Автори:

Анна Єгорова

Громадська спілка «Українська мережа за права дитини» (УМПД), громадська організація «Регіональний центр прав людини» та благодійний фонд «Голоси дітей» опублікували дослідження «(Не)повернення дітей: Україна перед найбільшим викликом з часів незалежності». За словами авторів, публікація аналізує те, що відбувається з депортованими дітьми в Росії, як їх повертають і які алгоритми слід напрацьовувати державі.

За результатами дослідження, у тимчасово окупованих українських містах, Росії та Білорусі працюють понад 5500 клубів воєнно-патріотичного виховання та 98 «таборів перевиховання». На утримання таких таборів виділили 68 мільярдів рублів. У 2024 році витрати з федерального бюджету РФ на дитячий «відпочинок» знову зросли на 11,6%, досягнувши 76,8 мільярда рублів, додали в пресслужбі УМПД.

«Росія перетворює українських дітей на ворогів власної нації. Ці обставини свідчать про неможливість застосовувати однакові підходи до тлумачення найкращих інтересів евакуйованих і депортованих дітей, зокрема розв’язуючи питання про повернення в Україну», — коментує правозахисниця і юристка ГО «Регіональний центр прав людини» Катерина Рашевська.

Катерина Рашевська

Читайте також:

• Юристка Регіонального центру прав людини: «Потрібно розділити процес повернення українських дітей і відповідальність росіян за цей злочин»
• Депортація під виглядом порятунку. Про що фільм «Діти для Путіна»
• Україна офіційно підтверджує депортацію 19,5 тисяч дітей до РФ. У полоні перебувають 28 тисяч цивільних

 У публікації йдеться також про те, що значна частина депортованих — вихованці інтернатних закладів, яких не евакуювала вчасно українська сторона, а також діти, чиї батьки або опікуни загинули під час спроб евакуації.

Наприклад, у дослідженні фігурує історія хлопчика, чию маму і старшого брата, найімовірніше, розстріляли під час евакуації. Хлопчика намагалася повернути в Україну тітка, яка оформила всі потрібні для опікунства документи. Проте в Росії перешкоджали обміну, спершу посилаючись на стан здоров’я дитини, а потім призначивши хлопчику «законного представника» за російським законодавством. Повернути дитину вдалося лише за посередництва третьої країни.

«Повномасштабне вторгнення посилило кризу в сім’ях, які вже перебували в складних життєвих обставинах, однак довго залишалися невидимими для держави, а тому вони не отримали вчасно підтримку чи не знали, як нею скористатися. Описані в дослідженні випадки та обставини депортації, примусового переміщення та утримання в окупації, окрім злочинних дій Росії, є також результатом нереалізованих потрібних етапів реформи деінституціалізації останніх 25 років», — пояснює Дар’я Касьянова, голова правління «Української мережі за права дітей».

Дар'я Касьянова

Читайте також:

• Депортація дітей. Як держава повертає маленьких українців додому
• «Вкрадене дитинство». Як російська пропаганда виправдовує депортацію дітей у Росію та звинувачує Україну у злочинах проти них

З основних тенденцій — Росія всіляко намагається затягувати процес повернення дітей, резюмували дослідники. В одному з кейсів, які розглянули в дослідженні, повернення дівчинки в Україну під опіку бабусі тривало 14 місяців. Увесь цей час бабуся дівчинки проходила 18-годинні допити на кордоні з РФ й отримувала погрози від російських агентів. Саму ж дівчинку в Росії зробили стороною кримінального провадження про спроби зґвалтування, про які вона дізналася лише в правоохоронних органах РФ.

Не менш поширена практика росіян — вимагати від української сторони документів, які існують виключно в російському правовому полі, додали в УМПД.

«Діти, яких повернули з депортації, відчувають втрату довіри до світу — вони не розуміють, кому можна довіряти. Це замороженість відчуттів, емоцій. Їм потрібен час на адаптацію», —  сказала співзасновниця БФ «Голоси дітей» Олена Розвадовська. Вона додала, що для реабілітації дітей, яких повернули, розробили унікальну програму.

Олена Розвадовська

Нагадаємо, у серпні 2024 року Міжнародна експертна група Bring Kids Back UA презентувала документ, що пропонує шляхи захисту дітей від примусового переміщення та депортації.

Раніше «Детектор медіа» писав, що 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої президента РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової через скоєння ними воєнного злочину — незаконної депортації та переміщення дітей з окупованих районів України до РФ, яке відбувалося щонайменше з 24 лютого 2022 року.

Президент України Володимир Зеленський повідомив, що Україна може підтвердити документально близько 20 000 випадків примусового переміщення українських дітей, але реальна їх кількість більша. 

27 квітня 2023 року Парламентська асамблея Ради Європи визнала геноцидом депортацію та насильницьке переміщення українських дітей на територію Росії.

На титульному фото: Презентація дослідження. Фото: УМПД