Депортація дітей. Як держава повертає маленьких українців додому

Депортація дітей. Як держава повертає маленьких українців додому

15:00,
2 Листопада 2023
2392

Депортація дітей. Як держава повертає маленьких українців додому

15:00,
2 Листопада 2023
2392
Депортація дітей. Як держава повертає маленьких українців додому
Депортація дітей. Як держава повертає маленьких українців додому
Яких заходів задля цього вживають влада, громадські організації та світ.

Від початку великої війни в Україні російські окупанти вивезли на свою територію понад 2,8 млн українських громадян. За даними сайту Children of War, 19546 із них — діти, проте за неофіційними даними ця кількість може перевищувати декілька сотень тисяч. Станом на 1 листопада 2023 року 386 дітей вдалося повернути додому. Депортованих українців розміщують у спецтаборах або «пунктах тимчасових розміщень», однак українська сторона не має змоги ідентифікувати викрадених громадян, дізнатись умови їхнього утримання або хоча б адреси цих таборів. Російські медіа повідомляють, що таких «пунктів» у країні вже понад 800 і  більш як десяток у Білорусі.

Аби обговорити заходи щодо повернення громадян України на батьківщину, 30 жовтня в пресцентрі «Укрінформ» відбувся круглий стіл «Депортовані українці у так званих “пунктах тимчасових розміщень” — місце перебування чи нові табори?». Учасники дискусії говорили, що серед міжнародної спільноти надається вкрай мало уваги темі депортації українців, ба більше, з’являються наративи про неважливість повернення, зокрема, дітей. Мовляв, якщо їм створюють «хороші умови та влаштовують у родини, навіщо завдавати дитині стресу»?

Чому повертати українців все ж потрібно і що для цього робить держава та громадські організації, розказали:

Уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук; представниця Уповноваженого з прав дитини Ірина Суслова; історик-дослідник проєкту Where Are Our People?, запрошений науковець у межах Ініціативи міжнародного співробітництва зі справ дітей при Джорджтаунському університеті (США)  Владислав Гаврилов; юристка ГО «Регіональний центр прав людини» Катерина Рашевська; директорка Payback4Ukraine, засновниця благодійного фонду «Мама Джейн» Джейн Алієва. Модерувала захід адвокаційна менеджерка проєкту Where are our people? Христина Шкудор.

За словами Христини Шкудор, через воєнний конфлікт на Близькому Сході розпочалася політична «війна» за гроші — 61 мільярд доларів, які США обіцяли надати Україні, можуть розділити між нашою державою та Ізраїлем. Зокрема на цьому наполягає Республіканська партія США:

«Фінансування української армії і нашої можливості виграти у цій війні — це безпосередній зв’язок із поверненням усіх депортованих дітей і дорослих. Є дуже багато цивільних бранців, про яких мало говорять. Єдина можливість повернути всіх наших людей і врятувати їх — це перемогти у війні. Лише під тиском Росія дасть українцям повернутися додому».

Христини Шкудор

Уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук погодилася з тим, що депортація українців залишається поза увагою країн-партнерів.

«Ми повинні постійно про це говорити — і якомога голосніше, аби в усьому світі розуміли, що насправді мова не лише про українських дітей, а й дорослих. Однак саме на прикладі дітей ми побачили, що єдиної глобальної системи безпеки дітей у світі просто не існує. Так, ми чітко вписані у велику кількість різних важливих документів, у яких нібито все врегульовано. Але це не працює, якщо хтось починає діяти не за правилами, як зараз Росія. Сьогодні від агресора страждає Україна, а завтра це може бути будь-яка інша держава», — каже Герасимчук.

За її словами, в міжнародній спільноті поширюються проросійські вкиди, що якщо маленька дитина, яку викрали росіяни в маленькому віці, вже майже два роки там перебуває та вже звикла до тих дорослих, то в інтересах дитини залишити її там. Україна як держава не згодна з такими заявами і має на меті повернути абсолютно усіх людей будь-якого віку, адже, як каже Герасимчук, залишити їх у країні-агресорці рівноцінно тому, щоб усвідомлено віддати їх маніяку.

Однак уповноважена з прав дитини сказала, що чекати повної перемоги над ворогом може бути шкідливо й повертати дітей треба зараз і негайно, тому що спливає час, а російська пропаганда сильно впливає на дітей. Навіть якщо дитина перебувала в Росії всього декілька місяців чи була примусово переміщена на тимчасово окуповану територію України, то ця дитина була під важкою російською індоктринацією (систематичним нав’язуванням певних ідей або переконань — «ДМ») і потребує реінтеграції. Наприкінці травня Президентом України було ухвалено план Bring Back Kids UA, спрямований на інформування міжнародної спільноти щодо проблематики депортації українських дітей Росією. Цей план був напрацьований Координаційною радою з питань безпеки дітей під час війни при Офісі президента, що існує з 2022 року і яку очолює голова Офісу президента Андрій Єрмак. Цей план передбачає сім блоків, які мають здійснюватися синхронно.

