Кавун, що врятував життя. Як суспільно важливі ідеї поширюються у форматі коміксів

Кавун, що врятував життя. Як суспільно важливі ідеї поширюються у форматі коміксів

14:00,
31 Серпня 2021
1539

Кавун, що врятував життя. Як суспільно важливі ідеї поширюються у форматі коміксів

14:00,
31 Серпня 2021
1539
Кавун, що врятував життя. Як суспільно важливі ідеї поширюються у форматі коміксів
Кавун, що врятував життя. Як суспільно важливі ідеї поширюються у форматі коміксів
Центр громадянських свобод створив цикл коміксів «В тіні справедливості» про напади на активістів-супергероїв.

Ідеї, покликані розвивати суспільство, можна поширювати за допомогою різних носіїв. У XX столітті активісти взяли на озброєння жанр коміксу — візуальної новели, що формує зв’язну історію за допомогою ілюстрацій і текстового супроводу. Перші соціальні комікси створювали ще у 1930-ті роки, однак справжній бум боротьби за соціальну справедливість у візуальних новелах стався у сімдесяті. Тоді вийшов комікс Abortion Eve, який залучив суспільство до обговорення теми абортів. Того ж року опублікували комікс Slow Death про проблеми довкілля. Відтоді соціальні комікси стали звичними. Формат використовують найвпливовіші медіаорганізації. Наприклад, The New York Times у 2017 році публікував комікси про біженців.

В Україні громадські організації шукають нові формати поширення своїх ідей. Правозахисна організація «Центр громадянських свобод», заснована для просування цінностей прав людини, створила комікс про трьох активістів — реальних діячів, які без суперсил творять суспільні зміни.

Керівниця проєкту Євгенія Кубах розповіла «Детектору медіа», чому в Центру громадянських свобод виникла ідея створити комікс. «Напади на активістів — одна з тем, які не дуже захоплюють аудиторію, бо сама робота активістів не завжди є зрозумілою та близькою для пересічних громадян. Так, про ці історії розповідають, але здебільшого про найжахливіші випадки із серйозними наслідками. На жаль, за кадром — численні випадки нападів на активістів, які лишаються нерозслідуваними. Тільки за 2020 рік їх було більше ста. Тому ми вирішили створювати історії саме про це».

Як розповіла Євгенія, над створенням коміксів працювала команда ЦГС, а допомагали їй фахівці з виробництва візуального контенту «ШоТам». Були також залучені професійні художники, які створювали графічні історії, надихаючись відомими коміксами минулих років, такими як «Місто гріхів» та «Маус» (комікс про життя польських євреїв під час Другої світової війни та Голокосту, за який американський художник Арт Шпігельман отримав Пулітцерівську премію).

Формат коміксу для висвітлення історій активістів команда обрала не випадково. Євгенія каже: «Привернути увагу пересічних громадян до незвичної теми зараз досить складно, бо споживач інформації перевантажений різноманітними аудіовізуальними форматами. Але останнім часом знову набирає обертів захоплення коміксами, особливо серед молоді, яка була основною цільовою аудиторією проєкту, тому ми вирішили запакувати історії про напади на активістів у таку обгортку. Це історії, які можна розміщувати у соцмережах та зручно поширювати у сторіз».

Живі супергерої: три історії. Перша графічна новела під назвою «4 грами» — про Олега Михайлика, журналіста та громадського діяча, лідера одеського осередку партії «Сила людей». Він не раз проводив акції проти міського голови Одеси Труханова, боровся за історичну спадщину міста та викривав корупційні схеми. 22 вересня 2018 року в Одесі чоловік виступив проти побудови чергового готелю на Ланжероні, власники якого намагалися відтяти шматок історичного пляжу.

Після обіду з давнім другом, який попередив Олега, що за чоловіком стежать двоє, активіст прямує додому і згадує, що пообіцяв родині купити кавун. Ця дрібниця врятує активісту життя. За 200 метрів від місця події — головне управління поліції, але це не зупиняє злочинця від пострілу. Куля цілить у серце замість голови, яку прикриває кавун.

Олег дійшов до під’їзду, але код набрати не зміг, тому впав на вулиці й лежав до приїзду швидкої. Він втратив чотири літри крові та пережив клінічну смерть. За кілька тижнів чоловік почав розслідувати замах на себе. Поліція змінює слідчих, що ведуть його справу, вигадує безглузді версії, просить Олега не заважати.

У 2019 році, коли кулю нарешті вийняли після п’ятигодинної операції, її мали повернути в Україну. Однак досі невідомо, що з нею сталося, а Олег так і не подивився ні в очі кілера, ні в очі замовника. Прокуратура не відповідає на запити активіста, а справу щодо замаху закрито.

Новела завершується фразою Олега про те, що активісти в Україні щодня стикаються зі свавіллям: «Їх б’ють, ріжуть, в них стріляють, обливають кислотою і садять за ґрати». На думку Михайлика, ми можемо це спинити, тому що справедливість у наших руках.

Комікс «Заєць очей не мружить» — оповідь про громадського діяча Олега Берчука, який перейшов дорогу впливовому бізнесмену. Завод цього бізнесмена забруднював довкілля. Підтримки від сільського голови Олег не отримав, тож зібрав усіх небайдужих та почав пікетувати завод. Тоді Олега вперше «провчили» люди бізнесмена.

Коли в селі почали обговорювати будівництво ще одного заводу, Берчук виявив, що каналізація не витримає такого навантаження. Але будівництво все одно схвалили. Більшість людей боялася бізнесмена, а ті, хто працював на виробництві, боялися втратити роботу, тож підтримали «хазяїна». Берчуку ж знову дісталося від бізнесмена — йому розбили голову.

Цікаво, що герої коміксу — це тварини. Олег та небайдужі, яким він розповідає свою історію, постають в образі зайців, а бізнесмен, міський голова та працівники заводу — це свині, лисиці, щури. Художниця Ганна Коваль акцентує на рисах, притаманних цим тваринам у масовій культурі: підступності, нахабстві та хитрості.

Фінал у коміксу оптимістичний: люди, які почули історію Олега, об’єдналися для боротьби за суспільний лад. Уже за рік комісія з виявлення порушень екологічного законодавства змусила бізнесмена провести модернізацію та припинити зливати відходи в річку.

У коміксі «Оаза» йдеться про мешканців київської Солом’янки, які захистили Протасів Яр — серце мікрорайону — від забудови. Активісти почали боротьбу — пікетували, стежили, щоб не вирубали дерева, не пропускали техніку. Активістів помітили, коли ті перекрили дорогу, що йшла через Яр та поєднувала Солом’янку з центром. Забудовнику це не сподобалося, і одного дня голові організації Роману Ратушному подзвонили з погрозами. Тітушки дібралися і до оповідачки — після побиття їй діагностували струс мозку та вивих щелепи.

Погрози та напади зробили активістів сильнішими. Поліція відмовилася допомагати, і на громадян чекала безліч судів. Після кожної перемоги мешканців Солом’янки забудовники подавали апеляцію. В активістів з’явилися нові друзі, зокрема Центр прав людини ZMINA та Українська Гельсінська спілка. Завдяки їхній співпраці серце Солом’янки досі б’ється. Історія Юлії Кононенко та учасників громадської організації «Захистимо Протасів Яр» триває: активісти створили проєкт перетворення Яру на природний парк і чекають на відповідь Київради, яка має надати йому статус зеленої зони.

Майбутнє проєкту. Поки що Центр громадянських свобод проілюстрував лише три історії, але, за словами Євгенії, організація продовжує збирати приклади нападів на активістів і планує й надалі створювати історії в цікавих форматах. Поширювати комікси ЦГС прагне серед активної молоді, яка користується соціальними мережами, хоче бути в тренді щодо аудіовізуальних форматів та долучатися до громадського активізму, захищати свої права та інтереси громади.

Комікси в царині активізму — зручний спосіб пояснювати, навіщо потрібно поставити гойдалку чи новий сміттєвий бак, перш ніж ініціювати їх встановлення. Іноді ідеї активістів зазнають спротиву з боку суспільства через нерозуміння. Справжній виклик для небайдужого громадянина — донести свою думку, щоб її підтримали. Для цього не обов’язково долучатися до громадської організації, можна звернутися до неї по допомогу і створити візуальну новелу, щоби пояснити важливість змін та стати волонтером-«комунікаційником».

У трьох історіях, що їх зобразив Центр громадянських свобод, світ головного героя летить шкереберть через обставини, які, на перший погляд, не змінити. У «4 грамах» Олег Михайлик стає жертвою злочинності в Одесі, де влада покриває свавілля і лишає безкарними вбивць; у «Заєць очей не мружить» Олег Берчук намагається самотужки захистити рідний край від екологічного колапсу, а в «Оазі» жителі Солом’янки, здавалося б, приречені на довгі судові суперечки із забудовниками.

Кожна з цих історій демонструє, як впоратися з важкою ситуацією та боротися за те, у що вірять автори та герої коміксу. Активісти — це супергерої сьогодення, які розповідають власні історії і змінюють дійсність, захищають свої права та права інших людей.

Зображення Центру громадянських свобод

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду