Міжнародна благодійна організація «Екологія — Право — Людина», громадська організація «Українська природоохоронна група», громадська спілка «Всесвітній фонд природи Україна» та громадська організація «Дунайсько-Карпатська Програма» виступили із заявою, в якій розкритикували ініціативу Міндовкілля реформувати природно-заповідний фонд. До заяви долучилися ще вісім природоохоронних організацій.

У заяві йдеться про законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності управління природоохоронними територіями та об’єктами природно-заповідного фонду». Його Міндовкілля оприлюднило ще 12 січня, обговорення мало тривати до 13 лютого.

Однак зі своєю заявою представники екологічних організацій виступили 14 лютого. На їхню думку, пропонований законопроєкт створює колізії у чинному законодавстві, корупційні ризики в частині використання природних ресурсів та земель природно-заповідного фонду. Це суперечить принципам зеленої відбудови України, які були неодноразово задекларовані усіма зацікавленими сторонами.

Ось основні позиції підписантів заяви та тези із пропонованого законопроєкту:

«Основні ризики, зумовлені законопроєктом: 

1. Корупційні ризики

Запропонована процедура ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха містить значні корупційні ризики, оскільки зобов’язує використати природний ресурс без будь-якого дозвільного документа, а потім оформлювати такі документи. 

Видача дозволів та погодження лімітів не передбачає участі громадськості. Також не передбачено публікацію дозволів та лімітів в офіційних базах відкритих даних на сайті дозвільних органів. Такі законодавчі ініціативи відкривають шлях до корупційних ризиків, а також є порушенням ст. 6 Оргуської конвенції», — ідеться у заяві.

А от що Міндовкілля пропонує додати до чинного закону в цьому контексті:

«Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, що розташовані в межах території та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі ліміту на використання природних ресурсів, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у  сфері природно-заповідного фонду та природоохоронних територій».

У цьому ж пункті заяви міститься наступне зауваження громадських організацій:

«Створення однієї спеціальної адміністрації на декілька установ природно-заповідного фонду унеможливлює оперативне реагування на порушення природоохоронного законодавства та посилює корупційні ризики через неврегульованість питання юридичної відповідальності».

І ось як це тлумачиться у пояснювальній записці до законопроєкту:

«У процесі розширення площ природно-заповідного фонду, кількість установ ПЗФ також збільшуватиметься. Чинна система державного управління природно-заповідним фондом та іншими територіями природоохоронного призначення характеризується слабкими інституційними механізмами, низькою кадровою, матеріально-технічною та фінансовою спроможністю».

Як розв'язання цієї проблеми, справді пропонується доповнити ст.12 чинного закону такою тезою: «адміністрація може створюватися для кількох установ природно-заповідного фонду, що знаходяться у сфері управління одного органу».

Наступне зауваження екологічних організацій до законопроєкту — непрозорість і порушення процесуальних екологічних прав людини і громадянина.

«При загальній тенденції в Україні та світі у відкритості даних, Міндовкілля запропонувало зробити доступ до Державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду закритим і платним, що спільно із закритістю процесу видачі дозволів та погодження лімітів суттєво звужує права громадськості на доступ до екологічної інформації та є порушенням Оргуської конвенції і розвертає Україну в протилежний бік від acquis communautaire», — ідеться у заяві.

До статті 59 справді запропоновано додати наступні тези:

«Єдина актуальна достовірна інформація про території та об’єкти природно-заповідного фонду міститься у Державному кадастрі територій та об’єктів природно-заповідного фонду.  Витяги з Державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду видаються заявникам на платній основі. Для адміністрацій об’єктів природно-заповідного фонду такі витяги є безкоштовними. Розмір плати встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Витяги з Державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду отримуються заявником під час здійснення оцінки впливу на довкілля, розроблення проєктів землеустрою та інших випадках».

Третє зауваження екоорганізацій — недалекоглядність.

«Усунення Національної Академії Наук України від координації наукової діяльності на заповідних територіях та ведення Червоної книги України показує абсолютне нерозуміння ініціаторів таких змін значення наукового підходу та кращих практик і технологій до якісного управління державою та її ресурсами, ролі науки, інновацій та диджиталізації у формуванні політики розвинутих демократичних країн. Звернення з подібною аналогічною позицією розміщене також на порталі НАН України», — ідеться у заяві.

У пропонованих змінах (права колонка на скриншоті нижче) до ст.42 справді викреслено Національну академію наук і з абзацу затвердження науково-дослідних робіт, і з абзацу про координацію наукових досліджень, і навіть зі статті 43 про літопис природи.

Також НАНУ пропонують виключити і з відповідної статті закону про Червону книгу України. 

Остання, четверта претензія громадських організацій до Міндовкілля — можливе зубожіння через скорочення фінансових механізмів управління територіями та об’єктами ПЗФ.

«Замість розроблення нових механізмів фінансування національних природних парків та заповідників, які на сьогодні значно недофінансовані, законопроєктом запропоновано ліквідувати можливість користуватися установам природно-заповідного фонду спеціальними екологічними фондами. Дане рішення звузить можливості фінансування післявоєнного відновлення природоохоронних територій чи ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій та природних катастроф. Окрім того, така ініціатива призведе до колізії і порушення ст. 13 Бюджетного кодексу України.

Зміни до процедури створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду призведуть до повного зупинення цього процесу в Україні, оскільки вартість проєктів створення збільшиться в сотні разів», — ідеться у заяві.

А в проєкті закону справді пропонується виключити ст.48, у якій ідеться:

«Для фінансування природоохоронних заходів можуть створюватися цільові екологічні фонди природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків».

Таким чином, на думку екоорганізацій, цей проєкт закону створює низку колізій в чинному законодавстві, звужує екологічні права громадян, створює нові корупційні ризики та погіршує і без того недосконалу систему управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду.

Автори ж законопроєкту вважають, що «реалізація проєкта акта сприятиме забезпеченню реалізації державної політики щодо організації, охорони та ефективного використання природно-заповідного фонду в актуальних умовах земельної реформи та стратегії відновлення країни, досягненню цільових показників частки заповідних територій у площі країни, реалізації принципів ефективного врядування та оновленню організаційної структури міністерства, підвищенню ефективності функціонування установ природно-заповідного фонду».

Заявники вимагають призупинити роботу Міндовкілля над цим законопроєктом, реформувати систему управління природоохоронними територіями, розробити Національну стратегію збереження біорізноманіття до 2030 року, де передбачити збільшення площ природно-заповідного фонду, забезпечити прозорість, підзвітність та участь громадськості в процесі прийняття рішень щодо довкілля, особливо під час війни та відновлення, а також створити окремий центральний орган виконавчої влади для реалізації державної політики зі збереження довкілля.

Це короткий виклад заяви, повністю її можна прочитати на сайтах організацій-підписантів, наприклад, тут.

А пояснювальну записку та порівняльну таблицю можна прочитати тут.

• Читайте також: Екологиня Катерина Полянська: «Екологічні наслідки війни — це не лише руйнування»

Раніше «ЗМІ для змін» писав, що громадська організація «Екологія — Право — Людина» розмістила у вільному доступі збірку «Переможні стратегії для громад та довкілля України і всього світу».

Також екологічні організації збирають докази злочинів росіян для Міжнародного кримінального суду.