Стратегія розвитку громадянського суспільства: чого досягли за п’ять років і що потрібно зробити в наступні п’ять

Стратегія розвитку громадянського суспільства: чого досягли за п’ять років і що потрібно зробити в наступні п’ять

12:00,
22 Грудня 2020
5321

Стратегія розвитку громадянського суспільства: чого досягли за п’ять років і що потрібно зробити в наступні п’ять

12:00,
22 Грудня 2020
5321
Стратегія розвитку громадянського суспільства: чого досягли за п’ять років і що потрібно зробити в наступні п’ять
Стратегія розвитку громадянського суспільства: чого досягли за п’ять років і що потрібно зробити в наступні п’ять
Експерт УНЦПД Максим Лациба — про те, наскільки уряд виконав п’ятирічний план зі сприяння розвитку громадянського суспільства та хто стоїть на заваді реальних змін далі.

У 2020-му уряд завершує виконання п'ятирічної Стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства на 2016–2020 роки і вже розробив спільно з експертами громадських організацій проєкт нової Стратегії на 2021–2025 роки, який перебуває на розгляді міністерств. Керівник програми розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень (УНЦПД) і учасник робочої групи зі створення нової стратегії Максим Лациба в розмові з «Детектором медіа» підбиває підсумки виконання п'ятирічного плану, яке він оцінив на 50 %. Також ми говоримо про новації проєкту майбутньої Стратегії, про опонентів змін і про те, без яких кроків вона не запрацює.

— Максиме, для початку чітко окреслімо: в чому полягає національна Стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та хто відповідає за її виконання?

— Ми маємо розуміти, що це не стратегія розвитку громадянського суспільства (далі. — ГС). Це стратегія дій уряду зі створення сприятливих умов для розвитку ГС.

У стратегії написано, що має зробити держава, уряд, органи місцевого самоврядування для створення сприятливих умов. А от як розвинути ГС, яких параметрів воно досягне через п’ять років — це відповідальність тільки громадян України: наскільки вони повірять в умови й захочуть вкладати свій час і зусилля в цей розвиток.

Стратегія, яку собі ставить громадянське суспільство, і стратегія уряду для створення сприятливого середовища — це різні стратегічні документи.

Як відомо, у 2020-му уряд завершує п'ятирічний план і вже розробив спільно з експертами сектору проєкт нової Стратегії на 20212025 роки, який перебуває на розгляді міністерств. Тож порівняймо спершу процес розробки «старої» й «нової» стратегій. Як змінилися підходи?

— Процес створення Стратегії на 2021–25 роки не сильно відрізняється від процесу створення стратегії 2016–20 роки. І той, і той процеси відкриті, інклюзивні, ініційовані громадськими організаціями (далі. — ГО).

Як і минулого разу, одним із лідерів процесу є експерти Українського незалежного центру політичних досліджень (далі — УНЦПД). Саме наш центр написав листа президенту Зеленському влітку цього року з проханням розпочати процеси створення нової Стратегії й перезапуску Координаційної ради з питань розвитку ГС. На лист УНЦПД голова Офісу президента написав листа на уряд із проханням підготувати проєкт такої стратегії. Тому ініціатива в обох стратегіях ішла від ГС.

Звісно, УНЦПД писав цього листа на виконання ширшої ініціативи зі створення Карти правових реформ для ГС в Україні, розробленої в 2020 році коаліцією ГО. Проведені широкі дискусії, визначені основні проблеми розвитку ГС і необхідні рішення органів влади для створення сприятливих умов. Тому потреба у стратегії розвитку ГС усвідомлена, артикульована і сформульована ГС.

І тоді, й тоді були громадські обговорення. Але цього року за допомогою онлайн-інструментів процес був більш інклюзивний: була змога залучити більшу кількість організацій. Якщо раніше одна велика робоча група будувала стратегію, то зараз п'ять окремих тематичних робочих груп об'єднали свої тексти й винесли на широке громадське обговорення в регіони. Було шість регіональних обговорень і більше 15 національних нарад.

Стратегічні напрямки незмінні, їх чотири:

  • створення сприятливих умов для формування та інституційного розвитку організацій (інститутів) громадянського суспільства (далі — ОГС);
  • забезпечення ефективних процедур участі громадськості під час формування та реалізації державної, регіональної політики, вирішення питань місцевого значення;
  • стимулювання участі інститутів ГС в соціально-економічному розвитку України;
  • створення сприятливих умов для міжсекторальної співпраці.

З боку влади й тоді, й тепер координує процес і є основним партнером Олександр Ярема. Тоді він був керівником департаменту в Адміністрації президента у 2016 році. Зараз він державний секретар секретаріату Кабінету Міністрів і також веде цю роботу.

Із якими ризиками стикається проєкт Стратегії 20212025 зараз?

— Стратегія наступних років — ще не ухвалений документ. Маємо текст, підготовлений робочою групою (в основному експертами ГС). У робочу групу входять представники міністерств, вони висловили свої пропозиції та коментарі.

Нова стратегія має пройти офіційну процедуру погодження міністерствами. Я вважаю, є великі ризики, що на виході ми матимемо скромнішу, менш амбітну й менш корисну для розвитку громадянського суспільства стратегію.

Особливий опонент — це Міністерство фінансів, яке може внести значні погіршення щодо розбудов фінансової спроможності ГС України. Тож я не можу зараз остаточно порівняти тексти минулої і майбутньої стратегій, тому що майбутня може ще мінятися у процесі консультацій і погодження з міністерствами.

Якщо порівнювати тексти старої і проєкту нової стратегій, яку різницю можна побачити вже? Як нова продовжує напрацювання старої? Як і чому оновлює пріоритети?

— У процесі реалізації старої стратегії вдалося значно покращити процедури реєстрації ГО і благодійних організацій (далі — БО). Відбулася значна реформа системи державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі й ГО та благодійних фондів. Зараз набагато простіше, легше й дешевше відкривати ГО й БО. Якщо раніше це було сім робочих днів, то тепер три, простіша процедура, менша кількість документів для реєстрації. Тепер документи ГО можна здати не тільки в місцеве управління юстиції, а й у будь-який ЦНАП, а благодійні фонди взагалі реєструються тільки в ЦНАПах лише за один робочий день і безкоштовно. Запустилася первинна реєстрація ГО онлайн, введена послуга попередньої онлайн-вичитки статутів.

Не вирішеною залишалася проблема реєстрації органів самоорганізації населення, тому в новій Стратегії вона залишається головним завданням (оновлення закону).

Основний пріоритет, який закладає нова Стратегія, — розбудова фінансової сталості організацій громадянського суспільства.

Цих завдань було менше в попередній Стратегії. Тому зараз особливу увагу приділяють питанням податкового середовища. Щоб надати можливість громадянам і бізнесу більше взаємодіяти з ОГС. Передбачити простіші процедури та більше податкових стимулів, щоб жертвувати на різні проєкти та ініціативи від ГО і БО.

Також стоїть завдання зменшити податковий тиск на громадянина — отримувача благодійної допомоги й на волонтерів. У нас досі волонтер має сплачувати ПДФО, якщо йому благодійний фонд оплатить харчування, проживання, проїзд до місця здійснення волонтерської діяльності. Ці видатки волонтер має сплатити державі, й це абсолютно аморально, я вважаю. Це податок на доброту. Політики кричать «волонтерство — це супер, це прекрасно» і продовжують оподатковувати волонтерську діяльність. Вони продовжують наполягати, що «створимо дірку в державному бюджеті, якщо перестанемо оподатковування волонтерів». Але насправді вони стимулюють «сірі» видатки на волонтерську діяльність, готівкові видатки, і насправді ніяких реальних надходжень у бюджет від цього немає.

Стоїть завдання навести лад не лише в податковому середовищі, а й у державному фінансуванні ОГС. Держава багато видає коштів ГО, і, на жаль, більшість без прозорих конкурсів проектів. У 2020 році продовжилася практика, наприклад, що УТОС і УТОГ (Українське товариство сліпих, Українське товариство глухих. — Ред.) без конкурсу отримують близько 60 млн грн державного фінансування, хоча на конкурс для всіх інших організацій людей з інвалідністю йдуть 15 млн грн.

Взагалі дивно, що тільки УТОС і УТОГ мають право реалізовувати державні програми працевлаштування людей з інвалідністю. Чому інші організації, які також опікуються даною проблемою, не допущені до реалізації цієї державної програми? Це дискримінація, неефективне витрачання бюджетних коштів, і сюди Мінфін в першу чергу мав би спрямувати своє «око Саурона».

