Переслідування Сергія Стерненка та Руслана Демчука у «справі Щербича» має політичні мотиви, а судова система, розглядаючи цю справу, не керувалася принципами незалежності та безсторонності, — зазначили громадські організації в заяві, яку 25 лютого оприлюднив Центр прав людини Zmina. У тексті підписанти аргументували сумніви в справедливості судового процесу й акцентували на тривалому переслідуванні активіста, зокрема нагадали про три замахи на його життя.

Підписанти заявили, що сумніви у справедливості судового розгляду виникають з огляду на такі аспекти:

Незалежність і безсторонність суду: Справу розглядав суддя Віктор Попревич, який, за висновком Громадської ради доброчесності, не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

Кваліфікація злочину: у «справі Щербича» Сергія Стерненка визнали винним у повному обсязі за ч.2 ст. 146 (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини), ч.2 ст. 187 (Розбій) та ч. 1 ст. 263 (Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) Кримінального кодексу. «Відповідно до оприлюдненого тексту судового рішення, а також публічно заявленої позиції обвинувачення випливає, що мотивом скоєння інкримінованого С. Стерненку і Р. Демчуку діяння було вчинення тиску на депутата райради Сергія Щербича для складення ним повноважень. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом, а обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, — заволодіння чужим майном. Мета, як вбачається з матеріалів справи та вироку суду, була іншою», — йдеться в заяві. Також заявники наголосили, що належних і допустимих доказів щодо вчинення розбою у справі немає, а тому ця стаття не може вважатися доведеною. Щодо ч.2 ст. 146 — по ній обвинувачені звільнені від покарання через закінчення строку давності притягнення до відповідальності.

Пропорційність покарання: Сергієві Стерненку та Руслану Демчуку присудили ув’язнення на 7 років та 3 місяці з конфіскацією половини майна. «Для порівняння: вбивцям громадської активістки з Херсону Катерини Гандзюк, які вилили на неї літр сірчаної кислоти, що призвело до тяжких мук і загибелі активістки, дали від 3 до 6 років в’язниці; Щербич же, за даними прокуратури, отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а також, за даними слідства, йому було завдано матеріальну шкоду у 330 гривень (менше 15 євро станом на 2015 рік)», — написали в заяві ГО.

Терміни розгляду справи: у заяві акцентували, що судовий розгляд триває вже майже шість років. Потерпілий п’ять років не з’являвся на судові засідання і тільки в листопаді 2020 року Сергій Щербич дав свідчення в суді. «По статті 146 ч. 2 закінчилися строки притягнення до відповідальності, коли раптом у лютому 2021 року суд виніс вирок у цій справі. Це сталося на фоні можливого розвалу в суді іншої справи по звинуваченню Сергія Стерненка в “умисному вбивстві”, коли він смертельно поранив одного із двох чоловіків, які із застосуванням холодної зброї напали на активіста у 2018 році, а також інтенції прокуратури на “підозру в будь-якому випадку”», — йдеться в заяві.

Нагадаємо, 23 лютого 2021 року Приморський районний суд Одеси визнав громадського активіста та блогера Сергія Стерненка та Руслана Демчука винними у справі про викрадення у 2015 році Сергія Щербича, депутата Комінтернівської районної ради Одещини. Обвинуваченим призначили по 7 років і 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією половини майна. Їх затримали у залі суду та відправили до СІЗО Одеси. Судовий процес тривав 5 років.

Сергій Стерненко вини не визнав і повідомив про намір оскаржити вирок. Він вважає справу «політично вмотивованою розправою від Труханова». Адвокати активіста за підтримки низки народних депутатів клопотали про переведення Стерненка в СІЗО Києва. Їм відмовили, однак, за словами захисників, із міркувань безпеки Сергій Стерненко перебуватиме в окремій камері.

Справа викликала значний суспільний резонанс. У містах України пройшли акції на підтримку Сергія Стерненка, подекуди із затриманнями мітингувальників. Заяви щодо ситуації зробили народні депутати, однак акценти в них розставлені різні.

«Під час розгляду «справи Щербича» варто брати до уваги загальний контекст переслідування Сергія Стерненка, напади на активіста, розгорнуту проти нього дискредитаційну кампанію проросійськими медіа та діячами, а також інші епізоди і справи, на прикладі яких проявилася не тільки очевидна неспроможність органів правопорядку розслідувати напади на Стерненка та забезпечити йому безпеку, але й залученість цих органів до фабрикування інших політично мотивованих справ проти одеського активіста», — йдеться в заяві.

У заяві також констатували, що розглядати справу за звинуваченням Сергія Стерненка та Руслана Демчука у викраденні Сергія Щербича має неупереджений та безсторонній суд не в Одеській області та за принципами відкритості, гласності і публічного розгляду справи з можливістю суспільства мати доступ до аргументів, представлених сторонами у суді.

Також, за словами заявників, потрібні ефективне розслідування та розгляд у суді інших епізодів щодо переслідування самого Сергія Стерненка, зокрема трьох нападів на активіста у 2018 році, з встановленням і притягненням до відповідальності нападників, замовників цих злочинів, а також правоохоронців, які саботували розслідування та фабрикували інші кримінальні справи проти Стерненка. ГО закликали змінити запобіжний захід у справі на такий, що не пов’язаний із позбавленням волі, врахувавши, що Сергій Стерненко брав участь у розгляді справи і не ухилявся від правосуддя (у разі якщо захисники обвинуваченого подадуть таке клопотання).

Заявники нагалосили на потребі в проведенні реформи судової системи шляхом негайного очищення та оновлення Вищої ради правосуддя із залученням представників громадськості та міжнародних експертів і гарантуванням їх вирішальної ролі у процесі.

«Справа Сергія Стерненка стала ще одним прикладом системної кризи у судовій владі та правоохоронній системі, відсутності довіри суспільства до судових рішень, поглиблення протистояння між суспільством і поліцією та ставить на порядок денний необхідність продовження розпочатих реформ, а також персональної політичної відповідальності очільників Міністерства внутрішніх справ та Офісу генерального прокурора, які їх саботують», — резюмували ГО.

На момент публікації заяву підтримали 10 організацій: Центр прав людини Zmina, Фундація Dejure, Український незалежний центр політичних досліджень, ІСАР «Єднання», Центр протидії корупції, Ініціатива «Хто замовив Катю Гандзюк?», «Автомайдан», Ліберально-Демократична Ліга України / Free Hong Kong Center, Лабораторія законодавчих ініціатив, Медійна ініціатива за права людини.

Нагадаємо, у 2018 році на активіста та керівника громадської організації «Небайдужі» Сергія Стерненка тричі скоювали замахи. Під час третього він наніс смертельного удару нападнику. 24 травня 2018 року двоє невідомих напали на пана Стерненка біля дому і завдали йому декілька ударів ножем. Внаслідок замаху він отримав струс мозку, рвану рану руки та декілька гематом.

Один з імовірних нападників, Іван Кузнецов, помер внаслідок застосування активістом самооборони. Другий — Олександр Ісайкул — був поранений і пізніше затриманий. Третій імовірний учасник нападу, Олександр Подобєдов був допитаний поліцією. У травні 2020 року Кузнецову та Ісайкулу оголосили підозру в хуліганстві.

11 червня 2020 року активісту та блогеру Сергію Стерненку вручили повідомлення про підозру в умисному вбивстві та незаконному носінні холодної зброї (ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 263 Кримінального кодексу України). СБУ вважає, що розслідування цієї справи пана Стерненка «перейшло із суто юридичної площини в політично-інформаційну». Служба безпеки також сумнівається у версії активіста щодо самооборони. 

15 червня 2020 року Шевченківський районний суд Києва відправив активіста та блогера Сергія Стерненка під цілодобовий домашній арешт на 60 діб. Підозрювавний оскаржив запобіжний захід, але в другій інстанції йому відмовили.

23 червня 2020 року Печерський суд Києва скасував підозру в нападі на Сергія Стерненка Івану Кузнецову, вручену йому посмертно.

Натомість 25 червня 2020 року СБУ завершила досудове розслідування у справі. Пізніше Сергій Стерненко написав, що розслідування третього нападу на нього призупинили.

Шевченківський райсуд Києва 17 линя 2020 року відмовив в арешті Олександра Ісайкула. Суд вважає, що Олександр Ісайкул мав злочинний умисел заподіяти шкоду Сергію Стерненку, а не порушувати громадський порядок. Тому підозра в хуліганстві, на думку суду, необґрунтована.

6 серпня 2020 року суд змінив запобіжний захід активісту з цілодобового на нічний домашній арешт.

13 серпня Сергію Стерненку вручили обвинувальний акт.

31 серпня перед засіданням у справі в Одесі обвинуваченого облили невідомою речовиною. 1 вересня адвокати пана Стрененка подали заяву про злочин. Приморський суд Одеси зобов‘язав поліцію відкрити кримінальне провадження щодо спроби четвертого нападу на активіста Сергія Стерненка.

29 вересня Приморський райсуд Одеси залишив Сергія Стерненка під нічним домашнім арештом за місцем проживання в Києві. Потім арешт продовжили.

29 січня 2021 року Приморський районний суд Одеси скасував нічний домашній арешт Стерненка. За обвинуваченого поручився народний депутат Роман Лозинський із фракції партії «Голос».