Сьогодні в Україні всерйоз говорять про небезпеку повномасштабного російського вторгнення. У південних регіонах оголосили збори територіальної оборони для посилення захисту кордонів і боротьби з диверсійно-розвідувальними групами. Територіальна оборона, до якої входять близько ста тисяч бійців, — не лише непублічна (про неї мало пишуть і говорять медіа), а й не до кінця унормована законом структура. Чому так сталося?

Територіальні добровольчі військові формування в усіх областях України створили у травні 2014 року, коли українські землі потрібно було захищати від спроб окупації та просування російських військ. Аби ці формування працювали ефективно та розвивались, потрібен закон. Проте дотепер законодавче врегулювання — на рівні дискусій і обіцянок.

Торік до Верховної Ради внесли проєкт закону «Про територіальну оборону». Його співавторка, голова правління громадської організації «Всеукраїнське об'єднання “Патріот”» Ганна Майборода, вважає, що закон створить умови для якісного навчання, для соціального захисту резервістів, розвитку системи територіальної оборони, яка може принести користь громадам не лише у разі ворожого наступу, а й під час стихійних лих та інших криз.

«У нас восьмий рік війна, і територіальна оборона — це той інструмент, який у тилу допомагає армії: зберігає спокій, стабільність і підтримує збройні сили та інші військові формування, які будуть відбивати наступ агресора», — каже експертка.

Головна новація закону: підписання контракту в резервісти територіальної оборони та проходження підготовки для молоді призовного віку буде зараховано як військова служба. «Хтось після цього, можливо буде підписувати контракт із армією, хтось без відриву від роботи або навчання проходитиме службу в резерві. Для молоді такі додаткові навички та знання будуть цікавими. Наприклад, вони навчаться надавати домедичну допомогу. Ці навички можуть знадобитися і в цивільному житті», — коментує Ганна Майборода.

Ганна Майборода, голова правління ГО «Всеукраїнське об'єднання “Патріот”»

Денис Семирог-Орлик — керівник громадської організації «Територіальна оборона столиці» та командир відділення стрілецької роти 130-го батальйону територіальної оборони Києва. Він залучений до територіальної оборони із 2015 року та займається волонтерською допомогою.

— Територіальна оборона — це частина збройних сил, — пояснює Денис. — Вона має таку саму структуру, як Збройні сили України: бригади, батальйони, ті самі ланки керівництва. Це надлегка піхота, яка займається охороною та обороною важливих об’єктів, патрулюванням, підтриманням порядку у громаді, допомагає під час розгортання військ. Також наше завдання — боротьба з диверсійними групами на українській території. Всередині країни ми маємо підготувати гідний резерв, що чинитиме тотальний опір збройній агресії. Ми всі повинні бути готовими до збройної агресії, бути сформовані в загони, тому що розпорошені, не з'єднані, без зв'язку, без координації, загони добровольців зі зброєю не будуть ефективними.

До 2014-го я не служив і не мав ніякого стосунку до війська. У 2014 році, коли почалася війна, для мене було два варіанти: йти воювати чи допомагати армії. В армію мене не взяли, але 2015 року зарахували в загони територіальної оборони.

Денис Семирог-Орлик, керівник ГО «Територіальна оборона столиці»

— Чи активізувалася підготовка територіальної оборони, коли стало відомо, що Росія гуртує війська на кордоні?

— Генеральний штаб реагує на всі виклики, зокрема проводить навчання. Зараз тривають навчання територіальної оборони у трьох південних областях. На нас це поки що не вплинуло. Можливо, вплинуло б, якби вже діяв закон.

— Чому, на вашу думку, закон про територіальну оборону досі не ухвалено?

— Дехто з фахівців вважає проєкт недосконалим. Нібито група в Раді національної безпеки і оборони підготувала інший проєкт, дуже схожий, але, напевно, з іншою структурою та іншими акцентами. Влада пояснює, що готується затвердити установчі документи, зокрема оборонну доктрину, а тоді візьметься за закон про територіальну оборону.

— Радник глави Офісу президента Олексій Арестович розкритикував експертний законопроєкт, зокрема, через те, що він дозволяє бійцям зберігати вдома зброю. Мовляв, це створює ризик сепаратизму: в окремих регіонах чи громадах можуть створювати незаконні збройні формування…

— А що зараз заважає їм це зробити? На руках у людей мільйон стволів. Мені здається, це просто маніпуляції. Вчепилися за слабку сторону, хоча, як на мене, вона не є слабкою. Якщо я в команді територіальної оборони в Солом’янському районі Києва й мені о третій ранку дадуть сигнал на збори, за дві години я маю з’явитись у точці дислокації. Я маю прийти туди без зброї? Чи всі переконані, що зброя чекатиме мене у військкоматі? Це очевидна точка, де можна очікувати диверсій — хто буде її охороняти?

Я вважаю, що якщо держава дозволяє мені тримати вдома карабін МКМ-072, який є похідним від вогнепальної армійської зброї, але не може стріляти чергами, чому вона боїться дозволити мені тримати вдома автомат? Як на мене, вони просто вчепилися за це, щоб завалити проєкт.

