«Після початку повномасштабної війни я не чекав дзвінка з військкомату. Став добровольцем і пішов у 72-гу окрему механізовану бригаду імені Чорних Запорожців як оперативний резерв. Зараз я стрілець-санітар», — розповідає відкритий гей Віктор Пилипенко. Раніше він служив у батальйоні «Донбас» із вересня 2014 до літа 2016 року. Потім створив фейсбук-спільноту «Військові ЛГБТ та наші союзники», яка у 2021 році переросла у громадську організацію.

Нині громадська організація «Українські військові ЛГБТ за рівні права» допомагає армії, однак насамперед обробляє запити від ЛГБТ-військових. Організація запустила збір коштів на допомогу захисникам серед українців й іноземців.

«ЛГБТ-спільнота стала брати до рук зброю. У перші дні війни збільшилася на десятки кількість людей у нашому таємному чаті “Ахіллесове братство”, який об’єднав людей негетеросексуальної орієнтації. Хтось пішов у тероборону чи в армію», — додав Віктор Пилипенко.

Віктор зазначив, що зараз усі побратими знають про його сексуальну орієнтацію, і він не зазнає агресії чи зайвого акцентування. За словами військового, коли людина наважується на камінг-аут у війську, це значить, що у підрозділі високий рівень довіри й поваги одне до одного, є командний дух.

Ярина Чорногуз — відкрита бісексуалка. З 2019 року вона була парамедикинею в добровольчому батальйоні батальйоні «Госпітальєри». Зараз — бойовий медик одного з батальйонів морської піхоти, надає першу домедичну допомогу пораненим бійцям. За відсутності поранених або за наказом командира працює як звичайний боєць. Крім того, організовує медичну евакуацію, а у вільний час допомагає волонтерством своєму підрозділові.

«Пам’ятаю події на початку березня, коли тримали село, яке двічі штурмом пробувала брати російська армія силами, які переважали нас разів так у п’ять. Ми його тримали цілий тиждень. Це якраз той випадок, коли мені як бойовому медику потрібно було працювати як розвідниці», — пригадує Яра.

Також Ярина розповіла випадок, коли опинилася на дуже короткій дистанції від російського танку. Їй вдалося від нього відійти. «Я підозрюю, що не загасили вогнем, бо планували взяти у полон. У мене є граната, автомат, ніж… Тому почуваюсь бійцем, у якого із собою є засоби для того, щоб не потрапити у полон. Я знаю, на що йшла», — додала вона.

Активісти працюють і на інформаційному фронті. Едвард Різ – небінарна трансгендерна персона — через стан здоров’я виїхав за кордон. Тож як проєктний асистент громадської організації KyivPride допомагає чим може онлайн. Зокрема він координує групи психологічної підтримки чи спілкується з медіа — як місцевими у Європі, так і світовими. За його словами, зараз важливо те, що думають про Україну і знають про неї з перших вуст, а не з іноземних медіа чи російської пропаганди.

«Деякі західні медіа хочуть розкрутити образ України, як дуже негативної для ЛГБТ+ країни. І вони будують це на декількох історіях транс-жінок, які виїхали з України незаконно. Декілька разів нам доводилося спростовувати ту інформацію, яку ці люди дають у своїх інтерв’ю, тому що вони брешуть. Це негативно працює на міжнародний імідж країни», — розповів Едвард Різ.

Як зазначає координаторка KyivPride Юлія, волонтерство вчить систематизувати роботу великих команд, тож добровольці можуть використовувати свій досвід саме під час війни. В Україні близько півсотні волонтерів ГО KyivPride приєдналися й до інших волонтерських проєктів. Наприклад, одна з волонтерок у Запоріжжі займається координацією евакуаційного центру для людей з окупованих міст. «Ще у нас є один волонтер-киянин, який зараз у Львові. Він влаштувався працювати у магазин одягу. Домовився, щоб частина речей була безкоштовна для людей-переселенців. Крамниця стала більш толерантною, бо там знають, що до них приходять люди і з ЛГБТ-спільноти», — додає Юля.

Волонтери також забезпечують ліками людей з інвалідністю, похилого віку, ЛГБТ-людей. Добровольці кооперуються з іншими волонтерами. Наприклад, через проблеми з доставкою співпрацювали з тими, хто мають змогу їздити на прифронтову частину, аби возити ліки військовим.

Всеукраїнська організація «Гей-альянс Україна» займається підтримкою ЛГБТ-людей, які залишилися на окупованих територіях або прилеглих до них, або там, де ведуться бойові дії. Забезпечують продуктами, ліками, тимчасовим розміщенням, у деяких випадках евакуюють.  

З перших днів наступу окупантів почали шукати у Чернівцях та у Львові місця для шелтерів і волонтери з ГО «Інсайт». Вони займається допомогою ЛГБТ-людям і жінкам. На сторінках організації можна знайти гугл-форми, де є можливість попросити медичні препарати, одяг, їжу.

«Ми всі зараз боремося зі спільним ворогом. Багато ЛГБТ-організацій займаються допомогою. І через такі напади, як на Олену Шевченко, нас намагаються виокремити в іншу групу. Але ми такі ж українці й Українки, які і всі. На різних фронтах боремося за спільну ідею», — прокоментувала інформаційна координаторка «Інсайту» Тая Герасимова.

Раніше The Washington Post повідомляло, що США передали до ООН дані про створення Росією списків українців, «які мають бути вбиті або відправлені до таборів після воєнної окупації». У документі зазначається, що цілями можуть стати журналісти, активісти, етнічні групи та ЛГБТ-спільнота. Тож зараз українці та українки захищають не тільки територіальну цілісність, а й свободу та самовираження.

Фото: Facebook