«Місце життя, місце новин, місце створення сенсів». Як працює медіацентр «Україна»

«Місце життя, місце новин, місце створення сенсів». Як працює медіацентр «Україна»

10:16,
25 Квітня 2022
1059

«Місце життя, місце новин, місце створення сенсів». Як працює медіацентр «Україна»

10:16,
25 Квітня 2022
1059
«Місце життя, місце новин, місце створення сенсів». Як працює медіацентр «Україна»
«Місце життя, місце новин, місце створення сенсів». Як працює медіацентр «Україна»
Як команда медійників діє без ієрархії і начальників, як зустрічають і куди проводжають журналістів-іноземців і хто сьогодні головний піарник країни.

Створений на третьому тижні великої війни медіацентр «Україна» у Львові допомагає іноземним і українським журналістам, які висвітлюють російсько-українську війну. За перший місяць він прийняв понад 1500 медійників із десятків країн. Тут щодня відбуваються брифінги, які український глядач може побачити онлайн і в етері національного телемарафону. Як експертам медіасфери вдалося об'єднатися, які проблеми іноземних журналістів розв'язують і як допомагають світу зрозуміти Україну, розповіли співзасновники медіацентру Андрій Шевченко, Максим Саваневський і Василь Самохвалов.

Команда, яка створила медіацентр «Україна», з першого дня війни допомагала державі в комунікації на різних ділянках, у тому числі взаємодії з журналістами з-за кордону, розповідає Максим Саваневський, експерт із онлайн-комунікацій, співзасновник Українського кризового медіацентру, керівний партнер комунікаційної агенції PlusOne. «На початку березня ми побачили, що у Львові перебувають сотні іноземних журналістів. Місцева влада швидко створила комунікаційний центр, який організував фіксерів — принаймні, цей ринок з'явився у Львові. Комусь допомагали краще, комусь — гірше, але журналісти потребували більш комплексної допомоги. Ми зрозуміли, що треба включитися в цей процес», — розповідає він.

«Медіацентр “Україна” — це громадська ініціатива експертів у сфері медіа та комунікацій, які спільно з громадськими організаціями і владою працюють над однією великою стратегічною задачею: допомогти світу зрозуміти, що в Україні відбувається зараз, що буде відбуватися і що світ із цим може і має зробити», — каже Андрій Шевченко, колишній журналіст і політик, посол України в Канаді у 2015 — 2021 роках. Він називає себе самопроголошеним координатором медіацентру.

«Під це завдання ми зібрали унікальну команду — “технарів”, перекладачів-синхроністів, комунікаційників із числа найкращих у країні. Між собою ми гірко жартуємо, що в мирний час у Києві ми таку команду зібрати не змогли б, тому що всі ці люди були задіяні в інших проєктах», — сказав Андрій Шевченко. У команді кількадесят фахівців, структура — горизонтальна: немає «ієрархії і начальників», тільки спільна справа.

Львівський холдинг емоцій «!Fest» безкоштовно надав приміщення в самісінькому центрі міста — пивний ресторан «Правда». Це одне з небагатьох приміщень, яке відповідало технічним і безпековим викликам. Ініціативу підтримує міська і обласна влада, налагоджена комунікація з центральною владою. Як відзначили спікери, роль міста є практично партнерською: окрім режиму повного сприяння, комунікаційна команда міського голови активно допомагає формувати інформаційні приводи, списки спікерів та загальний порядок денний. «Це приклад нашої фірмової української самоорганізації, коли у важкий час для вирішення надважливих завдань усі об'єднали сили, таланти і ресурси й намагаються зробити свій внесок у перемогу», — додає Андрій Шевченко.

У медіацентру низка функцій. На сервісному рівні журналістам допомагають з базовими речами: акредитацією, пошуком фіксера та перекладача, контактами у владі, темами для висвітлення. «Наше завдання — під ключ виконати задачі від хелоу до гудбай. Журналіст приїжджає до Львова; він знає, що медіацентр — точка, з якої треба починати. Його зустріла рецепція; один QR-код привів на акредитацію в Міноборони, інший — на наш телеграм-канал, з якого він дізнається про найважливіші події. Коли прийде час залишати Львів — чи він поїде далі на схід, чи додому, — ми підкажемо, як далі рухатися і по які теми повертатися в майбутньому. Ми всі в минулому журналісти, знаємо, що потрібно і як це робиться, і намагаємося максимально використати наш досвід для допомоги журналістам», — сказав Андрій Шевченко.

На комунікаційному майданчику щодня відбуваються три-чотири брифінги. Спікери приходять офлайн або підключаються з будь-якої точки країни. «Найцікавіших» виводять у національний телемарафон. Є й брифінги у форматі off the record. На них іноземних журналістів вводять у контекст подій в Україні, наприклад пояснюють, де і як відбуваються воєнні дії.

Окремий напрям — консультаційний. Наприклад, тут навчають фіксерства. «80 – 90 % людей, які зараз працюють фіксерами, не мали досі жодного досвіду. Основна вимога — просто знання англійської мови. Більшість не мають бекґраунду в комунікаціях чи журналістиці і тому не до кінця усвідомлюють, які задачі стоять перед журналістом. Вони виконують виключно логістичну функцію. Хороший фіксер допомагає шукати контент, заглибитися в контекст того, що відбувається, зрозуміти, в чому суть війни і чому вона почалася, допомогти знайти цікаві теми. Ми щотижня збираємо фіксерів із досвідом і медіаюристів, які розповідають, як ця професія в принципі працює, а журналісти розповідають, чого очікують від фіксерів», — говорить Максим Саваневський.

Для місцевих журналістів і українських медійників із інших регіонів медіацентр також став комфортним хабом для роботи та безпечним укриттям.

 

«Журналісти приїжджають з дуже поверхневим уявлення про події»

На момент створення медіацентру у Львові вже акредитувалися більше 800 іноземних журналістів, а нині їх понад півтори тисячі, говорить Василь Самохвалов, експерт із політичних комунікацій, засновник комунікаційної агенції RMA. «Львів — вхідні ворота в Україну. Як це виглядає: журналіст приїжджає сюди, залишається на кілька днів. Потім частина їде до Києва або на схід, а відсотків сорок — залишаються. Більшість приїжджають на три-п'ять днів, на тиждень-два, виконують редакційні завдання і їдуть. Постійно тут перебувають сімсот-вісімсот іноземних журналістів», — додав Максим Саваневський.

Ключова роль медіацентру в тому, щоб допомогти журналістам отримати чітку і сфокусовану картинку про події в Україні, говорить Василь Самохвалов. «За правилами голлівудської драматургії, будь-який фільм має починатися з розкриття контексту. Журналісти приїжджають із дуже поверхневим уявлення про події. Наша задача — дуже швидко пояснити, де добро, де зло, чому все це відбувається, тому що вони гадки не мають про причини цього конфлікту. Наша задача зробити так, щоб вони максимально чітко, глибоко і прозоро розуміли це», — пояснив експерт.

Брифінг off the record

Контент медіацентру поширюється українською та англійською на сайті, ютубі, телеграмі, фейсбуку, твіттері, а також електронною розсилкою на понад 1200 адрес медіа. Його створює редакторська команда з шістьох людей і близько двадцятьох медійників. Головне завдання і виклик — дивитися на «товар» очима кінцевого споживача: іноземного журналіста. Зокрема, доводиться враховувати багато нюансів і пояснювати очевидні для українців речі, розповідає Василь Самохвалов. «Постійно слід ловити себе на думці, що ми працюємо для людей, яких можуть цікавити інші теми, які нам видаються другорядними. Це є викликом — перебувати в системі координат, у якій існують іноземні журналісти, — пояснює він. — Ще потрібно тримати середню температуру, тому що в журналістів різних країн різне уявлення і пріоритети. Від хелоу до гудбай перетворюється на від конічіва до сайонара. Ми маємо зійтися десь посередині і знайти рішення, зрозуміле більшості».

І самі журналісти відрізняються, додає Василь. «Є CNN, які завозять команду в кількадесят людей, розгортають супутникову тарілку й обростають продюсерами, які під ключ усе вирішують. А є фрилансери, які приїжджають сюди без тем і грошей, просять допомагати персональними телефонами, наприклад керівника Донецької військово-цивільної адміністрації, і чомусь потім дивуються, що він не виходить до них на зв'язок. У цьому серйозному діапазоні ми намагаємося маневрувати та допомогти кожному», — розповідає експерт.

Команда збирається на мозкові штурми, щоб балансувати спікерів з різних сфер життя, говорить Андрій Шевченко. Найбільший запит — на представників влади як основних ньюзмейкерів і на людей у формі: військових, рятувальників, прикордонників. Як «неочевидних» гостей запрошували представників ІТ-компаній, громадських і міжнародних організацій. «Особливо любимо живі людські історії. Вивели на брифінг колектив Луганської філармонії, який у 2014 році мусив переїхати в Сєвєродонецьк, а зараз — у Львів. Були біженці з Маріуполя, була акторка Анастасія Пустовіт, яка вирвалася з пекла, влаштованого кадировцями і росіянами під Києвом», — додав він.

Брифінг Анастасії Пустовіт

Медіацентр вибудував професійні стосунки з ньюзрумами національних телеканалів-учасників телемарафону, розповів Андрій Шевченко. За його словами, команда намагається запропонувати колегам із Києва унікальну додану вартість, і це вдається. «Коли у Львові влучила ракета, нам удалося за лічені хвилини розгорнути майданчик, на який вийшов і міський голова Львова, і керівник обласної військової адміністрації. За брифінгом у прямому ефірі в ютубі стежило близько 600 тисяч людей, не рахуючи тих, хто бачив його в національному марафоні по телебаченню. Наші технарі бігли містом у напрямку медіацентру, коли ще не оголосили кінець повітряної тривоги. Але ми знали, що критично важливо показати людям у Львові, країні і світі, що є новий рівень ескалації і що в такий спосіб Росія намагається передати привіт Львову, всій Україні і Байдену, який у цей час був у Польщі. Ми розуміли, що хвилини вирішували все», — каже Андрій Шевченко.

 

«Ми стали місцем життя, місцем новин і місцем створення смислів»

Паралельно зі Львовом медіацентр «Україна» відкрився в Києві. Його координує Аліна Фролова, заступниця голови правління Центру оборонних стратегій. Ініціативи підтримують між собою тісний зв'язок, використовують один бренд і сайт, але працюють як окремі організації, пояснив Максим Саваневський. Схожі центри незабаром з'являться і в інших містах, припускає експерт. На це є запит і від іноземних журналістів, і від українських медійників у регіонах. «Зараз консультуємо команду, яка запуститься в Харкові. Є складні безпекові питання, але є команда, готова це зробити. В Одесі хоч не така критична безпекова ситуація, як у Харкові, але є запит у журналістів на створення центру. Ми радо готові допомагати в цьому і взаємодіяти», — розповів Максим Саваневський.

«За цей час ми стали місцем життя, місцем новин і місцем створення сенсів. Місцем життя — бо щодня проходять сотні людей, які можуть обмінятися новинами, попрацювати, зарядити свій ноутбук; якщо треба — поїсти, заховатися в підвал під час повітряної тривоги. Місцем створення новин — на наших очах створюється історія, коли голова Верховної Ради і президент парламентської асамблеї Ради Європи пліч-о-пліч виходять і розповідають, як Україна і Європа разом даватимуть відсіч Росії. Створення сенсів — ми об'єднали людей, щоб разом думати над тим, як разом перемагати в інформаційній війні. В одному колі сиділи представники влади, креативних агентств, музичних фестивалів, медійної тусовки і разом накидали ідеї, як ще можна підтримати цікавість до України», — сказав Андрій Шевченко.

 

«Головний піарник України сьогодні — український військовий, волонтер і народ»

Команда медіацентру має на найближчий час кілька планів. По-перше, залучити донорське фінансування; центр запустився і працює на волонтерських засадах, однак потребуватиме підтримки, говорить Максим Саваневський.

По-друге, «важливо вже зараз дивитися вперед і піднімати горизонт планування», говорить Андрій Шевченко. «Ми всі розуміємо, що ми перейшли в забіг на марафонську дистанцію. Вже зараз треба думати, як ми зможемо підтримувати інтерес до України. Цикл життя новин дуже короткий. Пам'ятаємо, як швидко цікавість до України почала загасати у 2014 році. На перші шпальти нас повернула трагедія з літаком МН-17. На щастя, в останні тижні не було глобальних подій в інших куточках світу. Але світ так влаштований, що будуть інші теми, тому нам доведеться конкурувати в інформаційному полі», — пояснив експерт.

Інше поле для роздумів — як Україні використати унікальний шанс для ребрендингу. «Сьогодні кожен українець малює новий колективний портрет нескореної, талановитої, потужної нації. Ці нові сенси — те, над чим ми хотіли би працювати в майбутньому і намагаємося приділяти час зараз», — сказав Андрій Шевченко. Мета — щоби кожна людина і компанія у світі задумалася, як допомогти Україні, додав Максим Саваневський.

Зустріч фіксерів

«Перед нами не стоїть задача, щоб через медіацентр пройшло 250 чи 25 тисяч журналістів. Нашу ефективність важко виміряти. Думаю, вона міряється не кількістю твітів чи новин, а тим, як ми впливатимемо на інформаційний простір закордоном і як Україні допомагатимуть», — сказав Максим Саваневський.

«Ще один очевидний критерій ефективності — наша перемога. Маємо майстерно використати нинішній досвід. Головний піарник України сьогодні — це український військовий, волонтер і народ. Він створює найкращу історію про Україну, а наше професійне завдання — допомогти транслювати це назовні», — додав Андрій Шевченко.

 «Ресторан, у якому працює медіацентр, називається Правда. Це пивоварня, яка свого часу почала варити легендарне пиво Путін хуйло. Коли ми в’їжджали в це приміщення, виходили з того, що правда переможе. Коли відкривали медіацентр, побачили, як десятки іноземних журналістів роздивлялися всю цю пивну інфраструктуру навколо. І ми сказали: Так, це одна з найкращих і найвідоміших пивоварень міста і країни. Прийде день, коли ми обов'язково піднімемо келих за велику і славну українську перемогу. Над цим і працюємо», — резюмував Андрій.

Фото, відео: Ukraine Media Center / Facebook

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду