До 22 квітня команда Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва практично нічого не знала про «Дім демократії».

Якщо судити по фейсбук-сторінці цієї громадської організації, складається в цілому позитивне враження. Наприклад, 4 квітня команда «Дому демократії» повідомила, що «зробила свій маленький внесок у підвищення рівня мінної безпеки для дітей на Донбасі».

На жаль, напередодні, 3 квітня, ця ж організація зробила «маленький внесок» у підрив репутації нашого Фонду. 23 квітня вони самі це визнали; лише після того, як нам довелося надати їхнім діям максимального публічного розголосу.

Зокрема, «Дім демократії» визнав, що поширив неправдиву й неперевірену інформацію. І що для цього використав аналітичний огляд «Week at Glance», який «розсилається виключно західним посольствам, міжнародним фондам та організаціям лише на умовах платної підписки і є закритим, ексклюзивним продуктом. Наші матеріали акумулюють великі масиви відкритої і закритої інформації, яка обговорюється, поширюється різними каналами в ЗМІ, політикумі та суспільстві».

Наведімо ще раз цей текст англійською та українською мовами, щоб було зрозуміло, що саме нас обурило, і щоби показати, яким чином можна поширювати фейки в закритих розсилках під виглядом «ексклюзивного продукту».

«The leadership of the President's Office wants to buy or finance one of the most respectable sociological centres - the Democratic Initiatives Foundation. After the head of the Democratic Initiatives Foundation Iryna Bekeshkina died in March, the President’s Office began looking for the founders of the foundation to offer them co-operation and financial support. It is very important for the Office of President Zelenskyi to have a controlled sociological company that would draw normal ratings for the authorities, professionally conduct focus groups, and serve as a tool for using party funds received by the “Servant of the People” within the state funding. In addition, the President's Office knows that the Democratic Initiatives Foundation is in serious financial difficulties, as are most non-governmental organizations in Ukraine».

«Керівництво Офісу Президента хоче придбати або фінансувати один з найбільш респектабельних соціологічних центрів — “Демократичні ініціативи”. У березні після смерті голови Фонду “Демократичні ініціативи” Ірини Бекешкіної Офіс президента почав шукати вихід на засновників Фонду, щоб запропонувати їм співпрацю та фінансову підтримку. Для Офісу президента Зеленського дуже важливо мати контрольовану соціологічну компанію, яка буде показувати нормальні рейтинги влади, професійно проводити фокус-групи та слугувати інструментом використання ресурсів партії, які “Слуга народу” отримує від держави в рамках державного фінансування партій. Додатково, Офісу президента відомо, що Фонд “Демократичні ініціативи” має серйозні фінансові труднощі, як і більшість неурядових громадських організацій в Україні».

А от як цю ж інформацію сам «Дім демократії» вже намагається подати в публічному просторі:

«Команда аналітичного центру “Дім демократії” в своєму закритому англомовному аналітичному продукті “Week at Glance” поширила отриману з власних перевірених джерел інформацію про зацікавленість представників Офісу президента у встановленні контролю і фінансуванні незалежного соціологічного центру “Демократичні ініціативи” для вирішення своїх політичних завдань і підтримки високих рейтингів».

Що ж, давайте sine ira et studio розберемо, що не так із цим повідомленням.

Почнімо з фактів. По-перше, вся конструкція спирається на важливе повідомлення — зафіксовано факт смерті Ірини Бекешкіної, директорки й керівниці Фонду. По-друге, фактом є те, що Фонд «Демократичні ініціативи» — це «респектабельний соціологічний центр». Хоча це лише частина картини нашої діяльності, однак саме такими нас бачить і знає більшість іноземців.

Які «очевидні припущення» (assumptions) та асоціації можуть виникнути в читача, особливо представника західної культури? Зміна лідера, за визначенням, є непересічною подією для будь-якої організації. Раптова зміна — час випробувань, трансформацій і певної слабкості. Організація стає вразливою на певний час для зовнішніх впливів.

Радше за все, на це й розраховано все повідомлення. Смерть Бекешкіної робить Фонд вразливим, і цим хоче скористатися владний суб’єкт. Це доволі «правдоподібне припущення». А саме «правдоподібне припущення», яке спирається на реальні факти, є одним із найефективніших інструментів маніпуляцій. Я та інші автори неодноразово писали про це для «Детектора медіа».

Чому саме «Офіс президента»? Тут теж маємо справу з «правдоподібністю». Адже саме ОП є в нинішніх умовах центром прийняття рішень. Не Кабмін і не парламент. Хоча в Україні достатньо й інших центрів впливу, які можуть дозволити собі таку розкіш як «контрольовану соціологічну компанію».

Посилання на Офіс президента може бути зумовлено й самою структурою всього тижневого огляду, текст якого є в нашому розпорядженні. У цьому тексті повідомленню про наш Фонд передують згадки чотири епізоди, присвячені: а) голові ОП Андрію Єрмаку, б) скандалу між Гео Леросом та Єрмаком, в) Арсенію Яценюку, який купив одне з популярних видань і  г) замовив собі закрите соціологічне опитування. У цьому контексті епізод про те, що ОП хоче купити Фонд, починає виглядати ще правдоподібнішим: на тлі політичних проблем і схожих кроків інших гравців бажання ОП мати «своїх соціологів» виглядає «природним».

І нарешті, для «правдоподібності» повідомлення завершується твердженням про те, що Фонд «має серйозні фінансові труднощі, як і більшість неурядових громадських організацій в Україні». Це так само може бути розраховане на певне стереотипне сприйняття українського громадянського суспільства як середовища «грантоїдів».

Отже маємо справу з тим, як за допомогою кількох доконаних фактів під виглядом «ексклюзивної інформації» від «перевірених джерел» представники «Дому демократії» поширили фейк.

Проблема не лише в тому, що це кидає тінь на наш Фонд. Ірина Ериківна пригадувала ще «цікавіші» події під час екзит-полу 2004 року. Значно гірше, що відреагувати на таку дезінформацію, яка розсилається конфіденційно, практично неможливо. Ми довідалися про це лише через три тижні (!) і лише завдяки своїм друзям.

До того ж поширення подібних «ексклюзивів» серед авдиторії, яка є переважно дружньою до українського громадянського суспільства, може призвести до підриву довіри в цілому до незалежних аналітичних центрів.

Зокрема, фейк про ОП й «Демініціативи» підводить читача до таких «доконаних фактів»:

• влада купує громадські організації;
• громадські організації стають вразливим до підкупу через фінансові проблеми.

На нашу думку, подібна діяльність може бути елементом чи кроком ширшої кампанії, спрямованої на дискредитацію громадського сектора. Перша хвиля стосувалася звинувачень на адресу організацій, які отримують гранти від мережі Джорджа Сороса. Тепер піде хвиля про те, що інших купують «Зеленські», «Порошенки», «Ахметови» й так далі.

А тоді нав’язуватиметься висновок, що громадський сектор поділений між вітчизняними та іноземними олігархами й не може користуватися довірою співгромадян. Цей меседж системно, з 2014 року, просуває Російська Федерація стосовно всіх, хто боровся з окупацією. Цей же меседж проти громадянського суспільства системно просувала команда Віктора Януковича і Віктора Медведчука протягом 2002–2004 та 2010–2013 років.

Двічі нам вдавалося спільними зусиллями подолати ці загрози. Тож якщо будемо пильними, зможемо пройти це випробування знову. Якщо будемо триматися принципів і не йтимемо на компроміси з людьми, які продукують та поширюють неправду.