких, а також виділяв кошти громадським організаціям, які надають послуги ветеранам і співпрацюють з ними. За пів року на гарячу лінію фонду зателефонували сім тисяч разів.
Ми також писали, як розгортався адвокаційний проєкт «Невидимий батальйон», чому саботують впровадження гендерної рівності в армії і як українські ЗМІ висвітлюють сексуальні домагання у військовій сфері.