Боротьба з корупцією та дезінформацією, конституційна криза, медицина, освіта і культура, захист довкілля — за вісім днів конференції «Діалоги про реформи: на шляху до Вільнюса» урядовці, парламентарі, міжнародні партнери й експерти громадянського суспільства підбили підсумки у 23 сферах реформування в Україні.

Чи не на кожній дискусії спікери говорили про важливість участі організацій громадянського суспільства (ОГС) у процесах підготовки, адвокації, втілення та моніторингу рішень задля руху реформ. Окрему дискусію організатори форуму — Коаліція «Реанімаційний пакет реформ» — присвятили розвитку самого громадянського суспільства та механізмів участі громадян у суспільному житті.

ОГС і влада: діалог, довіра, партнерство

Рівень взаємодії громадянського суспільства з владою рухається за синусоїдою: то підвищується, то падає, зауважив народний депутат і голова дотичного підкомітету Ради Роман Грищук. Приміром, деякі депутати налаштовані проти взаємодії з ОГС, деяким треба пояснювати важливість комунікації. Тому потрібен постійний діалог.

Державний секретар Кабміну Олександр Ярема, який очолює робочу групу з підготовки Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства на 2021-2025 роки, наголосив: потрібно разом формувати порядок денний, вести загальнонаціональний і локальні діалоги. Ініціативу «Відкритий уряд» він назвав визнаним у багатьох країнах світу хорошим прикладом взаємодії між державою та громадянським суспільством.

Олександр Ярема

За останні роки громадський сектор підготував експертизи й експертів, які можуть допомагати державі формувати політику та якісні рішення. На це звернув увагу виконавчий директор Коаліції РПР Денис Денисенко. Коли держава обговорює свої проєкти з громадянами, це сприяє формуванню довіри та дієвої комунікації, додав він. Натоміть іноді навіть якісні рішення держави, які не пройшли публічних обговорень, викликають несприйняття чи обурення.

Окрім прозорих обговорень, побудові довіри сприяє сталість, стабільність організацій, насамперед — фінансова. Марія Гелетій, заступниця виконавчого директора ІСАР «Єднання», зауважила, що в умовах пандемії громадянське суспільство відчуло певні труднощі, зокрема це пов'язано зі скороченням фінансування. Вона закликала державу звертати більше уваги на сектор: «Громадянське суспільство — важливий партнер для держави. Це не лише організації, які борються за демократію, права людини чи протистоять корупції. Це організації, які допомагають державі боротися з пандемією, допомагають лікарням з необхідними ліками, допомагають людям з інвалідністю, ветеранам, молоді тощо. Громадянське суспільство часто бере на себе роль держави, коли та або не має ресурсу, або навіть і не бачить проблеми. Тому державі треба звертати увагу на сектор, допомагати виконувати його діяльність».

Марія Гелетій

Марія Гелетій зауважила, що хоча Індекс сталості ОГС в Україні зростає, фінансова сталість сектору — наразі найслабший показник. Тож треба думати, як розвивати пільги для бізнесу та фізичних осіб, які хочуть підтримувати громадянське суспільство, створити державні конкурсні програми для всіх міністерств (наразі вони є в чотирьох — Мінмолодьспорту, Міноборони, Мінветеранів і Мінсоцполітики).

«Кожне міністерство мало би стати в якійсь частині міністерством громадянського суспільства. Громадянське суспільство — багатоманітне. Є організації, які працюють і в сфері захисту довкілля, і культури, і підтримки соціальних чи молодіжних ініціатив тощо», — додав Олександр Ярема.

Роман Грищук висловив підтримку відсотковому механізму — одному з податкових стимулів, упровадження якого адвокатує громадянське суспільство та готує відповідний законопроєкт. «Те, що люди частину своїх податків скеровують на розвиток громадської організації або руху, вирішує навіть більш системну проблему», — пояснив спікер.

Роман Грищук

Всупереч, а не завдяки: хто й чому хейтить громадянське суспільство

«Багато років громадянське суспільство в Україні працює всупереч, а не завдяки. Тут важливе з боку парламенту створення сприятливого правового середовища та конкретних механізмів», — сказав Денис Денисенко.

Марія Гелетій виокремила такі актуальні виклики для сектору:

1. Спроби в парламенті погіршити середовище для сектору — ініціативи про лобізм (вони зачіпають питання публічних консультацій і адвокації), «іноземних агентів», обмеження свободи мирних зібрань тощо.
2. Під загрозою безпека людей з активною позицією, неефективні розслідування нападів на активістів.
3. Складна процедура закупівлі послуг закордоном для неприбуткових організацій.

Олександр Сушко, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження», припустив, що значна протидія пропозиціям громадянського суспільства викликана тим, що зараз на кону значні зміни. «Якщо раніше громадянське суспільство могло впливати в певних секторах і цей вплив був дуже обмежений, то, вочевидь, епоха після Майдану засвідчила, що активні громадяни багато в чому формують порядок денний, із чим доводиться рахуватися політичним силам. Ті, хто зацікавлений у збереженні статусу-кво (щоб Україна продовжувала бути зосередженням гірших практик), будуть протидіяти».

Олександр Сушко

Водночас спікер зауважив, що світ не чорно-білий, тому «дуже часто картинка залежить від того, наскільки широку коаліцію ми можемо побудувати навколо цілей і цінностей, які просуваємо». Найбільша слабкість опонентів, олігархічних груп, за словами експерта, — відсутність привабливої пропозиції суспільству.

Чим сильнішим і впливовішим стає громадянське суспільство, чим далі рухаються реформи – тим більше буде хейту й опору з боку супротивників. «Перспектива не дає нам варіантів легкого розвитку подій, — резюмував спікер. — Якщо ставки досить високі, зміни в країні рухаються і крок за кроком країна стає іншою, то ми розуміємо, що й опір може посилюватися».

Сила й слабкість громадянського суспільства в Україні

Олександр Сушко сказав, що громадянське суспільство в Україні має досвід тривалої позиційної боротьби. Однак ізсередини сектор послаблює фрагментованість, превалювання короткотермінових інтересів, особисті амбіції, невміння вибудовувати довготермінові партнерства та союзництва.

Утім, громадські платформи виявили більшу сталість у процесах побудови довготривалих стратегічних рішень, аніж політичні. На думку пана Сушка, цей ресурс — здатність до тривалого адвокатування — одна з найсуттєвіших переваг громадянського суспільства в Україні. Звісно, треба реагувати на недружні до сектору ініціативи, але зосередитися на позитивному порядку денному — на своїй програмі. Вона стає значною перевагою поряд із відсутністю такої в опонентів.

Олександр Сушко наголосив, що мета реформи громадянського суспільства — не створення теплих і комфортних умов для сектору, а самореалізація активної частини громадян заради прогресу країни.

Не ГО єдиними: чому громадяни неактивні

Олена Рибій, фахівчиня з питань мережування та побудови коаліцій Pact/ENGAGE, змістила акцент розмови з організацій на громадянина. Адже за визначенням, громадянин, який усвідомлює свої суспільні інтереси та здатний об'єднуватися задля їх захисту, і є повноправним членом громадянського суспільства. Це активісти, волонтери, учасники мирних протестів тощо — ті, хто розуміє процеси та бере в них участь.

Поповнити лави сектору можуть молоді люди, а також розчаровані наразі активні громадяни до- і постмайданного періодів. Головне питання — як це зробити, сказала спікерка.

Натомість цілі Нацстратегії сприяння розвитку громадянського суспільства спрямовані на розвиток суто мережі організацій і окремих ініціатив, наголосила пані Рибій. Вона зауважила, що власне про громадянина йдеться в ініціативах про участь в ухваленні рішень. Однак поява механізму не означатиме автоматичного зростання активізму.

Олена Рибій

За спостереженнями експертки, основні бар'єри, що стоять на заваді активної участі громадян: відсутність часу й мотивації, зневіра в тому, що це принесе результат, недовіра до громадських організацій і брак інформації щодо їх діяльності. «Покласти відповідальність на державу, на її стратегії щодо залучення громадян до активних дій не можна. Це сфера відповідальності організацій громадянського суспільства», — зауважила пані Рибій. Тож окрім пропозицій для влади, треба формулювати рекомендації до самих ГО, як сприяти індивідуальній ініціативі, самоорганізації кожного громадянина.

«Щоб громадський сектор розвивався, громадським організаціям не достатньо зростати в професіоналізмі у своїх темах, нарощувати організаційну силу. Їм треба бути гучними, масовими, видимими. Вони мають бути дійсно ефективними провідниками для кожного громадянина, який є важливою частиною громадянського суспільства», — резюмувала Олена Рибій.

Ключові аспекти у формуванні нової політичної культури та участі громадян в ухваленні рішень — довіра, прозорість, відповідальність, сказав Олександр Ярема. Роман Грищук додав: щоб показник суспільної активності зростав, потрібні ініціативи на місцях, адже простіше залучити людей до вирішення зрозумілих їм проблем.

Пропозиції сектору щодо змін

Денис Денисенко резюмував чотири ключові завдання для розвитку сектору:

• Створити сприятливе правове середовище для громадянського суспільства.
• Ухвалити закон «Про публічні консультації».
• Мати спільне бачення майбутнього країни — як у випадку Національної стратегії сприяння розвитку сектору та Карти правових реформ для громадянського суспільства.
• Розвивати організації в громадах.

