Рушійна сила, яку не спинити. Як програма «Молодь змі(ц)нює Україну» залучає до трансформацій

Рушійна сила, яку не спинити. Як програма «Молодь змі(ц)нює Україну» залучає до трансформацій

13:00,
26 Травня 2024
1226

Рушійна сила, яку не спинити. Як програма «Молодь змі(ц)нює Україну» залучає до трансформацій

13:00,
26 Травня 2024
1226
Рушійна сила, яку не спинити. Як програма «Молодь змі(ц)нює Україну» залучає до трансформацій
Рушійна сила, яку не спинити. Як програма «Молодь змі(ц)нює Україну» залучає до трансформацій
«Молодь змі(ц)нює Україну» (МЗУ) — навчальна програма, започаткована 2012 року Фондом Богдана Гаврилишина та продовжена 2017 року Фондом його родини.

2023 року, після річної перерви, програма видозмінилася через нові, пов’язані з війною виклики. Однак мета її лишилася незмінною — допомогти молоді підсилити власні організаційні здібності, прокачати навички проєктного менеджменту, надати емоційну підтримку та долучитися до спільноти однодумців.

Цього року набір учасників програми стартував 9 травня та триватиме до 30 травня. До участі запрошують змінотворців від 18 до 35 років, які сьогодні своєю роботою, проєктами докладають зусиль для допомоги Україні, її захисту, стійкості та розвитку.

Молодь змінить Україну

Свого часу Богдан Гаврилишин зробив висновок, що саме молодь з її енергією та ідеями стане рушійною силою розвитку України. Свою віру Богдан Дмитрович вклав у програму для патріотичних молодих людей і назвав її «Молодь змінить Україну».

«…А зараз ми робимо оцю програму “Молодь змінить Україну”. Ну, слухайте, це просто фантастика! Я отримую величезне моральне задоволення. Звичайно, влаштовуючи групові мандрівки до найуспішніших держав Європи, ми даємо натхнення і мотивацію молодим людям. Це дуже важливо. Але водночас я і сам дістаю насолоду, коли бачу, з яким ентузіазмом та енергією вони прагнуть цю Україну змінювати…», розповідав Богдан Дмитрович в одному зі своїх інтерв’ю.

Богдан Гаврилишин 

Про потенціал та особливості формату

Організатори переконані: Україна майбутнього потребуватиме навички взаємодіяти. Ба більше, відновлення та розвиток неможливі без вміння домовлятися та разом створювати. Тому в фокусі програми «Молодь змі(ц)нює Україну» 2024 — прокачування цих умінь.

Уже від початку навчання учасники мають можливість налагодити зв’язки з до цього незнайомими людьми під супроводом тренерів і менторів, перевірити свої лідерські навички та софт скіли, здобути новий досвід та, з великою ймовірністю, через опанування інструментів проєктного менеджменту створити унікальну історію.

Ефективна співдія тут починається з поділу на мінігрупи. Так, 75 учасників та учасниць, які потраплять до програми за результатами відбору, формують команди до 5 осіб і навчаються в такому складі: разом генерують ідеї, проводять дослідження, створюють проєкти та втілюють перші кроки. Кожна така група працює над власним проєктом, що може стосуватися:

  • зміцнення своєї громади;
  • взаємодії з молоддю за кордоном;
  • посилення голосу України у світовому інформпросторі.

Про гранти та можливості

Команди переможців отримають малий грант на втілення напрацьованого в межах програми проєкту. Окремі учасники, які пройдуть усі етапи, зможуть претендувати на навчальну поїздку випускників/ць програм Фонду родини Богдана Гаврилишина за кордон.

2023 року програма зазнала трансформації: група для навчальної поїздки формується з-поміж випускників/випускниць різних програм Фонду (до речі, за час існування навчання завершило близько 1500 учасників, які, власне, сформували спільноту програми).

В офісі Фонду родини Богдана Гаврилишина перед поїздкою. На фото учасниця поїздки Ольга Білинська та керівниця програм фонду Анастасія Шимчук

Про переможців і новий досвід

Торік група у поїздці до Швейцарії складалася з чотирьох переможниць програми МЗУ та двох молодіжних делегатів України до ООН. Учасники й учасниці мали понад 10 зустрічей у Женеві, Берні, Цюриху, зокрема, у Національному банку Швейцарії, штаб-квартирі ООН, міжнародному дослідницькому центрі CERN, спілкувалися з українською громадою у Швейцарії та мали зустріч із родиною Гаврилишин.

