Громадянському суспільству (воно ж активізм + волонтерство + благодійність) для розвитку, — як і освіті чи культурі, наприклад, — потрібна підтримка держави. Якщо не фінансова, то бодай правова. У 2016–2020 роках уряд України вперше «сприяв розвитку громадянського суспільства» за конкретним планом і стратегією. Результат, за різними оцінками, не перевищив половини запланованого. У 2021 році прийшов час розробляти новий план, і його чернетка майже готова. Як враховані помилки минулого планування, наскільки амбітні нові цілі та які перешкоди на шляху, розібратися «Детектору медіа» допоміг Максим Лациба, керівник Програми розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень.

Що ще за план?

Плани заходів із реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021–2026 роки — це своєрідний to do list для конкретних міністерств, їхніх відомств і влади на місцях. Документ міститиме завдання, мета яких — покращити життя громадянського суспільства. Зараз готується перший трирічний план із двох.

Попри назву, уряд виконує не стратегію, а саме план дій, наголосив Максим Лациба. «Стратегія — це мотиваційний документ, який ми читаємо та надихаємося. А що конкретно треба зробити, щоби цілі стратегії стали реальністю — для цього відкриваємо урядовий план», — говорить він.

Як виглядає цей план?

План матиме вигляд таблиці з колонками: що треба зробити, виконавець, дедлайн («на яке число»), громадський партнер (організація або міжнародна допомога), а також індикатори («чого треба досягнути»). Порівняно з попереднім планом, він чіткіше окреслить завдання та очікуваний результат, пояснює Максим Лациба: «Журналісту чи громадському моніторингу досить легко буде перевірити, наскільки вдалося змінити ситуацію. Тобто не просто "ухвалити 23 постанови": нас цікавить, наприклад, щоб онлайн-реєстрація громадських організацій запрацювала та побільшало пожертв громадян і бізнесів на благодійні ініціативи, бо податкове середовище стало сприятливішим і не треба заповнювати мільйон документів, щоб це зробити».

У регіонах будуть окремі плани?

Коли президент ухвалював стратегію, він також доручив обласним адміністраціям підготувати обласні цільові програми зі сприяння розвитку громадянського суспільства. Тобто, окрім урядового плану дій, протягом пів року має бути «ще плюс 25 обласних програм із планами заходів», наголосив Максим Лациба. «Формується ціла мережа планів із розвитку [громсектору], тому дуже важливо, щоби громадські і благодійні ініціативи включилися в процес її створення. Ми зараз самі задаємо планку покращень. Не бувало ще, щоб усі 100% заходів Кабмін виконував, але треба планувати більше, щоби встигнути зробити більше», — резюмував експерт.

Скільки бюджетних грошей на це виділяється?

Урядова стратегія і план мають нульовий бюджет. Щодо обласних програм рада кожного регіону окремо вирішить, скільки грошей закласти, пояснив Максим Лациба. Деякі області вже мають або готують такі стратегії, зокрема Харківська, Одеська, Івано-Франківська, Черкаська та інші.

Три кола узгодження: на якому етапі урядовий план зараз?

Зараз готові спільні пропозиції громадськості до кожного з виконавців — міністерств і інших органів влади. Організації презентували їх публічно та закликали їх підтримати. Далі кожен виконавець через профільне міністерство надає свої пропозиції і правки до плану. Секретаріат Кабміну (СКМУ) й робоча група зі створення плану об’єднає їх у єдиний текст. Презентувати й публічно обговорити об’єднаний проєкт урядового плану заходів планують 30 листопада на «Форумі розвитку громадянського суспільства».

Запропоновані зміни опрацюють і внесуть у план. Оновлений варіант Секретаріат знову надішле на узгодження в міністерства. Після погодження план об’єднаним блоком «зайде» на засідання уряду для голосування. За прогнозом Максима Лациби, це буде не раніше лютого 2022 року.

Найдовший етап — узгодження плану з міністерствами. Максим Лациба пояснив чому. «Громадські організації порушують реальні проблеми та пропонують кроки, що треба зробити. Міністерства не хочуть цього робити. Це не вперше. Тому під час створення плану заходів відбувається зіткнення світів — урядового і громадського. Усе залежить від того, наскільки громадські організації об'єднаються і зможуть перестрибнути стіну під назвою “Давайте залишимо все, як є”. Це ідеальний стан для державної служби», — сказав він.

Максим Лациба застерігає, щоби план не повторив долі стратегії, коли поставлені сектором і СКМУ амбітні завдання «зрізалися» міністерствами в процесі узгодження. Експерт говорить, що це природній процес, оскільки громадянське суспільство для всіх українських урядів — не пріоритет.

«"Так, це важливо, але давайте потім", — прекрасна фраза всіх міністрів і прем’єрів. А потім настає їхня відставка. Тому я вважаю, що громадські організації мають використати шанс відносної готовності уряду почути і щось зробити. Треба якомога наполегливіше реагувати на пропозиції і переконувати міністерства і ОДА зробити хороший, амбітний план дій. Мій заклик до громадських і благодійних організацій, органів місцевого самоврядування — включайтеся, це ваш зоряний шлях», — резюмував експерт.

Які ключові проблеми покликаний вирішити план?

В обох стратегіях задекларовані чотири напрями для змін: правові умови, механізми громадської участі, внесок у соціально-економічний розвиток країни, співпраця між секторами. Максимально широкий план змін сектор розробив у 2020 році спільними силами і назвав документ «Карта правових реформ для громадянського суспільства». У ньому описана 91 проблема сектору та запропоновані 307 рішень для їх розв’язання. Цей дороговказ не має офіційного статусу, проте на нього зважали під час створення Національної стратегії і плану заходів.

Низку необхідних змін у міністерствах підтримують і ставлять за цілі в плані дій. Водночас ряд критично важливих проблем сектору лишається нерозв’язаним через опір профільних міністерств.

Які перешкоди й конфлікти мають місце в процесі ухвалення плану?

Підготовка плану — це публічний, прозорий, інклюзивний процес, говорить експерт. За дорученням прем’єра, більшість міністерств і відомств провели публічні онлайн-консультації, щоби сформулювати спільні пропозиції із громадськими організаціями. Деякі органи влади провели тематичні консультації. «На консультаціях деякі міністерства записували пропозиції та обіцяли розглянути. Дехто (наприклад, податкова служба і Мін’юст) залучали в дискусію фахівців, які коментували пропозиції, наскільки їх можна врахувати», — сказав Максим Лациба.

Найбільше проблем (а отже пропозицій і дискусій) — у сфері фінансування громадських об’єднань, говорить Максим Лациба. За його словами, Мінфін — єдине міністерство, яке відмовилося провести публічні консультації попри доручення прем’єра.

Наприклад, щодо фінансування проєктів громадських об’єднань. Наразі держава підтримує об’єднання осіб з інвалідністю, ветеранів, молодіжні організації на конкурсних засадах. Водночас умови втілення проєктів застарілі та незручні, каже Максим Лациба, тому організації часто відмовляються виконувати проєкт. Наприклад, у проєкт заборонено включати адміністративні витрати (оплату оренди приміщення, обладнання тощо) — тільки видатки на проведення заходів. Або, наприклад, якщо проводити семінар для ветеранів, харчування учасника на день передбачає 60 гривень, згідно з державними нормами. «Виникає питання: чому коли бізнес-компанія, яка будує дорогу, може закласти й адміністративні витрати, і прибуток, а громадська організація не може дозволити навіть першого? Мінфін активно блокує цю дискусію», — каже експерт.

Пропозицію сектору запровадити відсотковий механізм — можливість громадянам спрямувати 2% сплачених податків обраній громадській організації — Мінфін взагалі вилучив зі стратегії.

«Мінфін не хоче зменшувати оподаткування людини, яка у складних життєвих ситуаціях потребує благодійної допомоги. Він хоче й далі бути найбільш кровожерливим мінфіном у Європі й оподатковувати будь-яку допомогу», — додав Максим Лациба.

Питання безпеки активістів потребує спільних рішень із Міністерством внутрішніх справ. У стратегії йдеться, що при МВС потрібно створити консультаційну раду, в яку ввійдуть правозахисники та представники міністерства. Мета — діалог, обмін інформацією щодо стану розслідувань нападів на активістів, координація дій. Натомість МВС не винесло цю тему на публічні консультації. Обмежилися питанням контролю за благодійними фондами й пожертвами.

Низка ключових проблем лежить у зоні відповідальності Міністерства соціальної політики. За оцінкою Максима Лациби, міністерство створює проблеми для громадянського суспільства і погано виконує функції, які в нього вже є. Це, зокрема, бездіяльність у розвитку волонтерства (це їхня відповідальність) та державних закупівель соціальних послуг у громадських організацій. «Головне джерело фінансування громадських і благодійних організацій у Європі — соціальні послуги. У Німеччині 60% соцпослуг продукують ГО і БО і продають їх державі. Зараз органи місцевого самоврядування купують соціальні послуги в комунальних установах, часто фіктивних. Потрібно переконати місцеву владу запустити державну закупівлю соціальних послуг або дофінансування, якщо це роблять державні бюджети», — пояснив Максим Лациба.

Додатковими перешкодами стають урядові законопроєкти, додав експерт. Серед них — ініціатива обмежити залучення іноземних волонтерів до громадських і благодійних організацій. За підрахунками Центру прав людини ZMINA, на розгляді Ради лишається десять загрозливих ініціатив.

Інша перешкода на шляху змін — роз’єднаність громадянського суспільства, відсутність стратегічного бачення і планування всередині сектору, вважає Максим Лациба. «Поки єдине, що мотивує організації до об'єднання — бажання разом поставити плани уряду», — каже експерт. Натомість на деякі консультації з міністерствами приходять одиниці ГО.

Хто і як контролюватиме виконання заходів?

Є дві лінії контролю: урядова та незалежна (громадська). За урядову відповідає профільний департамент інформації та зв’язків із громадськістю СКМУ. Департамент може написати доповідну записку прем’єр-міністру, який має повноваження дати доручення, розпорядження чи виписати догану за невиконання урядового плану. Крім того, кожен орган виконавчої влади має визначити людину або підрозділ, відповідальний за виконання завдань стратегії.

Згідно зі Стратегією, про виконання Плану секретаріат публічно звітуватиме на сайті раз на квартал і на рік. Також щороку відбуватиметься національний і регіональний форуми громадянського суспільства — звітні конференції щодо стану виконання планів та покращення правового середовища для громадського сектору. Їх має організовувати Кабмін і спільно з представниками громадських організацій розглядати питання реалізації стратегії, обговорити прогрес, плани тощо. Не плутати з «Форумом розвитку громадянського суспільства» — громадською ініціативою, на якій усередині сектору обговорюють розвиток ГО і БО.

Секретаріат КМУ також має створити механізм моніторингу втілення регіональних програм, проте у Стратегії ця рамка абстрактна та залежить від політичної волі уряду. Це може бути нарада чи зовнішній моніторинг — «як піде», говорить Максим Лациба. Зокрема, в секторі очікують на поновлення Координаційної ради сприяння розвитку громадського суспільства при Кабміні. Цю раду створили в 2016 році; відбулося кілька засідань. Чинний президент її ліквідував, і це погіршення, вважає Максим Лациба. У регіонах створення таких координаційних рад передбачене.

Громадські організації та коаліції можуть провести незалежний моніторинг стану виконання урядового плану. «Сподіваюся, що буде смілива організація або коаліція, яка робитиме незалежний моніторинг стану виконання урядового плану заходів і публічно доноситиме це до уряду, громадянського суспільства і журналістів», — сказав Максим Лациба.

Фото УНЦПД