Також без конкурсу отримують фінансування національні творчі спілки. І так само мільярди гривень ідуть на так звані ГО спортивного спрямування від Міністерства молоді і спорту. У проєкті Стратегії поки що зазначено, що варто запровадити прозорий, конкурсний підхід для фінансової підтримки ОГС.

Ще один значний напрям — диджиталізація державної допомоги і послуг для ГС. У Стратегії зазначено, що має бути запроваджена повноцінна онлайн-реєстрація всіх видів ОГС, а також надання інших послуг дистанційно. Тому що крім первинної, є ще реєстрація змін, припинення тощо, і вона теж потребує онлайн-послуг. Ми закликаємо, щоб у додатку «Дія» вони з’явилися.

Також усі конкурси проєктів для ОГС — і від міністерств, і від державних адміністрацій — мають відбуватись онлайн на державній інтернет-платформі. Це спростить життя громадських діячів, зробить прозорішим витрачання бюджетних коштів і має значно полегшити доступ ГО до фінансової підтримки своїх ініціатив. Замість збору папірців, усі документи завантажили на електронний портал. Кожен громадянин зможе зайти на портал і подивитися трансляцію відкритого захисту проєкту або звіт про виконання проєкту.

Ми також закликаємо дати можливість і громадянам голосувати за проєкти. Щоби частину оцінок проєкту виставляла конкурсна комісія й частину — громадяни через онлайн-голосування. Це зробить роботу з відбору й оцінки проєкту прозорішою й навіть мотивуватиме ГО бути відкритішими, показувати, переконувати, що їхня робота насправді корисна і проблему треба вирішувати. Це дозволить легше оцінювати й ефективність виконання проєктів.

Також стратегія говорить, що держава має запровадити нову форму підтримки ГС, а саме гранти на інституційний та організаційний розвиток. На даний момент держава підтримує тільки програмну діяльність: семінари, консультації тощо. Інституційні гранти сприятимуть посиленню самої організації: це видатки, щоб організувати сесії стратегічного планування, найняти консультанта з організаційного розвитку, розробити стратегію організації, внутрішні політики, управління організації, створити видатки на створення сайта організації.

Це допоможе організації бути сильною, стабільною, із хорошим менеджментом і мати можливість шукати фінансування не лише в державі, а заробляти через надання соціальних послуг, шукати партнерів у бізнесі, міжнародні гранти. Щоб організація змогла, як то кажуть, злізти з голки державного фінансування та перейти на повне самозабезпечення. Я вважаю, що український уряд поки не дуже ефективний грантодавець. Тому що організації, які отримують гроші з держбюджету, зазвичай слабенькі і не можуть потім знайти грант міжнародного донора чи залучити приватне фінансування.

Український уряд не вміє розвивати громадські організації і робити їх сильнішими. Це виклик, і я сподіваюся, що за п'ять років ми зможемо підвищити спроможність українського уряду й міністерств у цьому плані. Відповідно, головне мірило — це успішність громадських організацій.

Що вдалося зробити в рамках чинної Стратегії 20162020 років?

— Вдалося запровадити прозорий конкурс проєктів для організацій ветеранів. Два роки близько 10 млн гривень розподіляються через прозорий конкурс. Раніше був непрозорий розподіл коштів між якимись незрозумілими організаціями в кабінеті керівництва Мінсоцполітики. Зазвичай це були старі організації часів Радянського Союзу й вони потім проводили акції типу «Безсмертний полк» за гроші українського уряду. Багато організацій, у тому числі УНЦПД, спільно з організаціями ветеранів пікетували Кабмін і вимагали від міністра Реви запровадити прозорий конкурс проєктів. Слава Богу, це відбулося.

Також вдалося запровадити конкурс для організацій осіб з інвалідністю, тому що раніше це теж був суцільний «ручний» розподіл у тому ж кабінеті Мінсоцполітики. У 2020 році вперше відбувся чесний прозорий конкурс. Місцеві організації були вперше допущені до національного конкурсу, й нарешті вдалося подолати монополію на фінансування організацій «всеукраїнського статусу». Залишилося запровадити чесний прозорий конкурс на 60 млн грн, які виділяються на послуги, які зараз надають УТОГ і УТОС.

На рівні обласних адміністрацій загалом по Україні в рік виділяється близько 150 млн грн на підтримку організацій ветеранів, осіб з інвалідністю, молоді. Ми раді, що завдяки тиску громадськості та прогресивних кроків Мінмолоді, Мінветеранів і Мінсоцу вже більшість обласних адміністрацій перейшли на прозорі конкурсні механізми розподілу коштів. Це також успіх попередньої, наразі чинної Стратегії.

«Стратегія не працює, вона нічого нам не дала», — зазвичай це кажуть ті організації, які нічого не зробили, щоб завдання було виконано, і не долучилися до жодної адвокаційної кампанії чи впровадження чинної Стратегії. Організації, які відзначають позитив у реалізації Стратегії, долучалися до урядових робочих груп і переконували, щоб рішення для ГС були ухвалені.

Тобто ви високо оцінюєте виконання чинної Стратегії?

— Ні. Оцінюю виконання десь відсотків на п'ятдесят. Але давайте подивимося на ситуацію з іншого боку. Уявімо, стратегії немає взагалі, і тоді в нас 0 % виконаних заходів. А в нас є стратегія, ми маємо багато позитивних кроків уперед і покращень середовища. Так, ми виконали 50 %, не 100 %, але ми виконали їх!

Наприклад, уряд схвалив проєкт закону «Про публічні консультації» і його вже зареєстровано в Верховній Раді. Щодо Стратегії — цей захід вважається виконаним (Мін'юст підготував проєкт закону і направив уряду). Але насправді проблема не вирішена, тому що Верховна Рада ще має ухвалити цей законопроєкт. Тож є різниця в оцінках виконання стратегії. Та процес рухається далі — відбувається робота профільного Комітету Ради.

Також у 2016 році запроваджено сервіс «Онлайн будинок юстиції». Через нього реалізовані та досі працюють онлайн реєстрація та консультування ГО.

Ще під тиском ГС уряд зробив дещо позитивне для розвитку місцевої демократії. Мінрегіон підготував типовий Статут територіальної громади, у якому гарно розписані всі процедури залучення громадян до ухвалення рішень на місцях, тобто громадських слухань, зборів тощо. Він є на сайті Мінрегіону, і міста активно ним користуються. У громадян з’являються реальні процедури, як впливати і ставити свої питання на порядок денний місцевої влади.

Оновлена Постанова № 1049 про порядок проведення конкурсів проєктів: спрощена процедура подачі документів, зменшена кількість документів, які треба подавати (не треба подавати Статут, довідку про реєстрацію, довідку про ознаки неприбутковості — це все є в публічних реєстрах), і чіткіше прописана процедура оцінювання.

Великий плюс, що за цей рік ГО почали реалізовувати своє право на підприємницьку діяльність. Це була багатоскладова реформа.

Якщо ми подивимося якість виконання інших стратегій та урядових рішень, то може виявитися, що стратегія сприяння розвитку ГС виконана краще, ніж стратегія судової реформи чи стратегія реформи пенітенціарної системи.

Сектор дедалі більше стурбований щодо безпеки активістів і розслідувань нападів на них. Уряд може щось робити в цьому напрямку й чи це враховано у Стратегії?

— У стратегії є один пункт про безпеку активістів.

У дорожній Карті правових реформ для ГС окремий розділ ГО присвятили проблемам і рекомендаціям із безпеки активістів. Представники Центру демократії і верховенства права запропонували близько п’яти заходів, які уряд може здійснювати в цьому напрямку. Організована окрема нарада з правозахисними організаціями і представниками МВС. Вдалося погодити один захід. Він прописаний як посилення консультацій із правозахисним середовищем, урядом, МВС і створення консультаційно-дорадчих органів, які візьмуть під особливий контроль питання захисту активістів.

Уперше на урядовому рівні з’являється формулювання проблеми, і це дуже добре. Я хотів би більш амбітні формулювання, але розуміємо, що тут проблема комплексна. Левову частину роботи має зробити МВС, але не можна тиснути на слідство. Тут більше претензія до Генеральної прокуратури: прокурори здійснюють процесуальний контроль за слідством. Але стратегія урядова, і, виходить, ми мусимо записати те, що в компетенції уряду.

Наразі проблема — ми не маємо діалогу з міністерством внутрішніх справ. МВС намагається не помічати проблему нападів на активістів, намагається не поспішати розслідувати ці справи. Тому що часто в цих нападах замішана місцева поліція, і слідчі виходять на злочинну змову або бездіяльність місцевих відділень поліції. Іміджево це дуже невигідна справа.

Я не бачу бажання ні уряду, ні парламенту подолати цей виклик. Думаю, проблема буде лише загострюватися; втрата контролю прокуратури та МВС над діями місцевої поліції тільки посилюватиметься. Тому, на жаль, я прогнозую ще більшу кількість нападів на місцевих активістів і загострення боротьби громад проти місцевої мафії, яка все більше зростається із правоохоронною системою.

У проєкті нової Стратегії нарешті з'являються індикатори виконання. Тобто вказані не тільки завдання, а й очікувані результати. Однак, як на мене, вони дуже абстракті. Як вважаєте ви? Чи взагалі можливо прописувати конкретні якісні та кількісні показники, до яких може прагнути уряд у ході виконання плану зі сприяння розвитку ГС?

— Так, це позитивний крок. В усіх урядових рішеннях і стратегіях мають з’являтися індикатори досягнення результату. Вони мають моніторитися й оцінюватися.

Я вважаю, що спочатку треба придумати і запустити ефективний механізм реалізації стратегії, тобто визначити, хто її виконуватиме і як це буде контролюватися. І одночасно прописувати інструменти моніторингу.

Якщо у нас будуть інструменти моніторингу, якими будуть користуватися виключно ГО (промоніторили, провели пресконференцію, відправили уряду лист) — це нічого не дасть. Одночасно має бути продумана система, хто і як реалізовує урядовий контроль, а паралельно — індикатори оцінки.

Основна проблема виконання Стратегії 2016–20-х років — низька якість виконання з боку міністерств і обласних адміністрацій, а також відсутність контролю уряду за якістю виконання стратегії. Там, де громадськість включилася, активно тиснула на міністерство, допомагала, входила в робочі групи — ми маємо позитивні зміни. Там, де громадськість не долучалася, фактично результату немає.

Спитаймо уряд: скільки доган винесено міністрам за невиконання планових заходів по Стратегії? За моєю інформацією — нуль. Скільки звільнено начальників департаменту або позбавлено премії за невиконання Стратегії? Наскільки мені відомо, нуль. Кабмін не карав міністерства за невиконання Стратегії (за схемою «не виконав доручення — догана міністру»), догани не виносилися і, відповідно, тому керівництво міністерств заплющувало очі на невиконання планових заходів.

Важливо в новій Стратегії знайти точку відповідальності. На мою думку, відповідальність має на себе взяти секретаріат Кабінету міністрів і міністри особисто. Тому що розвиток ГС — дуже комплексне завдання різних міністерств. За комплексну міжгалузеву політику має відповідати секретаріат Кабміну. Такі практики є в європейських країнах.

Механізмом спільного громадсько-урядового контролю над виконанням стратегії має бути Координаційна рада сприяння розвитку ГС при Кабінеті Міністрів. Це урядовий орган на чолі з міністром або віцепрем’єром, у який залучать консультативним голосом громадськість. Координаційна рада має щоквартально збиратися і заслуховувати звіти зі стану виконання.

Також я вважаю, що в Секретаріату Кабінету Міністрів має бути додаткова відповідальність з повноваженнями моніторити, контролювати, відповідати за виконання стратегії. Він має готувати доповідні про догани за невиконання доручень.

Мають бути індикатори, які заміряють ефективність дій органів влади: що запроваджено, які рішення ухвалені. Також мають бути індикатори, які оцінюють стан розвитку ГС. Тобто потрібно моніторити стан формального виконання і оцінювати вплив: що ми зробили і що це дало суспільству.

Фото ЦЕДЕМ із презентації Карти правових реформ для громадянського суспільства

Читайте також
Команда «Детектора медіа» не лише бореться за якість української журналістики, але й розповідає про суспільно важливі процеси в Україні. Наші журналісти пишуть про досягнення та проблеми громадського сектору й показують, як активісти впливають на реформи.

Запрошуємо вас долучитися до Спільноти «Детектора медіа». Та разом працювати над тим, щоб ініціативи, які захищають демократичні цінності, ставали більш видимими.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду