Мотивація волонтерів: як берегти й плекати довіру до організації

Мотивація волонтерів: як берегти й плекати довіру до організації

11:00,
19 Квітня 2024
803

Мотивація волонтерів: як берегти й плекати довіру до організації

11:00,
19 Квітня 2024
803
Мотивація волонтерів: як берегти й плекати довіру до організації
Мотивація волонтерів: як берегти й плекати довіру до організації
Волонтер — не той, хто прийшов по зарплату й працюватиме з 9-ї до 18-ї.

Координатор волонтерів — не керівник, а друг

6 червня 2023 року я прокинулась о девʼятій ранку в Конотопі. Вперше за довгий час перед сном я вимкнула телефон, щоби виспатися. Виявилося, що в ту ніч росіяни підірвали Каховську ГЕС. Про це я дізналася від волонтерів, які писали мені з самого ранку. Євген у Херсоні, Денис у Полтаві, Женя з командою в Миколаєві. Всі вони написали, що збираються їхати в Каховку. Тоді я скоординувала їх між собою, ми запустили збір на допомогу, швидко закупили човни та мотори, знаходили помпи, які вже наступного дня привезли у Каховку.

Волонтери насамперед звернулися до нас, бо знали, що ми маємо ресурси для допомоги й на нас точно можна покластися. Нам вдалось якісно відреагувати на трагедію спільно, бо між нами є довіра, яка вибудовувалася завдяки регулярній взаємодії. Їм не треба було писати мені великі лонгриди з запитом на гроші й поясненням, куди їх витратять. Вони можуть написати «Нам треба 10000 грн» — і я кажу: «Окей, шукаю». Я знаю, що вони в стресі, й розумію, що для них час — це дорогоцінний ресурс. Звичайне людське ставлення допомогло нам порозумітися та побудувати ефективну роботу. Ця довіра також будувалася на взаємопідтримці. Не забувайте питати волонтерів: «Який твій стан?» і «З чим треба допомога?».

У них була підтримка не лише від інших людей у Каховці. Була підтримка ззовні, від мене, яка допомагала шукати ресурси, аби їх робота була більш ефективною.

Координатор не має бути керівником волонтерів, він має бути плечем, на яке можна спертися, та допомагати якісно виконувати завдання.

Будьте з волонтерами «на рівних»

В Українській волонтерській службі ми маємо важливу стратегічну місію — бути опорою та підтримкою для волонтерів і волонтерок. Якраз для цього ми регулярно організовуємо ретрити для волонтерів, які допомагають людям або захисникам на прифронтових територіях. Кожен ретрит ми намагаємося наповнити любовʼю та розумінням людей. Ми проводимо якомога більше часу з волонтерами, аби між нами не створювався поділ на організаторів та учасників. З їхніх історій ми знаємо, що в постійному марафоні волонтерства та допомоги людям на тимчасово окупованих територіях часто не вистачає спілкування та розуміння, що вони в цьому човні постійної допомоги не одні.

Волонтери з різних регіонів України на волонтерському ретриті в Карпатах. Фото з архіву УВС

Коли ти ділишся з волонтерами своїми проблемами та переживаннями, вони більше довіряють тобі як людині, на яку можна покластися. Це так само працює й на волонтерських акціях. Координатор має прийти й не поводитися, як діловий керівник. Важливо розуміти для себе й пояснювати іншим, що ми збираємося разом задля спільної мети.

Це також необхідно усвідомити людям, які прийшли у волонтерство з бізнесу. У громадському секторі волонтери вкладають свій час і ресурс. Вони не працюють в організації за зарплатну ставку, а навпаки добровільно допомагають досягнути ваших цілей.

Чим більше ви вкладаєтесь у підтримку та підсилення волонтерів, тим більший імпакт вони вам принесуть у майбутньому. Адже в основі волонтерського менеджменту лежить розуміння цінності волонтерства та ретельна увага до того, що мотивує й розкриває потенціал кожного конкретного волонтера.

Фото з архіву УВС

Залишайтеся на звʼязку з волонтерами

На першому волонтерстві з організацією волонтери приходять зі своїми очікуваннями та переживаннями. Після спільного досвіду кожен має зрозуміти, чи будемо ми працювати далі разом. Якщо у вас стався конект, важливо його втримати. Наприклад, після наших заходів у нас лишаються чати з волонтерами, у яких ми продовжуємо комунікацію. Ділимося з ними іншими можливостями від різних ініціатив, надсилаємо перелік наших ресурсів, які можуть бути корисними, запитуємо як справи та підтримуємо у часи кризи. Знову ж, прості слова «Як ти?» можуть бути вчасними та потрібними.

Цей шлях веде волонтерів від точкового волонтерства до залучення у спільноту. Організаціям і фондам корисно формувати власні спільноти, адже у них згуртовуються найактивніші люди, які тепер вам довіряють і в разі екстрених ситуацій будуть готові оперативно включитись у допомогу. Також спільнота — це простір для нетворкінгу волонтерів із різних куточків України. Ми маємо приклади, коли волонтерка з Луцька питала в чаті, чи знає хтось, де можна перепрошити FPV-дрона. Моментально волонтер із Чернігова відповів їй, що вже робив таке з Фондом Притули та готовий їй допомогти.

Волонтерство — гра вдовгу, тож важливо мотивувати волонтерів продовжувати грати

Процес перебування волонтерів у проєктах описаний у циклі волонтерського менеджменту. Для волонтерів він починається із залучення й адаптації в організації. За ними слідує мотивація волонтерів і їхній супровід і підтримка. На цих двох етапах важливо зрозуміти, що мотивує волонтерів працювати з вами та як уберегти й примножити цю мотивацію.

Один із видів мотивації людей описується причетністю. Волонтерам із цим типом мотивації важливо бути поруч із людьми, працювати задля масштабної мети, бути частиною великого пазла змін. Під час війни часто ці люди не хочуть залишатися сам на сам із самотністю, тому шукають однодумців. Наприклад, це люди, які щонеділі приходять на акції #FreeAzov, аби нагадати про полонених військових. Якщо ви теж були на такій акції, то точно мали б відчути єдність — усі там переживають спільну тугу. У багатьох із нас точно є друзі або знайомі, у яких є хтось у полоні. Єднаючись разом, нам легше переживати ці емоції.

Наталія Калантаєнко на акції #FreeAzov у Києві, березень 2024

Волонтери з мотивацією досягнень приходять у волонтерство для конкретного результату. Зазвичай вони будуть менше приділяти часу спілкуванню чи дозвіллю з іншими, проте старанно робитимуть свої задачі. Координаторам важливо відзначати успіхи цих волонтерів і говорити про їхній прогрес, як кількісно, так і якісно. Наприклад, у нас є волонтери, які попри небезпеку вивозили родини з тимчасової окупації. Їм не хочеться публічно писати дописи про це, вони прагнуть лише надати конкретну допомогу.

Третій вид — мотивація влади та визнання. Не варто сприймати волонтерів із такою мотивацією, як егоїстів. Зазвичай вони мають амбіції та навички, аби керувати волонтерськими акціями або проєктами. Їм навпаки можна делегувати координаторські функції. Важливо зазначити, що види мотивації людей у роботі та житті можуть відрізнятись, а також змінюватися протягом життя.

Як зрозуміти, що ми спільнота

Мотивація волонтерити зʼявляється, коли люди бачать певну проблему й хочуть її розвʼязати. Іноді ми хочемо волонтерити навіть від відчуття провини, коли думаємо, що робимо недостатньо. Цей спільний біль може бути причиною, чому спільнота існує та функціонує. Друга причина — цінності. Волонтерам може бути просто приємно працювати разом, вони спільно люблять Україну, цінують свободу та готові брати відповідальність. Якщо людина розуміє, що з ключовими цінностями групи її цінності не збігаються, вона не буде залишатись у спільноті. І це нормально.

Я знайома з волонтерами благодійного фонду «Запорука», дехто з них пережив онкологічне захворювання, хтось має хворих рідних. Їх обʼєднує спільний досвід боротьби з раком. Волонтери «Української волонтерської служби» з тимчасово окупованих міст мають різний досвід окупації та психологічного тиску — вони розуміють одне одного. Волонтери з гуманітарних штабів мають спільний досвід фасування гуманітарки, роботи зі звітністю та видачі допомоги.

Ваші спільні традиції з волонтерами й формують спільноту. Координатор волонтерів має піклуватися про безпеку та моральний стан волонтерів. Звичайні розмови за кавою, спільні обіди та подяки — це дорогоцінний ресурс, який живить відчуття єдності у спільноті.

Взаємодія, побудована на довірі, підтримка мотивації волонтерської спільноти та відчуття опори — усе це стає запорукою стійкості як індивідуальних волонтерів, так і всього волонтерського руху в цілому. Дбайте про себе та про тих, хто поруч. Пам’ятайте, що лише пліч-о-пліч нам вдасться втриматися на плаву попри всі виклики сьогодення.

Наталія Калантаєнко, керівниця партнерств ГО «Українська волонтерська служба» та тренерка з волонтерського менеджменту

Титульне фото: Волонтери на Херсонщині під час евакуаційної місії після підриву Каховської ГЕС (світлина з архіву УВС)

Команда «Детектора медіа» не лише бореться за якість української журналістики, але й розповідає про суспільно важливі процеси в Україні. Наші журналісти пишуть про досягнення та проблеми громадського сектору й показують, як активісти впливають на реформи.

Запрошуємо вас долучитися до Спільноти «Детектора медіа». Та разом працювати над тим, щоб ініціативи, які захищають демократичні цінності, ставали більш видимими.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду