П’ять років тому «Детектор медіа» писав про старт проєкту Ukraїner. Тоді культуртрегер, блогер і мандрівник Богдан Логвиненко формулював цілі свого проєкту так: долучитися до розвитку репортажу в Україні, відкрити невідомі місця й людей, заохотити внутрішній туризм, популяризувати Україну у світі. Навряд чи Богдан уявляв, що проєкт розростеться до таких масштабів: мільйони гривень пожертв, багато волонтерів, сотні тисяч підписників на ютубі, різні формати, кілька мовних версій. У різний спосіб і в різних форматах проєкт допомагає сформулювати цінність власної країни для самих себе й подолати стереотипи щодо різних регіонів нашої країни. Зрозуміти, ким ми є, і донести це світові в доступній медійній формі.

Мандруючи Україною, команда Ukraїner відкрила для себе — а потім і для своїх глядачів і читачів — чимало непересічних громадянських ініціатив. Богдан Логвиненко поділився історіями і враженнями про деякі з них.

Богдан Логвиненко, мандрівник, автор проєкту Ukraїner

Громадянське суспільство в Україні доволі розвинене, особливо в порівнянні із сусідніми країнами. Як  на мене, це тому, що в нас довго існували заборони на розвиток громадянського суспільства. Коли вони зникли, воно почало бурхливо розвиватися — найактивніше в тих регіонах, де заборона тривала порівняно менше: у Галичині, Бессарабії, Закарпатті. Там збереглась інституційна пам’ять локальних громадських рухів. Схід і центр трохи відстають, за винятком Києва, Харкова та Одеси — великих міст, де багато змін привносять ззовні. Люди подорожують і привозять із-за кордону цікавий досвід, який втілюють в Україні. Є місцеві ініціативи, які почали активно діяти, коли почала прокидатися місцева влада. Наприклад, зайнялася розвитком внутрішнього туризму. У Вінниці, Луцьку, Львівській області є добрі результати в цьому напрямку. А часто виникають громадські ініціативи, які провокують владу до змін. Є шанс на синергію громади і влади.

Громадянські ініціативи в місті та селі різняться. Якщо в місті громадянське суспільство думає, як організувати дозвілля, то громади маленьких населених пунктів усе ще вимагають хоча би тротуарів та рівної дороги. Намагаються закрити базові потреби. Поки вони не закриті, складно вимагати чогось більшого. Речі, які об’єднують людей у маленьких містечках, великі міста давно пройшли.

Місцеві активісти дуже відкриті. В нас жодного разу не було проблем зі зйомками. В нас немає проблем журналістів-розслідувачів, коли люди не хочуть давати коментар чи є непривітними. Ми намагаємося множити позитивний досвід. Коли знаходимо класну ініціативу, ми намагаємося її підтримати, розказати про її позитивний досвід і таким чином заразити інших людей вірусом позитивних змін.

Найбільше ініціатив у регіонах — у культурній сфері, а також в освіті. Популярною є громадська організація «Будуємо Україну разом», яка виникла як волонтерська акція у 2014 році. Її учасники відновлювали будинки, знищені війною на Донеччині та Луганщині. З часом БУР перетворився на рух, який формує нову генерацію відповідальних українців — творців змін. БУР — це будівництво не тільки будинків, а мостів комунікації між молоддю.

Запам’яталася франківська ініціатива з відновлення історичної спадщини «Франківськ, який треба берегти» (Активісти, які взяли під опіку старовинні вхідні двері до історичних будівель. За декілька років їм удалося зібрати команду зі столярів, ковалів і вітражистів, які займаються реставрацією, та активістів, які поширюють ідею. Вони врятували понад 20 дверей, деякі довелося повертати на місце зі смітника замість уже встановлених пластикових. — Ред.).

Страшенно сподобалась культурна ініціатива «Лісовий театр» посеред Олешківського лісу неподалік Херсона («Лісовий театр» створили у 2011 році. На кількох сценах серед пісків і сосен грають вистави українські та закордонні театри, а також відбувається головний театральний фестиваль регіону «Мельпомена Таврії». — Ред.).

Відзначу львівський банк їжі «Тарілка» (перший продовольчий банк в Україні став містком між супермаркетами та людьми, які потребують їжі. — Ред.).

Класна туристична ініціатива в селі Крива Лука на Слобожанщині. Там активісти створили проєкт «Туристична Лиманщина», який розвінчує міфи про індустріальний регіон (у 2014-му з початком війни сюди переїхали активні мешканці Донецька. Разом із місцевою громадою вони розбудовують інфраструктуру села та регіону, вивчають спадщину, розвивають екотуризм та відкривають українцям іншу Донеччину. — Ред.).

Є чудові локальні екологічні ініціативи. Зараз ми знімаємо про таку у Вінниці — за кілька місяців ця історія вийде. У нас нещодавно виходила історія з Полтави про «Еколтаву», громадську організацію, яка допомагає громадам впроваджувати екологічні рішення та ставати природоорієнтованими. Нещодавно ми випустили історію про «Україну без сміття».

Хочемо зробити серію матеріалів про всеукраїнські громадські ініціативи. Ми випустили матеріали про ініціативу «Батарейки, здавайтесь!» і «Україна без сміття», але є ще багато громадських ініціатив у різних сферах, які працюють по всій Україні: «Доступно. UA», які займаються темою інклюзивності, і «Повернись живим», які допомагають армії. Ті, які захищають тварин — «Притулки для диких тварин», «Притулки для домашніх тварин» тощо. Зараз шукаємо на цю ідею фінансування — подали цей проєкт на грант і паралельно спілкуємось із комерційною компанією. Бізнес може не фінансувати ініціативи напряму, а допомогти створити медіапродукт і зробити їх більш видимими.

Коли почалася пандемія, ми випустили серію матеріалів, яка називалася «Змінотворці на карантині». Вона об'єднувала сорок ініціатив по всій Україні, які виникли з початку пандемії: пошиття масок, доставка лікарів до медичних закладів, доставка їжі для стареньких, які не могли виходити з дому тощо.

Місія Ukrаїner — розвивати суспільство, відкрите до змін. Тому ми допомагаємо й державним інституціям. Коли торік у Центрі Довженка була криза, ми випустили серію матеріалів про те, що таке взагалі Центр Довженка, яка його мета, навіщо він створений. Це ми робили, щоби підвищити цінність цієї інституції і зібрати довкола більше людей, щоб відстояти зміни, які там відбулися. А зараз ми знімаємо історію про «Мистецький арсенал». Це державна організація, яка пройшла демократичні перетворення і змінилася.

Торік почали розповідати історії про ініціативи українців за кордоном. Серія називається «Країна ззовні». Ми відзняли Німеччину, а нині думаємо над Великою Британією. Цього року ми виграли конкурс Українського культурного фонду, але невідомо, чи почнемо зйомки, бо в УКФ прийшла команда ліквідаторів. Ми помітили, що цією серією цікавляться українці, які живуть в інших спільнотах за кордоном. Наприклад, нашу серію «Країна ззовні» дивилися за статистикою доволі багато людей у США, Італії, Канаді, де велика українська діаспора.

Ukrаїner має велику команду волонтерів. На початку Ukrаїner був проєктом, а зараз це волонтерська медіаорганізація, всередині якої є два десятки проєктів. Є відділ тих, хто шукає цікаві матеріали, героїв, історії людей, різні ініціативи. Перед кожною експедицією ми просимо читачів і глядачів заповнювати аплікаційну форму й давати нам ідеї героїв та місць, які варто відвідати. Так ми знаходимо практично все. Через моніторинг регіональних ЗМІ, через дзвінки й опитування ми формуємо загальний перелік того, що показуватимемо в експедиції. Багато ми не встигаємо зняти, бо маємо обмежений ресурс.

Зараз ми робимо кілька книжкових проєктів. Один із них про національні спільноти, а інший про розвиток дрібного бізнесу, зокрема фермерства в Україні. Також ми працюємо над новою великою політичною мапою України, яка візуально буде виглядати класно зі всіма актуальними оновленнями. Також ми закінчуємо фільм про Валерія, художника, якого ми возили у Грецію декілька років тому. Це повнометражний фільм, із яким ми будемо подаватися на Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини. За кілька тижнів ми організовуємо волонтерський кемп. Раз на рік ми збираємось з усіма волонтерами. Цього року очікуємо від 100 до 150 людей. Це подія, яка завжди надихає. Бо, працюючи в проєкті, ми практично не маємо можливості зустрітися всі разом.

Фото: Ukraїner, УП Життя