Дар’я Герасимчук

Перший пункт плану, за словами уповноваженої, передбачає пошук, верифікацію та ідентифікацію дітей і власне їхнє повернення. Для цього запланована робота із залученням представників міжнародної спільноти, структури ООН і Європейського Союзу. Другий блок передбачає реінтеграцію дітей, яких вдалося повернути. За словами Герасимчук, на сьогодні є закріплений алгоритм і розуміння, як оцінюють потреби кожної дитини. Третій блок стосується розбудови сімейного виховання в Україні, аби діти, які втратили батьків або були викрадені з закладів інституційного догляду, не поверталися у заклади, а одразу потрапляли до альтернативної родини. Четвертий блок стосується роботи Центру захисту прав дитини, саме в якому спеціалісти працюють із повернутими дітьми. П’ятий блок передбачає збирання доказів і притягнення Росії до відповідальності, адже кожне викрадення дитини окупантом є злочином, за який мають покарані відповідальні особи. Шостий блок — взаємодія українського парламенту з урядами інших країн, адже просто говорити, що Росія погана — недостатньо. Мають підписуватися резолюції, з’являтися заклики до негайного припинення депортації та примусового переміщення дітей від влади третіх країн. І сьомий, останній блок — інформаційні кампанії як на території України, так і за кордоном. У рамках цього блоку нещодавно за підтримки Orphans Feeding Foundation була розпочата інформаційна програма «Викрадені голоси».

Представниця Уповноваженого з прав дитини Ірина Суслова сказала, що примусове переміщення відрізняється від депортації, адже здійснюється хоч на окупованій, але території України. Депортація ж на територію Росії або Білорусі є злочином згідно з Римським статутом.

За її словами, низці міжнародних експертів і політиків дуже складно пояснити, чому Україна не вважає це переміщення евакуацією. Під час евакуації, у відповідності до міжнародного гуманітарного права, люди можуть найближчим часом повернутися до себе додому. Водночас країна-агресорка навмисно створює певні умови, за яких цивільні не мають можливості по-справжньому евакуюватися. Зокрема, не працював жоден із «зелених» коридорів, адже російська армія постійно обстрілювала колони з цивільним населенням. Таким чином жителі багатотисячного Маріуполя, наприклад, могли врятуватися, лише обравши шлях проходження фільтрації та переміщення на територію Росії. Тож Міжнародний кримінальний суд і юристи-міжнародники, за словами Суслової, говорять, що насильницьке приміщення і депортація є злочином. Крім того, російські медіа повідомляють, що серед регіонів, які «приймають» українців, є Бурятія, Сахалінська область, Хабаровській край тощо. Тобто окупанти відправляють людей за тисячі кілометрів від України, що теж позбавляє їх можливості повернутися додому. 

Ірина Суслова

За словами Суслової, Центр захисту прав дитини вже має свідчення, які підтверджують, що у «пунктах тимчасового розміщення» росіяни знищували українські документи, проводили паспортизацію, змушували дорослих одразу влаштовувати дітей до російських шкіл тощо.

«Ми можемо констатувати той факт, що всі дії Росія вчиняє усвідомлено, щоб перевести українських дітей з однієї етнічної групи до іншої. Діти, які повернулися з тимчасово окупованих територій або з Росії, розповідають, що вони там перебували під дуже сильним тиском, їм казали, що України не існує, що їх тут ніхто не чекає», — каже експертка.

Юристка ГО «Регіональний центр прав людини» Катерина Рашевська розповіла, що мета Росії полягає не лише у перевихованні українських дітей і знищенні їхньої ідентичності, а й у їхній мілітаризації. За її словами, ГО «Регіональний центр прав людини» у 2023 році зафіксував 87 випадків переміщення щонайменше 8330 українських дітей до так званих таборів перевиховання. Ці табори розташовані у 30 регіонах Росії, на території тимчасово окупованого Криму та в Білорусі.

Російська влада представляє ці табори як реабілітаційні установи. Програми, за якими українських дітей доправляють до цих таборів, фінансуються коштом федерального бюджету Росії та «фондами Путіна».

«Це такі казарми або наметові містечка, де українські діти, починаючи з 8 років, ходять зі зброєю, вчаться стріляти, віддають честь російським командирам, зазвичай, донським казакам, які отримують на все це гроші. Все це також із Фонду президентських грантів», — каже Рашевська.

Крім цієї програми, існує «Культурна карта 4 + 85» для «школярів із нових регіонів». Її розвивають Мінпросвіти Росії та Росконцерт. За даними Рашевської, ці дві установи згідно з нормою мають щотижня вивозити 200–300 дітей з окупованих територій України. Кожна з програм розділена на вікові категорії: «Культурна карта» — для дітей 9–11 років, «Рух перших» — 14–17 років, «Університетські зміни» — 12–17 років. Таким чином, Росія має чіткий план, за яким українська дитина буде перетворюватися на громадянина Росії. Катерина Рашевська сказала, що у 2023 році Росія виділила на цей план 69 млрд рублів. Наступного року сума буде збільшена.

 Катерина Рашевська

Історик Владислав Гаврилов розповів, що проблема депортації українців Росією не є новою, адже Росія вже робила це у 1939–1941 роках, потім була масова депортація 1947 року. Відбувалися депортації не лише українців, а й кримських татар, етнічних німців, греків. Радянська влада розміщувала їх у так званих спецпоселеннях і не дозволяла повертатися на батьківщину.

«Варто зазначити, що українці, яких депортували в 1941 та 1947 роках, поверталися на терени України лише в 1960-х. Але знову ж таки, депортованим українцям із заходу України не дозволялося селитися у західній частині України, а тільки в центрально-східних регіонах. Німцям дозволили повернутися лише в 1972 році, а кримським татарам — аж у 1989 році. Сучасні так звані “пункти тимчасового розміщення” є аналогом таборів, які існували в Радянському Союзі», — каже історик.

У Білорусі, за словами Гаврилова, українських дітей утримують у дитячих таборах, що розташовані у Мінській і Гомельській областях. Вони фінансуються членом паралімпійської збірної Білорусі Олексєм Талаєм, який організовував вивезення дітей із тимчасово окупованих територій України до Білорусі, а також одним із синів Олександра Лукашенка Дмитром.

Владислав Гаврилов

Засновниця благодійного фонду «Мама Джейн» Джейн Алієва розповіла, що її фонд займається побудовою спеціальних українських таборів для дітей, які пройшли російську окупацію та потребують психологічної реабілітації. До роботи залучені українські та закордонні психологи. Також вона очолює проєкт Payback4Ukraine. «Це правова міжнародна кампанія, до якої з початку березня 2022 року доєдналися більш ніж тисяча експертів і юристів по всьому світу. Це міжнародні юристи, які представлятимуть українців у міжнародних юрисдикціях у різних країнах і цивільних судах, мета яких — забрати активи Росії. Нашу команду представляє юридична фірма McCue Jury & Partners, яка має більш як 30 років досвіду боротьби з терористичними режимами, зокрема справи проти ХАМАСу, терористичної організації ІРА тощо. Ми маємо пряме відношення до визнання ПВК “Вагнер” терористичною організацією у Великобританії та продовжуємо працювати над цим в інших країнах, бо це дуже важливо для всіх наступних юридичних питань і правильних рішень для України у міжнародних юрисдикціях», — каже Алієва.

Зараз команда Payback4Ukraine працює над справою проти Ірану щодо постачання Росії дронів-камікадзе, над справою проти російських пропагандистів, випадками тортур над військовими та цивільними українцями, сексуального насильства і, звісно, розглядає справи викрадення українських дітей.

«Я хочу закликати всі наявні українські організації об’єднати свої зусилля з профільними органами влади, які займаються питанням повернення дітей. Особисто я як українка готова до співпраці з будь-якою людиною, яка має певні ідеї та механізми для їх реалізації. Якщо дивитися на ситуацію, пов’язаною з Ізраїлем та Палестиною, ми бачимо, що Росія відверто й нахабно співпрацює з ХАМАСом. Вони можуть обмінюватися досвідом і вчити цьому наших дітей. Через декілька років деякі з них уже будуть повнолітніми та зможуть добровільно повертатися до України, але вже з “промитим” мозком. Тож ми можемо тільки уявляти, чого їх там навчать і до чого нам треба бути готовими», — каже Джейн Алієва.

Джейн Алієва

Читайте також
Команда «Детектора медіа» не лише бореться за якість української журналістики, але й розповідає про суспільно важливі процеси в Україні. Наші журналісти пишуть про досягнення та проблеми громадського сектору й показують, як активісти впливають на реформи.

Запрошуємо вас долучитися до Спільноти «Детектора медіа». Та разом працювати над тим, щоб ініціативи, які захищають демократичні цінності, ставали більш видимими.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду