Кожен журналіст уявляє, як пресслужба міськради оперативно відповідає на інформаційні запити й публікує всі рішення місцевого самоврядування на сайті. Батьки малюків фантазують, що міський голова миттєво відреагує на прохання встановити пандус. Учителі приймають те, що школу в селі справді треба закрити, якщо влада спитає їхню думку.

Як не дивно, невдоволений коментатор шельмує усіх і вся в місцевій фейсбук-групі не від хорошого життя — він бачить у своїй громаді проблеми, які начебто ніхто не розвʼязує.

Та річ у тім, що ефективна місцева влада не зʼявиться дивовижним чином у нас під ялинкою, ніби подарунки на Новий рік. Якщо вам дійсно цього хочеться, то маємо для вас дві новини: добру й погану.

Добра новина в тому, що насправді ваша місцева влада не така вже й погана, як може видаватися у фейсбуці. Мова, звісно, не про причетних до корупції депутатів або чиновників. І не про тих, хто вирішує, що замінити бруківку — це гарна ідея під час широкомасштабної війни. Такі персонажі — це дуже помітні плями, які кидають тінь на всі органи місцевого самоврядування.

Хай як парадоксально це для когось прозвучить, та насправді середньостатистичний місцевий депутат — людина, яка справді хоче втілити правильні й корисні для громади рішення. Так, він може помилятися — через брак знань і досвіду. Немає навчального закладу, де можна отримати диплом місцевого депутата. Вони вчаться працювати на користь громади й комунікувати зі своїми виборцями просто під час роботи, тож без помилок тут не обійтися.

Проблеми впадають в око легше, ніж досягнення, бо так уже влаштований наш мозок — десятки тисяч років він збирає інформацію передусім про негатив задля виживання. Однак якщо біля вашого будинку не валяються тижнями купи сміття, світло зникає лише після російських обстрілів, а в школі дитини є опалення, то ваша місцева влада назагал досить таки добре працює. Якщо розігнати місцевих управлінців, як пропонують найрадикальніші «експерти», — громади просто припинять функціонувати.

Погана чи, радше, менш приємна новина в тому, що місцеве самоврядування мрії — це, зокрема, наша з вами відповідальність. Ми маємо допомогти, а десь — змусити або ж простимулювати місцеву владу стати кращою. Чому? Бо це в наших інтересах. Ми маємо створити запит на те, щоб влада стала змінювалася та ставала ефективнішою.

Як має виглядати цей запит

Перш за все, влада має ухвалювати ефективні рішення. Максимальна ефективність — це коли за наявні гроші вдалося отримати найкращу можливу якість. Цього можна досягти лише коли маєш на руках всі дані й розумієш об’єктивну реальність. Як це виглядає на конкретному прикладі?

У січні-жовтні цього року в середньому 40% усіх своїх грошей громади витрачали на освіту. 40% — це майже половина всього, що є, і це дуже багато! Якщо вже ми стільки платимо, то хотілося б мати певність, що наші діти отримають максимально якісну освіту, правда?

Місцева влада ніколи в житті не зможе витрачати гроші ефективно, якщо не врахує всі дані. Або всі змінні у рівнянні, якщо вам так більше подобається. В нашому випадку мова про кількість дітей, їхній вік, стан усіх шкіл, відстань між населеними пунктами громади, результати навчання й багато іншого.

Якщо почати отак рахувати, може вийти, що діти з села А матимуть більше шансів на гарну освіту, якщо для них за наявні гроші організують безплатний автобус у сусіднє село Б.

Попереднє речення вам могло не сподобатися. Геть не хочеться одного ранку прокинутися й дізнатися, що школу у вас за рік закриють чи понизять у ступені. Але ж болить не стільки втрата школи, скільки усвідомлення того, що вашу думку не запитали. Ви довірили місцевій владі свій голос на виборах, а вона навіть не порадилася з вами перед тим, як ухвалити таке важливе рішення! Без іронії: це боляче й неприємно.

Саме тому влада має консультуватися з усіма, на кого вплине її ухвала. Якщо це стосується шкіл, треба провести обговорення з батьками, вчителями й не забути про учнів. Рішення про охорону здоров’я можна ухвалювати після того, як лікарі й пацієнти пройдуть опитування. Форматів безліч, головне — аби влада почула людей.

Іноді влада запитує думку жителів, але не враховує її в кінцевому рішенні. Якщо так стається, місцеві депутати мають вийти з зони комфорту, як кажуть тренери з ефективності, й пояснити, чому зробили так чи так. Можливо, в місцевому бюджеті дійсно бракує грошей, і це може бути вагомим аргументом, особливо після історії з «військовим ПДФО». Буває і так, що побажання людей неможливо втілити через законодавство.

Оце й усе: місцева влада має рахуватися з думкою людей і нормально пояснювати свої рішення. Не так і багато, правда ж? На практиці все буває не так просто, але ми в Центрі спільних дій працюємо над тим, аби місцеве самоврядування дедалі більшої кількості громад знало й використовувало ці принципи.

Ми співпрацюємо з громадами у сферах освіти, охорони здоров’я, управління побутовими відходами й культури. У межах цієї співпраці разом із місцевими управлінцями проходимо цикл публічної політики. Спершу визначаємо проблему та всі групи людей, яких вона стосується. Згодом вивчаємо всі дані й обов’язково запитуємо думку жителів у форматі опитування чи публічного обговорення. На основі цього пишемо аналітичний документ — бриф про проблему. У ньому пропонуємо громаді кілька варіантів розв’язання проблеми, один із яких згодом стане новою політикою. Шлях непростий, тривалий, але правильний і взаємовигідний.

Принципи, які ми перерахували, діятимуть за умови взаємної довіри, а працювати над нею мають обидві сторони. Ми не віримо, що святий Миколай колись покладе нам під ялинку ефективну місцеву владу, але віримо, що спільними діями ми можемо зробити її такою.

Марія Очеретяна, Центр спільних дій

Титульне ілюстративне фото: firtka.if.ua; на фото зображене засідання Тисменицької міської ради