Експерти ГО «Платформа прав людини» зафіксували визнання судами права підозрюваних на анонімність до набрання вироком законної сили, навіть коли є суспільний інтерес. На думку фахівців, це прямо суперечить стандартам ЄСПЛ. Про це йдеться у звіті ГО «Платформа прав людини» про стан цифрових прав в Україні за грудень 2025-го — лютий 2026 року.

За даними правозахисників, Верховний суд та апеляційні інстанції скасовували рішення нижчих судів, які намагалися збалансувати це право зі свободою слова та принципом гласності.

Зокрема, постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 752/12190/24157 скасували рішення суду першої інстанції від липня 2025 року та ухвалили нове про часткове задоволення позовних вимог про захист прав на використання імені та недоторканності репутації.

Колегія суддів, зокрема, зазначила, що наявність суспільного інтересу, на їх думку, не виключає необхідності дотримання положення частини четвертої статті 296 ЦК України, адже цивільним законодавством встановлено заборону не на поширення інформації про кримінальні провадження, яка може бути предметом суспільного інтересу, а на використання імені підозрюваного до набрання вироком законної сили.

Крім того, 26 лютого 2026 року Київський апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції від жовтня 2025 у справі № 761/45437/23 за позовом до СБУ і повністю задовольнив вимоги про визнання інформації такою, що порушує немайнове право, та її видалення.

Обидві постанови посилалися на аналогічний підхід до захисту порушеного немайнового права, застосований Верховним судом у постановах від 15 листопада 2023 року у справі проти Центру протидії корупції № 757/30830/18-ц та від 10 вересня 2025 року у справі проти ZN.ua 757/19417/23.

«Таким чином, судова практика впевнено йде шляхом обмеження оприлюднення імені особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення до набрання обвинувальним вироком суду законної сили. Зазначене право визнається абсолютним, а відповідно, таким, що має безумовний пріоритет над правом на свободу вираження», — пояснили в ППЛ. 

Автори звіту наголосили, що такий підхід суперечить стандартам ЄСПЛ, за якими право на приватність і право на свободу вираження є рівноправними та мають балансуватись у кожному конкретному випадку.

«Подальший розвиток судової практики у цьому напрямку чинитиме значний тиск на свободу слова в Україні. Зокрема, створюються серйозні бар’єри для висвітлення ролі конкретних фігурантів кримінальних проваджень у вчиненні ймовірних кримінальних правопорушень, незважаючи на суспільний інтерес до згаданих персон.(...)

Такий підхід сам по собі створює перешкоди у висвітленні зазначеної інформації і відкидає необхідність побудови балансу із правом на свободу вираження. Крім того, така правова позиція підриває принцип гласності судового процесу, оскільки його неможливо забезпечити без інформації про осіб, яких притягнуто до суду у зв’язку з обвинуваченням у вчиненні злочину», — резюмували в ППЛ.

Нагадаємо, у новому проєкті Цивільного кодексу також є така нова норма у частині третій статті 294 «Право на спростування»: «Поширена інформація не може порушувати презумпцію невинуватості».

Детальніше ознайомитися з даними моніторингу можна тут.

Аналітичний звіт оприлюднили в рамках проєкту «Посилення захисту цифрових прав в Україні», який реалізується ГО «Платформа прав людини» у співпраці з Центром прав людини Zmina за фінансової підтримки Європейського Союзу.

• Читайте також: Дезінформація, кібератаки, фішинг: «Платформа прав людини» опублікувала звіт про стан цифрових прав в Україні за три місяці

Як пояснював юрист ІМІ Володимир Зеленчук, ця норма означає, що будь-яка інформація, яка порушує презумпцію невинуватості, автоматично має визнаватися недостовірною. Щоб не порушувати заборону, можливо, що журналістам доведеться чекати набрання законної сили вироками суду, щоб написати про сам факт порушення та його винуватця.

«В іншому разі журналіст, що пише: “Посадовець А. підозрюється в привласненні бюджетних коштів”, може отримати позов із твердженням, що матеріал порушує презумпцію невинуватості. Бо, що саме є таким порушенням, кодекс не визначає, залишаючи це повністю на розсуд суду», — зауважив юрист. 

Команда YouControl закликала бізнес, медіа та громадськість до активної позиції, публічного обговорення проєкту нового Цивільного кодексу та внесення пропозицій щодо правок до найбільш критичних частин документа.

За словами юристів YouControl, найбільший резонанс також викликає стаття 328, яка закріплює так зване «право на забуття»: фізична особа може вимагати видалити інформацію про себе з пошукових систем та баз даних не лише якщо вона недостовірна, а й якщо «втратила суспільний інтерес».

Тим часом статті 345 і 353 проєкту нового Цивільного кодексу гарантують юридичній особі право на власний «цифровий образ» (акаунти, персональні сторінки, цифрові профілі тощо) і визначають: обробка даних щодо цифрового образу юридичної особи можлива лише за її згодою.

Також юристи звернули увагу на статтю 337 («Право на інформаційний спокій»). За їхніми словами, норма, задумана як право працівника не відповідати на робочі повідомлення у вихідні, відкриває можливості для так званих SLAPP-позовів (стратегічних позовів проти участі громадськості).

Петиція на сайті Президента України із закликом не допустити ухвалення нового Цивільного кодексу України набрала 25 тисяч голосів у день публікації, 12 травня.

Фото: Pexels