22 жовтня у виданні «Цензор.нет» дуже «вчасно» — напередодні другого читання законопроєкту 3091 у Верховній Раді — вийшов матеріал Тетяни Ніколаєнко «Ліси, відходи і побори: чому Зеленський вирішив вигнати міністра довкілля». В ньому йдеться про версії можливих причин відставки Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Романа Абрамовського на основі маніпуляцій щодо законопроєкту про державний екологічний контроль, який вже давно доопрацьований. 

У початковій версії матеріалу були твердження про корупційність законопроєкту. Майже за два тижні після інтерв’ю з поки що ще міністром Романом Абрамовським, який розвінчав міфи про цей проєкт, авторка внесла кілька змін у свій текст. На підкріплення своїх тез журналістка використала коментарі «експерта з комунікацій», «політичного аналітика», «юриста і публіциста» — так себе позиціонує сам автор у різних ЗМІ — Олександра Солонька. Раніше він за коментуванням екологічних проблем помічений не був. При цьому пан Солонько коментує стару версію законопроєкту, хоча нова оприлюднена сім (!) місяців тому. Авторка не взяла коментарів авторів закону та експертів, які знаються на цій темі. У результаті понад дванадцять тисяч людей — саме стільки переглянули матеріал згідно з лічильником на сайті — дезінформовано про ключовий законопроект, покликаний вперше за часів незалежності реформувати сферу екологічного контролю.

Маніпуляції починаються зі згадки минулорічного критичного висновку Національної агенції запобігання корупції без уточнення, що більшість зауважень врахували в наступних версіях законопроєкту. Більше того, законопроєкт має позитивний висновок Комітету з питань антикорупційної політики, який підтверджує його відповідність вимогам антикорупційного законодавства. Очевидно, що журналістка та Солонько в очі не бачили нової версії законопроєкту — бо коментували стару. Невідомо, як цей матеріал пройшов верифікацію та редакторський контроль. Це все одно, що коментувати «Конституцію» Пилипа Орлика як основний закон України. Якщо припустити, що публікація з’явилась у медіа не випадково, за подачі промислових лобістів, тоді все стає на свої місця. Хоча тези лобістів  неодноразово спростовували.

Солонько стверджував у коментарі в першій версії матеріалу (слава Богу, це невігластво забрали з тексту), що законопроект дозволяє екоінспекторам закривати підприємства на власний розсуд. Це неправда. Відповідно до статей 19 і 22 проєкту інспектор може лише винести припис із вимогою про зупинення виробництва, який підприємець може оскаржити в суді. Імперативне зупинення виробництва можливе лише за рішенням суду.

Відштовхуючись від свого неправдивого твердження, Солонько розмірковує про можливі наслідки закриття підприємств, про збитки, які вони понесуть. Також Солонько, який ніяк не дотичний до сфери захисту довкілля, радить викинути чи переробити норму щодо рейдових перевірок поліції, які,  на його думку, дають змогу тиснути на бізнес. Хоча патрулювання й рейди вже давно проводять громадські організації, вони є в країнах Європи. Їхнє нормативне врегулювання — це вимога часу. Ці рейди — не для контролю роботи підприємств, а для відстеження стану довкілля. Всі ці деталі не цікавлять «експерта».

Також Солонько критикував норми законопроєкту щодо позапланових перевірок «за потребою», які сам же й вигадав — у тексті проєкту їх нема. У статті 15 є вичерпний перелік підстав для проведення перевірки, наприклад: для перевірки виконання підприємцем попереднього припису (по суті усунення виявлених порушень), що є звичайною практикою для багатьох чинних контролюючих органів. Разом з тим, проєкт передбачає можливість не проводити наступну планову перевірку у випадку відсутності порушень за результатами попередньо проведеної.

Кінцева мета законопроєкту протилежна тій, яку змальовують лобісти через псевдо експертів. Він має змінити неефективну й корумповану сферу екоконтролю; впровадити реальні механізми ліквідації забруднення довкілля; створити жорсткі правила проведення перевірок з обов’язковою відео- та аудіофіксацією.

Цей законопроєкт два роки обговорювали і правили. Його розглянули Головне науково-експертне управління, комітети Верховної Ради з питань бюджету, з питань інтеграції України з Європейським Союзом, з питань екологічної політики та природокористування. Уповноважена Верховної Ради України з прав людини зазначила, що підтримає законопроект, якщо її зауваження врахують. Його розглядали Міністерства енергетики та захисту довкілля; юстиції; розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства; Державні агентства рибного господарства та лісових ресурсів, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру. Їхні зауваження врахували, доробляючи проєкт.

Коментувати цей законопроєкт повинні фахівці та стейкхолдери, а не люди, неспроможні прочитати остаточну версію тексту. Тому ми просимо медійників бути уважними, користуватись лише перевіреною інформацією й лише від компетентних експертів та авторів законопроєкту. Будь-яке поширення фейків напередодні розгляду у Верховній Раді може призвести до того, що його провалять — і відкладуть реформу екологічного контролю ще на роки. Від цього довкіллю буде ще гірше.

Олена Кравченко, виконавча директорка організації «Екологія. Право. Людина»

«Детектор медіа» готовий надати можливість для відповіді на цей матеріал людям, які в ньому згадані.