Більше сотні громадських організацій і активістів підписалися під заявою про неприпустимість ототожнення акцій із захисту довкілля з екотероризмом, яку громадська організація «Екологія — Право — Людина» (ЕПЛ) оприлюднила 2 грудня. Ініціатива стала реакцією на звернення Професійної асоціації екологів України до прем’єр-міністра, президента та парламенту з проханням закріпити поняття екотероризму в законодавстві.

Британська енциклопедія визначає екологічний тероризм як знищення або загрозу знищення довкілля з метою залякування влади чи окремих людей або примусу їх до певних дій. Сюди ж відносять злочини проти компаній або державних установ, які мали запобігти діям, нібито шкідливим для довкілля.

В енциклопедії зазначають, що екотерористичними називали й акції протесту зоозахисників, які знищували майно хутряних крамниць чи атакували лабораторії, які проводили експерименти на тваринах. У США за подібне почали карати після ухвалення 1992 року спеціального закону; у 2005 році новий закон розширив визначення тероризму тваринницьких підприємств. Критики стверджували, що норми нечіткі, вони «накладають непропорційно суворі покарання і матимуть жахливий вплив на всі форми протесту на захист прав тварин».

У 2002 році Джеймс Джарбо, керівник відділу протидії внутрішньому тероризму Федерального бюро розслідувань США, у виступі перед конгресменами назвав дії двох екорухів («Фронту звільнення тварин» / ALF і «Фронту визволення Землі» / ELF) загрозою та прирівняв до внутрішнього тероризму. У 2006 році ФБР оголосило, що вважає екотероризм із боку активістів-захисників прав тварин найбільшою загрозою внутрішній безпеці, з якою стикаються Сполучені Штати. У 2009 році американський борець за права тварин Деніел Андреас Сан-Дієго став першим «внутрішнім терористом», який потрапив у список найбільш розшукуваних федералами терористів.

Український закон «Про боротьбу з тероризмом» визначає тероризм як «суспільно небезпечні дії, що полягають у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування людей та органів влади, вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей». Тож поки що наше законодавство не має підстав називати активний захист довкілля тероризмом.

Громадські організації в Україні теж часто отримують маркування «зеленого тероризму». Наприклад, UAnimals, що бореться проти використання тварин у цирку. На початку 2020 року на Рівненщині представник компанії «Кроноспан» заявив, що судитиметься з місцевими активістами ГО «Екоклуб», які виступили проти будівництва деревообробного заводу. На думку підприємця, «активність невипадкова» та є проявом недобросовісної конкуренції. За два роки, 22 грудня 2021-го, «Екоклуб» повідомив, що компанія відмовилася від позову.

21–22 жовтня 2021 року Професійна асоціація екологів України (ІМІ «зловив» організацію на екоджинсі. — «ДМ») провела в Києві національний екофорум «Зелена економіка: як досягти балансу». Питанню екорейдерства присвятили окрему дискусію. На ній говорили про неприпустимість використання екорейдерства та псевдоекоактивізму проти вітчизняних підприємців, адже це може призвести до втрати інвестицій, шантажу бізнесу чи зупинки підприємств узагалі. За результатами обговорення ПАЕУ звернулась до прем’єр-міністра, президента і парламенту з пропозицією на законодавчому рівні визначити явища «екотероризм» і «екорейдерство» та виробити дієві механізми захисту прозорого бізнесу від них. У зверненні йдеться, що шахрайський бізнес залучає псевдоактивістів, щоб «консервувати безлад». «Це типова ситуація для України, коли одні дійсно вболівають за збереження довкілля, інші здійснюють піар-компанії, щоб привернути до себе увагу. Треті — на екологічній тематиці намагаються заробити гроші, діють на замовлення в інтересах третіх осіб. Їхня діяльність характерна тим, що вони не реалізували особисто жодного проєкту чи екоініціативи, не залучили копійчаного гранту», — йдеться в заяві.

Більше сотні природоохоронних організацій відреагували заявою. «Ми глибоко стурбовані суттєвим сплеском звинувачень, погроз та актів насильства у бік громадян та організацій громадянського суспільства, які мирно захищають свої екологічні права та довкілля в Україні, а також спроб розпалювання ворожнечі між бізнесом та громадськістю окремими організаціями та людьми. Закликаємо природоохоронні організації та індивідуальних екологічних активістів твердо відстоювати своє право на участь у політичних і суспільних дебатах, у процесах прийняття екологічно важливих рішень і не боятися!» — заявили екоактивісти.

«Якщо організація, спілка, група людей переймаються питаннями екології, то вони діятимуть у правовому полі. Їм не страшний будь-який закон, бо вони собі не дозволять із моральної точки зору переступати певні норми й правила. Знаючи лобіювання певних інтересів у нашій країні, я би до цих законодавчих ініціатив ставився би із застереженням. Щоб не трапилось так, що будь-яке звернення природно-заповідного фонду з будь-яким питанням до якоїсь структури не трактувалось як екотероризм», — прокоментував пропозиції ПАЕУ головний природознавець Канівського природного заповідника Олег Петриченко.

Президентка екологічних рухів Let’s do it, Ukraine і School Recycling World Юлія Мархель сказала, що звинувачення в екотероризмі можуть з’являтися там, де зіштовхуються інтереси екоактивістів та представників нелегального бізнесу. «З іншого боку, каменем спотикання може стати відсутність ефективних інструментів ведення конструктивного діалогу між двома таборами, як-от погано організована комунікація чи проблеми в передачі повідомлень. Це призводить до того, що активні дії екозахисників можуть розцінюватися як агресивні без можливості врахувати контекст», — сказала вона.

Марина Семенченко, учасниця «Всеукраїнської медіаакадемії онлайн» молодіжного руху School Recycling World

Фото: pixabay