З тим, що діти - наше майбутнє, погоджуються всі. Те, що дитинство має бути захищене, забезпечене і, врешті, щасливе, також заперечень не викликає. Попри таку очевидність і порозуміння, діти часто бувають обділені увагою не лише батьків чи держави, а й журналістів. Останні згадують про них переважно за залишковим принципом або в контексті кримінальної хроніки. Є вільний рядок або вільна хвилинка, от і з'являються «дитячі матеріали» - чергове нагадування суспільству про Майбутнє. Але те саме суспільство не надто зацікавлене «соціалкою». Більшість перегортає «соціальні сторінки», перемикає соціальні репортажі і цікавиться переважно «головним»: політикою, економікою.

Зробити щось більше, ніж просто вчергове звернути увагу на важливість дитячої теми, взялися організатори дискусії-презентації «Доля дитини очима журналіста»: Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, МГО «Інтерньюз-Україна» та Інститут журналістики. Захід відбувся 29 травня 2009 року в прес-центрі Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка в рамках щорічного свята «Журналістська весна» напередодні Всесвітнього дня захисту дітей, а також у рамках відзначення цього року 20-ї річниці Конвенції ООН про права дитини.

Під час заходу було презентовано українське видання посібника для журналістів «Медіа і права дітей», перекладеного й адаптованого експертами МГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). Бібліотека Інституту журналістики збагатилася на 100 примірників посібника. Також організатори заходу планують передати посібник бібліотекам навчальних закладів Донецька, Одеси та Львова під час презентацій, що відбудуться там восени цього року, і, крім того, поширити його серед бібліотек усієї України.

Вероніка Ващенко, керівник інформаційних проектів ЮНІСЕФ в Україні, зазначила, що видання посібника «Медіа та права дітей» для українських журналістів було ініційовано, щоб розповісти якнайширшому колу людей про проблеми дітей та закликати до відповідальності тих, хто не виконує своїх обов'язків перед дітьми. І зробити це можна, на її переконання, тільки завдяки ЗМІ. Адже саме вони відіграють визначну роль у забезпеченні добробуту дітей.

Вахтанг Кіпіані, який брав участь в адаптації українського видання, охарактеризував посібник як оригінальний з огляду подачі матеріалу. Він містить основні сюжетні лінії, які можуть стати основою для медіаматеріалу з тієї чи іншої дитячої теми. Також у підручнику подано контрольні запитання, що гарантують повноту розкриття теми прав дитини. Тож посібник є дуже практичним порадником для журналіста в його щоденній роботі.

Директор Інституту журналістики Володимир Різун зауважив, що привернення журналістської уваги до дитячої тематики, а також використання презентованого посібника найбільш ефективне саме в стінах журналістських вишів. Крім того, на думку Володимира Різуна, для адекватного висвітлення проблем дітей у медіа потрібен державницький підхід, а також запровадження системи суспільного мовлення.

Голова Національної комісії з питань утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президенті України Тарас Петрів, відкриваючи захід, зауважив, що, на превеликий жаль, українські журналісти вряди-годи звертаються до дитячої тематики. Поза тим, на деякі теми прав дітей увагу майже не звертають, як, приміром, на право дітей виїжджати за кордон.

Організатори навряд чи здогадувалися, що сама тема й кишеньковий за форматом посібник для журналістів викличуть таку жваву дискусію серед відомих журналістів, медіа-експертів і студентів Інституту журналістики, які взяли участь у дискусії. Зокрема, йшлося про журналістську етику й випадки, коли, може, і не зовсім свідомо, журналісти, в бажанні зарадити ситуації, привернути до неї увагу громадськості, досягали зворотного ефекту. Зокрема, Ольга Гресько, доцент, керівник департаменту міжнародних відносин Інституту журналістики, згадала про випадок на радіо, коли журналіст у прямому ефірі назвав компоненти медпрепаратів, поєднання яких дає такий самий наркотичний ефект, як і деякі заборонені препарати.

Американська професорка Фелічія Мітчел, яка нині викладає в Інституті журналістики, розповіла про західний журналістський підхід до роботи з інформацією про дітей, що ґрунтується на доволі розробленому законодавстві.

Учасники зауважили, що журналістські розслідування, такі популярні серед журналістів, чомусь обходять стороною проблеми дітей і зокрема проблему усиновлення. Держава не надто переймається життям усиновлених дітей і тим, як їм живеться в сім'ях. Не роблять цього й медіа.

Не забули журналісти згадати і про звичку українського політикуму набирати політичні бали за рахунок власного піару на дитячих негараздах.

Згадали і про випадок Насті Овчар. Маленька українка винесла з вогню меншу сестричку. Довгий час увага всієї країни була прикута до цього випадку. Андрій Куликов, журналіст і ведучий телеканалу ICTV, зауважив, що за тим, як намагалися врятувати життя Насті, стежила вся країна. В той час як чиновники надавали Насті щедру допомогу; сипали обіцянки й запевнення вирішити справу з опіковим центром, сотні, якщо не тисячі таких же постраждалих дітей змушені були спостерігати за тим усім із цього боку екрану, знаючи, що допомоги, якої вони потребували не менше, їм не дочекатися. Крім того, на думку Андрія Куликова, для покращення ситуації з висвітленням соціальних тем взагалі і дитячих зокрема потрібна вертикальна структуризація медіаринку в Україні, зокрема телебачення. Коли загальнонаціональних каналів стане менше, вони зможуть більше часу приділяти соціально важливим темам.

Костянтин Квурт, голова правління МГО «Інтерньюз-Україна» і співорганізатор заходу, нагадав присутнім про короткочасну оману 90-х. Це був той час, коли громадяни в демократичний спосіб обрали президента. Думка про те, що в Україну всерйоз і надовго прийшла демократія, затьмарювала уми. Медіа були в очікуванні. Чекали справжньої свободи слова, як і годиться для кожної справжньої демократії. Медіа-експерти передбачали, що за декілька років Україна прийде до якісної соціальної журналістики. Час показав, що прогнози були передчасними. Суспільство не було готове аж настільки бути вимогливим до влади. Влада не готова була брати на себе відповідальність. За свободу слова довелося боротися. За останні роки багато чого змінилося. А соціальна і зокрема дитяча тематика так і лишилася маргінальною для журналістської спільноти. А тому виховання нових кадрів, які усвідомлюють важливість розв'язання дитячих проблем, в тому числі через медіа, як ніколи актуальне.

Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та «Інтерньюз-Україна» сподіваються, що до реалізації інших, не менш важливих ініціатив буде докладено ще більше зусиль. Директор Інституту журналістики Володимир Різун виступив із ініціативою розробити навчальний тематичний модуль щодо висвітлення дитячої тематики у ЗМІ для студентів Інституту журналістики і закликав організаторів дискусії-презентації до плідної співпраці. Він підкреслив готовність інституту стати майданчиком для фахової дискусії навколо висвітлення проблем дітей у медіа і привернути увагу як журналістів-практиків, так і студентів, до дитячої тематики, щоби вони своєю працею покращили долю не однієї дитини.