Наразі у планах переможців програми — імплементувати закордонний досвід у сфері держуправління в Україні, вибудовувати ефективну міжнародну співпрацю в освітній, спортивній і культурній галузях, активніше долучатися до дипломатичних ініціатив, прокачувати слабкі сторони у сфері молодіжної політики.

Одна з переможниць програми МЗУ Наталя Кучеренко каже, що в технічному університеті Цюриха разом із членами команди запропонувала швейцарцям співпрацю з українськими активістами щодо поліпшення велоінфраструктури. «Можливо, — ділиться вона, — з цього народиться новий проєкт нашої взаємодії».

Ще одна переможниця програми Ярослава Яковлєва стверджує, що має велике бажання популяризувати проєкти, які розкривають топос культурної спадщини України на загальноєвропейському рівні.

«Більшість проєктів, до яких дотична особисто або маю честь супроводжувати, реалізуються на базі Центру Шептицького (УКУ). Тому вважаю доречним скористатися низкою контактів із поїздки для оформлення пропозицій сталого партнерського обміну візуальними культурними продуктами, що презентують доробок українських митців та дослідників», — ділиться Ярослава.

Нагодою дізнатися більше про досвід української громади у Швейцарії, їхні ініціативи щодо збереження української мови та культури серед молоді стала ця поїздка для переможниці програми МЗУ Ірини Ротар.

«Було дуже цінно дослідити можливості для співпраці між українськими та швейцарськими неурядовими організаціями (НУО) та навчальними закладами для сприяння освітньому обміну та підтримки української громади у Швейцарії. Також вивчити досвід і успіхи НУО “Українські жінки у Швейцарії” у забезпеченні освітнього та культурного розвитку української спільноти у Швейцарії з метою можливого застосування подібних ініціатив в Україні», — зазначає вона.

Про відкриття й інсайти

Найбільшим відкриттям під час поїздки для Ярослави Яковлєвої стало усвідомлення концепту «європейського щастя».

«Нам вдалося виокремити одну спільну властивість швейцарських міст: мешканці різних кантонів цінують свій особистий простір і час. Цього дійсно бракує українцям, які традиційно живуть роботою, проактивністю та соціальною відповідальністю. Після поїздки мене не відпускають думки про те, що життя треба жити. Тому намагаюся переплановувати свій робочий графік так, щоб кожного дня мати принаймні 1 годину для байдикування і спілкування з дітьми», – пояснює Ярослава.

«У Швейцарії дуже багато українців. Є організації, що умовно “втомилися” від війни в Україні та не готові більше про це чути. Натомість вони можуть розглядати питання, пов’язані з розвитком різних сфер у нашій країні», — вважає молодіжний делегат України до ООН Дмитро Томенко.

Наталі Кучеренко сподобалися ідеї щодо служби в армії: «У Швейцарії після нетривалої воєнної підготовки чоловіки щороку навесні їздять на навчання. Вважаю, це варто було б впровадити в Україні після перемоги», — ділиться вона.

Про підтримку та втому від війни

Кожен з учасників поїздки зміг окреслити власні ключові теми та гострі питання, на яких зосереджувався та на які намагався отримати відповіді.

За словами молодіжного делегата України до ООН Артура Агеєва, для нього було важливо, щоб усі зустрічі не просто відбулися, але й були насиченими конкретними діалогами, що демонструють залученість молодих людей до змін в країні, а також виявляли відкритість і готовність до довгострокових партнерств. На думку Артура, Україна отримує унікальний досвід у різних сферах, і підтримка нашої держави, як у безпековому, так і в економічному вимірах — це інвестиція в майбутнє.

«Серед ключових тем, які я досліджував для предметного діалогу, були практичні можливості передачі заморожених російських активів Україні відповідно до міжнародного права, після того як верхня палата швейцарського парламенту 7 березня проголосувала за схвалення трьох заходів, що відкриють можливості для майбутньої конфіскації. Також цікавою дискусією стосовно цієї теми було обговорення залучення Міжнародного кримінального суду до реалізації цього процесу, з Пітером Хефнером, заступником керівника місії Посольства Швейцарії в Україні під час нашої координаційної зустрічі перед поїздкою. Другий компонент містив дослідження функціонування та забезпечення укриттів у Швейцарії, а також акцентування розширення програм із розмінування», — ділиться Артур.

Ірина Ротар говорить, що зустрічі в ООН та інших міжнародних установах підкреслили важливість активної участі України на міжнародній арені, особливо в контексті російсько-української війни.

«Зустріч з освітніми та культурними інституціями Швейцарії свідчить про можливості розвитку співпраці у галузі освіти, культури та мовної взаємодії між Україною та Швейцарією. Обмін досвідом і ресурсами у цих сферах може сприяти розвитку гармонійних відносин між країнами. Загалом ці зустрічі дали мені можливість краще зрозуміти швейцарський підхід до міжнародних відносин», — додає Ірина.

На думку Ярослави Яковлєвої, ментальність громадян Швейцарії, на жаль, занадто нейтральна і розфокусована. Попри те, що в країні заведено цінувати засади демократії, розуміння справжньої ціни громадянської свободи їм суттєво бракує.

«Люди живуть у рамках формальностей без амбіцій на патріотизм і відданість своїй землі. Відверті розмови з українськими дієвцями у Швейцарії продемонстрували низку комунікаційних викликів, що підкреслюють складнощі ведення ефективного міжкультурного діалогу. Громадяни цієї країни з острахом споглядають за нами, бояться відкрито глянути в очі національного болю України», — сказала вона.

Переможниця програми «Молодь змі(ц)нює Україну» Ольга Білинська, перш за все задоволена, що всі домовлені зустрічі вдалося реалізувати.

«Під час кожної зустрічі відчувалася підтримка України, хоча також часто згадували й про нейтралітет. У людей, із якими ми зустрічалися, простежувалися толерантність, критичне мислення, демократичність», — зазначає вона.

Біля Офісу ООН у Женеві. На фото учасники навчальної поїздки Дмитро Томенко, Наталія Кучеренко, Ірина Ротар, Ярослава Яковлєва, Артур Агеєв, Ольга Білинська

Про український досвід для Швейцарії

Усі учасники поїздки переконані: Україна прогресивніша в цифровізації, має багатий потенціал у сфері інновацій і технологій, зокрема, у галузі програмного забезпечення, інформаційних технологій і стартапів.

На думку молоді, Швейцарія також може надихнутися деякими українськими підходами до стимулювання розвитку високотехнологічних секторів економіки, взяти за приклад банківську систему й оперативність грошових переказів.

Артур Агеєв пригадує випадок, що стався під час зустрічі з представниками Швейцарського національного банку: «Коли мова зайшла про швидкий банкінг і наведення прикладу про TWINT, вирішив продемонструвати функціонал роботи “Монобанку” з переказом коштів за 7 секунд. Це справило неабияке враження на заступника керівника відділу двостороннього співробітництва».

Наталя Кучеренко також згадує випадок із миттєвим переказом коштів через застосунок Monobank, підкреслюючи, що платіж у Швейцарії може пройти не раніше наступного дня. На її думку, українські ІТ-спеціалісти здатні значно поліпшити роботу банківської системи Швейцарії.

Ярослава Яковлєва говорить, що, по-перше, швейцарці можуть використати досвід реформування українського війська. «По-друге, — ділиться вона, — у нас можна навчитися основ громадянської згуртованості. По-третє, українці здатні показати всьому світові, як робити неможливе можливим, швидкість у роботі та масштабне винахідливе мислення».

З представником Національного банку Швейцарії

Резюмуючи…

Трагічні події, які від початку російсько-української війни переживає Україна, окрім гіркого досвіду дали й розуміння, що перемога неможлива без об’єднання, взаємодії, підтримки, без трансформації українського суспільства.

Освітня програма «Молодь змі(ц)нює Україну» — нагода долучитися до спільноти змінотворців та почати діяти вже сьогодні задля посилення голосу України у світі, для ефективної взаємодії з  українською молоддю за кордоном, задля зміцнення своєї громади й трансформації України через імплементацію набутих навичок і знань.

Марина Соломко, комунікаційниця агенції Perfect PR, що є комунікаційним партнером Фонду родини Богдана Гаврилишина

Титульне фото: Зустріч у Посольстві України в Швейцарії. На фото радник посла Самвел Арустамян, учасники навчальної поїздки Дмитро Томенко, Ірина Ротар, Ярослава Яковлєва, Ольга Білинська, Наталія Кучеркнко, Артур Агеєв (фото надані Фондом родини Богдана Гаврилишина)

Команда «Детектора медіа» не лише бореться за якість української журналістики, але й розповідає про суспільно важливі процеси в Україні. Наші журналісти пишуть про досягнення та проблеми громадського сектору й показують, як активісти впливають на реформи.

Запрошуємо вас долучитися до Спільноти «Детектора медіа». Та разом працювати над тим, щоб ініціативи, які захищають демократичні цінності, ставали більш видимими.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду