За інформацією міністерки соціальної політики Оксани Жолнович, на вересень 2023 року в Україні було 3 млн людей з інвалідністю, понад 300 тисяч із яких набули цей статус після початку повномасштабного вторгнення. Багато хто з них не може вільно пересуватися вулицями своїх населених пунктів. Нерідко шлях людини з інвалідністю з точки «А» в точку «Б» нагадує квест чи пригоду.

Зусиллями держави, бізнесу та громадського сектору Україна зробила ривок у розбудові культури безбар’єрності: ухвалено закон про підтримку працевлаштування людей з інвалідністю, компанії створюють рівні умови для працівників, покращується цифрова, інформаційна, освітня доступність.

Але найбільше викликів і проблем залишається у сфері фізичної доступності. Входи до будівель, громадського транспорту, пішохідна інфраструктура далеко не скрізь відповідають потребам маломобільних людей.

І поки на викорінення радянської спадщини у вигляді неінклюзивності заплющують очі, люди з інвалідністю щодня стикаються з несправедливістю та в буквальному сенсі виборюють право на безперешкодне пересування.

Нижче — ключові спостереження про розбудову доступних просторів в Україні та необхідність розвитку інклюзивних спільнот, які, за європейською практикою, сприяють розвитку комплексної безбар’єрності.

Що та як будують по-новому

Уряд затвердив зміни до державних будівельних норм В.2.2-40 «Інклюзивність будівель і споруд». Змінено вимоги до пішохідних шляхів, деталізовано вимоги до ухилу пандусів, розмірів поручнів, унесені чіткі вимоги щодо вхідних дверей — тепер перед ними обов’язково має бути простір для маневрування на колісному кріслі.

Зміни в контексті розвитку інклюзивних просторів лише зароджуються. Стежити за рівнем зростання безбар’єрності будівель, закладів, парків та інших громадських місць можна, наприклад, за інтерактивною мапою ЛУН, яка оцифровує ці дані. Відносно вищий рівень безбар’єрності просторів поки що є у великих містах. Маленькі міста і села потребують більших зусиль для розвитку доступності.

Похвалитися деякими інклюзивними просторами може Київ.

Приклад інклюзивного тротуару на Хрещатику. Фото авторки

Торішній бюджет міста передбачив майже 200 млн грн на облаштування багатоквартирних будинків засобами безбар’єрності. У планах столиці на цей рік — покращення інклюзивності десяти центральних станцій метрополітену, облаштування звукового супроводу орієнтовно на 70 світлофорах, покращення інклюзивності парків біля медзакладів.

Зростання інклюзивності просторів демонструє Одеса. Тут працює маршрут із низькопідлоговими трамваями, пристосованими для маломобільних людей, діє інклюзивний пляж, де є пандус, який спускається у воду.

До кращого рівня безбар’єрності рухається Харків. При міській раді працює департамент інклюзивної доступності та безбар’єрного середовища, який забезпечує безперешкодне середовище у сфері транспорту, будівництва, благоустрою, соціальної інфраструктури.

Безбар’єрні маршрути

Київ, Одеса, Дніпро, Житомир, Кропивницький, Львів, Рівне, Полтава, Вінниця, Славутич, Тернопіль, Буча та селище Опішня на Полтавщині цього року стали учасниками урядового проєкту «Рух без бар’єрів». Тут планують будувати безбарʼєрні маршрути — визначені громадою транспортно-пішохідні шляхи, на яких буде організована максимальна інклюзивність. Покращення доступності стосуватиметься перехресть, переходів, шкіл, кафе та ресторанів, транспорту. Громади мають розробити такий маршрут самостійно та визначити, які локації потрібно об’єднати.

Так, у Києві планують облаштувати маршрут довжиною 17,7 км від Голосіївського проспекту, 42 до Вокзальної площі. Він проходитиме через понад десять соціальних об’єктів, серед яких автостанція «Київ», філія «Укрзалізниці», відділення «Укрпошти», медичні установи, бібліотека Вернадського, музеї.

В Опішнянської громади на повне облаштування маршруту не вистачило коштів, тому керівництво залучає до проєкту бізнес. Наразі в маршрут входить лікарня, ЦНАП, магазини, аптеки, «Нова пошта», селищна рада.

Найдовший маршрут — у Житомирі, його довжина складає 21 км. Шлях охоплюватиме дороги та пішохідні зони, зокрема вулиці Київську, Вокзальну, Вітрука та Велику Бердичівську, формуючи «безбар’єрний трикутник».

Креативна інклюзія ЄС

ЄС має досвід створення інклюзивних просторів і локацій за мінімальні бюджети. У більшості ці проєкти реалізуються завдяки наполегливості громад та інклюзивних спільнот.

Ось кілька прикладів

• Superkilen Park, Данія — урбаністичний інклюзивний простір, створений з метою об’єднання іммігрантів і місцевих жителів, сприяючи толерантності та єдності в одній із найбільш етнічно різноманітних і соціально неблагополучних спільнот. Бюджет цього парку станом на 2012 рік становив 7,7 млн євро, що небагато як для площини 30 тис. кв. метрів.
• Luchtsingel Bridge, Нідерланди — міст, на який люди зібрали гроші самостійно через краудфандинг. За кожні пожертвувані 25 євро на проєкт доброчинцю пропонувалося вписати своє ім’я на одну з дощок, що вистилають краї мосту. Понад 8000 людей підтримали проєкт. Пізніше міська рада Роттердама надала архітекторам фінансування для завершення проєкту. Міст став символом того, що жителі самі можуть змінювати міський простір.
• La Borda Cooperative, Іспанія — житловий кооператив, створений жителями за ідеєю сталості, доступності та самоуправління. Люди ініціювали проєкт у 2012 році як відповідь на житлову кризу та відсутність розвитку громадських місць і доступного житла з боку міської ради. Майже 3,7 мільйона доларів було вкладено, щоб перетворити частину занедбаної промислової території Кан Бальо на житловий комплекс, яким він є сьогодні.

Як бачимо, європейський досвід демонструє вміння об’єднуватись у спільноти для розв’язання гострих проблем. Ця навичка є важливою і для України під час повномасштабного вторгнення, адже українці щодня стикаються з задачами, які до снаги лише об’єднаним громадам. Для розвитку інклюзивних середовищ можливість пропонувати ідеї для обговорення, шукати однодумців, отримувати безплатну підтримку експертів пропонує зокрема спільнота EnableMe Ukraine.

Ця онлайн-платформа окрім можливості отримання безплатних консультацій експертів розвиває філософію «peer support» — принцип «взаємної підтримки», коли люди використовують власний досвід, щоб допомогти один одному. Враховуючи високий запит на зміни, з яким живуть люди з інвалідністю, за допомогою платформи вони можуть суттєво покращити якість свого життя.

Авторка - Олександра Журахівська, керівниця волонтерського проєкту EnableMe Ukraine

Фото: freepik.com