Денис Денисенко

Що конкретно потрібно в правовому полі для розвитку громадського сектору, перелічив Максим Лациба, керівник програми розвитку громадянського суспільства УНЦПД:

• ухвалити Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства 2021-2025 та створити постійну платформу для комунікації між громадянським суспільством і урядом (відповідну Координаційну раду при Кабміні), а також хаб для діалогу ОГС із представниками всіх фракцій парламенту за зразком формату 2012-2013 років;
• запустити майданчик для онлайн-взаємодії між громадою та владою; перевести всі реєстраційні процедури для ОГС на платформу «Дія»;
• запровадити електронний конкурс проєктів для державної підтримки ГО (на зміни в постанові №1049 очікують у січні 2021 року);
• виключити з бази оподаткування ПДФО суми, отримані як компенсацію витрат волонтера (проїзд, харчування, проживання в готелі, отримання візи тощо);
• запровадити відсотковий механізм, встановити податкові стимули для підтримки благодійної діяльності бізнесом;
• налагодити партнерство між ОГС та органами місцевого самоврядування в аспекті надання/закупівлі соціальних послуг;
• ухвалити статути громад в усіх ОТГ України з передбаченими інструментами участі громадськості в ухваленні рішень; ухвалити новий варіант закону «про місцеве самоврядування», який передбачать обов'язковість статутів;
• налагодити діалог з МВС — створити спільний дорадчий консультативний орган для моніторингу розслідування справ про тиск і напади на активістів;

Максим Лациба

Електронне урядування, демократія, відкриті дані

Осучаснити відомі механізми участі громадян в ухваленні рішень — питання порядку денного і ОГС, і відповідальних за цифрову трансформацію країни.

Людмила Рабчинська, заступниця міністра цифрової трансформації з розвитку публічних послуг, зауважила, що міністерство поставило амбітну мету: потрапити в топ-20 країн у наступному опитуванні щодо електронної участі, яке проводить ООН (наразі Україна посіла 46-е місце).

Щоб дати громадянам доступ до механізмів участі — електронних звернень, консультацій, петицій, — міністерство створює платформу «Взаємодія». Вона передбачатиме можливість проведення конкурсів громадських проєктів, електронні вибори до громадських рад, а також міститиме необхідну інформацію для зв'язку з органами влади.

Людмила Рабчинська

Сергій Лобойко, голова Центру розвитку інновацій, ідеолог громадського бюджету Києва, ініціативи «Е-рішення для громад», зауважив, що в питаннях електронної демократії порядок денний формує ініціативний центр на базі парламенту. Його перший продукт — законопроєкт «Про всеукраїнський референдум», який пройшов перше читання. Документ передбачає, що з часом в Україні з'явиться закон про електронне голосування, який відкриє шлях до використання цих інструментів у різних сферах. Він вважає, що активність парламентського ініціативного центру має бути підкріплена роботою уряду, зокрема профільного міністерства.

Публічні консультації, які також стали предметом законопроєкту, експерт назвав «революційним інструментом, який нарешті підніме на якісно інший рівень демократичність процесу вироблення політики, його інклюзивність».

Сергій Лобойко наголосив, що в сучасному світі визначальними для всіх стейкхолдерів, у тому числі — громадянського суспільства, є дані. Вони кардинально змінюють якість ухвалення рішень, традиційні підходи до публічних консультацій, знімають емоції і деструктив. Утім, викликів на цьому шляху багато: від відкритих даних до питання електронних реєстрів, доступності для стейкхолдерів, особливо органів місцевого самоврядування.

Сергій Лобойко

Саме питання відкритих даних перебуває в зоні небезпеки. За відкритість даних доводиться боротися, у тому числі в судовому порядку, зауважила Надія Бабинська-Вірна, координаторка ініціативи OpenUp. За її словами, питання відкритих даних відходить на другий план у державних стратегіях через потребу у швидких результатах, а при зміні влади майбутнє реєстрів і додатків щоразу опиняється не на часі. Тому, вважає вона, Україна має доєднатися до європейської рамки, щоб інтегрувати системи з європейськими, а не ламати їх потім.

Надія Бабинська-Вірна

Ніколь Рудер, директорка Швейцарського бюро співробітництва в Україні, зауважила, що для досягнення результатів урядовцям і парламентарям слід розуміти різницю між диджиталізацією та цифровою трансформацією. Щоб справді трансформувати, треба застосовувати нові підходи. Ключові виклики тут — люди, технічне забезпечення.

Фото: Коаліція РПР