Правозахисна організація Amnesty International 23 листопада розпочинає кампанію «Марафон написання листів» та закликає уряди виправити несправедливість щодо осіб, яких безпідставно затримують або переслідують. Про це повідомляє пресслужба організації.

Акція щорічно проходить одночасно у понад 200 країнах світу та є найбільшою в світі правозахисною кампанією. Учасники марафону пишуть мільйони листів солідарності, твітів, постів у Facebook героям і героїням марафону та підписують петиції до урядів на їхній захист.

Цього року Amnesty International в Україні відібрала вісім справ для марафону: з України, Алжиру, Колумбії, Мальти, Саудівської Аравії, М'янми, Туреччини та Чилі. У марафоні беруть участь справи, в яких, на думку організації, вже зараз можна досягти успіху шляхом громадського тиску.

Героїня з України — колишня військовослужбовиця Валерія Сікал. Вона одна з перших наважилася заявити про сексуальні домагання в армії. У 2018 році лейтенантка ЗСУ звернулась із заявою в поліцію на командира частини А1358 на Хмельниччині, який, за її словами, неодноразово намагався змусити її до вступу в статевий зв’язок. Цілий рік Валерія не могла почуватися безпечно на роботі. Згодом свідчення проти кривдника дали й інші військовослужбовиці цієї частини. Кримінальне провадження триває вже близько двох років, але підозру фігуранту так і не винесли.

Журналіст Халед Драрені з Алжиру у лютому 2019 року став учасником антиурядових протестів. Він був одним із перших незалежних журналістів, які висвітлювали щотижневі протести і стежили за тим, щоб насильство поліції було задокументовано. 27 березня Халеда заарештували під час ведення репортажу про демонстрацію та звинуватили в підбурюванні до антиурядових акцій. Чоловікові загрожує до 10 років позбавлення волі.

Насима аль-Сада боролася за свободу жінок у Саудівській Аравії. Вона була однією з активісток, які вимагали права жінок керувати машиною і права займатися щоденними справами без дозволу «опікуна» чоловічої статі. Хоч законодавство нещодавно послабили, жінки, які боролися за скасування системи опіки, залишаються за ґратами. Насиму заарештували за її мирну правозахисну роботу в липні 2018 року. У в’язниці її катували. Жінку помістили до одиночної камери, і вона була в повній ізоляції близько року.

Ґуставо Ґатіка був одним з тих, хто в 2019 році вийшов на вуличні протести у столиці Чилі. Демонстрації тривали тижнями, на одному з протестів поліція обстріляла протестувальників гумовими кулями. Сотні людей отримали поранення, в тому числі й Ґуставо, який втратив обидва ока. Внутрішнє розслідування поліції не виявило відповідальних, а ті, хто дозволив напад на Ґуставо, лишаються непокараними.

У 2019 році завдяки марафону Amnesty International та 800 тис. учасників у Нігерії звільнили Мойсея Акатугбу. У 15 років років його засудили до смертної кари за викрадення трьох телефонів.

У Сальвадорі у 2018-му вдалося звільнити жінку, яка відбула 10 років за ґратами за злочин, який вона не здійснювала. У 2008 році Кармен Васкес народила мертву дитину прямо на роботі, після чого її засудили до 30 років в'язниці за «вбивство дитини».