— Польські війська тероборони покликані підтримати бойове середовище по всій країні в умовах загрози війни й допомогти регулярним військам. Також вони відіграють важливу роль у протидиверсійній боротьбі. А в мирний час є підтримкою системи реагування на кризи, наприклад, допомогли під час повені навесні 2019-го. Чи може нам бути цікавий цей довід? Чи, можливо, країн Балтії, Швеції або Швейцарії?

– Будь-який досвід можна перейняти й використати нам на користь. Але спершу треба узгодити принципові моменти, ухвалити закон і почати розбудову територіальної оборони.

— Що конкретно дасть закон?

— Закон унормує права та обов'язки членів територіальної оборони. Наприклад, зараз людину, яка служить у територіальній обороні, не можна ані покарати, ані заохотити — все добровільно. Або питання компенсації: всі кажуть, що потрібно відшкодувати зарплатню, коли людину забирають на збори. Це просто — але що робити, наприклад, із самозайнятими людьми? Я — приватний підприємець, мене займають на місяць на навчання і зривають мені чотири-п’ять контрактів. Хто гарантуватиме, що зі мною хтось потім захоче мати справу? Держава повинна визначитись, як відшкодувати людям втрати в такій ситуації.

— Чи отримують гроші за службу бійці, які входять до територіальної оборони?

— Коли нас збирають на збори офіційно, нараховуються добові і ще якісь гроші — це дуже невеликі суми.

— Зараз в Україні 25 бригад територіальної оборони, до яких входить до ста тисяч людей. Чи достатньо цієї кількості для ефективного спротиву Росії?

— За списками всі бригади та батальйони заповнені особовим складом, але ж ми знаємо різницю між списком і реальними людьми, які прийдуть, коли той список почнуть обдзвонювати. Тому я не можу сказати впевнено, що в нас усе дуже добре з територіальною обороною. Як на мене, вона ще в зачатку. Там, де є активні люди, які займаються цією справою, де є організаційне ядро, ситуація краща, а де нема — там нічого немає.

— Чи є таке ядро в Києві?

— Звісно, є. Наш 130-й батальйон Солом’янського району активно готується до протидії. Нам пощастило з командиром батальйону й начальником штабу — це люди, яким не байдуже. Завдяки їхнім ініціативам підтягуються люди знизу, які хочуть готуватися. Вони знайшли нам досвідчених інструкторів, які займаються з нами щосуботи. Планомірно готуємося за всіма темами, притаманними територіальній обороні. Зараз, звісно, карантин, а війська в карантин не воюють :)

— Що саме ви вивчаєте, які навички відпрацьовуєте?

— Як правило, перша субота місяця — це теоретичні заняття, друга і третя — практичні, а четверта — для більш досвідчених, так званий польовий вихід. Ми перебуваємо на завданні півтори доби.

Вчимося, по-перше, поводитись зі зброєю, розвиваємо індивідуальні бойові навички. Люди, які не служили, нічого не знають про зброю, їм треба хоч трошки розібратися, що в них у руках і що з цим робити. Навчаємося піхотної тактики за стандартами НАТО, бойових порядків — натовських та проміжних. Дозорні дії, патрульні дії, маневрування під час атаки, при відході тощо. Була в нас тема «Бій у населеному пункті» — фактично це наші умови, адже ми патрулюємо й обороняємо міські вулиці. Зараз працюємо над темою «Блокпост».

— Чим відрізняєтеся навчання за стандартами НАТО від українського досвіду?

— Ми виконуємо піхотні вправи й тактичні дії малих підрозділів, більших підрозділів і їхньої взаємодії. Тобто ми вивчаємо, як правильно організувати зв'язок, як правильно маневрувати. Суттєвої різниці не відчувається. Але інструктори різні. Хто дослужився в українській армії до полковника, дає нам одну побудову підрозділів, а хто молодший і вчився за натовськими стандартами — іншу. Нам і те, і те корисно, тому що, якщо в тебе хтось вибуває, а ти навчений працювати тільки в четвірці або в вісімці, а в тебе є дев’ять або п’ять, ти ж після цього не припиниш працювати і виконувати завдання. Таке поєднання робить нас більш гнучкими й більш пристосованими до реалій.

Денис Семирог-Орлик, керівник ГО «Територіальна оборона столиці»

— Чи багато жінок долучається до територіальної оборони?

— У нас у батальйоні є дівчата. Вони займаються з нами всіма видами підготовки — хтось більше, хтось менше, залежить від їхньої зайнятості у вихідні. Серед них є ті, хто буде займатися організаційною роботою, але є й ті, що братимуть участь у спецопераціях.

— Як громади реагують на створення підрозділів територіальної оборони? Чи довіряють їм?

— За моїм відчуттям, громада здебільшого просто не знає про наше існування. Люди не поінформовані й не чули про такі підрозділи. Інформації про територіальну оборону не дуже багато. Але людям варто знати, що ми загрози ніякої не несемо, шкоди не робимо, дерева не вирубуємо, смітники не засмічуємо.

Фото АрміяInform, Українська правда, DW, Українське радіо