Військовослужбовці та ветерани, як й інші онкопацієнти в Україні, часто зіштовхуються із загальними бар‘єрами в отриманні медичної допомоги — такими як пізня діагностика, «витрати з кишень» на лікування, погана координація медичної допомоги. Але для чинних військових кожна з цих проблем має додаткові труднощі, оскільки їхній шлях розділений між військовою та цивільною медичними ланками.

Звісно, проблеми часто стосуються військової бюрократії, яка обтяжує доступ до медичної допомоги. Також з інтерв’ю наших респондентів ми ідентифікували проблему, що військовий медичний персонал часто не має достатньо знань, ресурсів та часу, щоб розпізнати симптоми онкозахворювань та правильно скерувати військовослужбовців до профільних ЗОЗ.

У цивільній системі тим часом спостерігається недостатнє розуміння потреб військових, а іноді й байдуже ставлення до них.  А взаємодія між цими двома ланками є слабкою, а часом — відсутньою.

Правозахисний центр «Принцип» провів дослідження про шлях військовослужбовців з онкологічними захворюваннями та проблеми, з якими вони зіштовхуються під час служби та після звільнення з неї. Аналітики центру вивчили як систему України, так і міжнародний досвід, а також провели глибинні інтерв’ю з військовими з онкозахворюваннями, начмедами, цивільними та військовими лікарями.

«Для нас цей аналіз є відправною точкою більш фахової розмови про досвід військового не з пораненнями, а із соматичними захворюваннями. Про те, з якими бар’єрами зіштовхується він/вона, якщо перебуває на службі й після звільнення. Які виклики існують в начальників медичних служб підрозділів, а також у військових госпіталях. Очевидно, що загальні проблеми онкопацієнта з-поміж військових щодо доступу до лікування та ліків не відрізняються від цивільного населення, проте їхній шлях має додаткові нюанси й складнощі», — зазначила Любов Галан, голова та співзасновниця правозахисного центру для військовослужбовців «Принцип».

Одні з ідентифікованих аналітиками проблем:

• Відсутність системного підходу до обліку онкозахворюваності та смертності серед військових та ветеранів. Міжнародний досвід показує, що вплив на здоровʼя військових шкідливих факторів воєнних дій може проявлятись з часом, тому його важливо відстежувати систематично.
• У війську опинилось багато людей, які не проходили якісних діагностичних обстежень до мобілізації, а огляд ВЛК під час мобілізації був суто формальним. Якщо вчасно не виявити рак в людини «в цивільному житті» і він проявляється вже під час служби, то доступ до його діагностики та лікування значно ускладнюється.
• Наявність онкології або історії хвороби не дорівнює непридатності до військової служби. Часто лікарі з ВЛК недостатньо обізнані про онкозахворювання. Водночас рішення комісії впливає потім на можливість онкопацієнтів звільнитися з війська та отримати виплати.
• Військовий медичний персонал часто не має достатньо знань, ресурсів та часу, щоб розпізнати симптоми онкозахворювань й вчасно скерувати військовослужбовців до профільних медичних закладів.

«Я пішов у місцевий військовий госпіталь, і сказав що, от, кашляю. У мене також набрякли лімфовузли, я почав втрачати вагу, в мене була нічна пітливість, задишка почала з'являтися… Він мені гомеопатію якусь виписав дебільну, і сказав: "на, попий, в тебе проблема з гландами"», — розповів респондент дослідження, військовослужбовець з онкозахворюванням.

Можливість пройти діагностику чи лікування нерідко залежить від ініціативності начальників медичних служб, розуміння з боку командира, наявності у військових лікувальних закладах фахівців, а також ставлення медичного персоналу в цивільних лікарнях.

Попри право на безоплатні медичні послуги військові та ветерани з онкозахворюваннями часто витрачають власні гроші на ліки, діагностику, хірургічні операції, неформальні платежі медичному персоналу в державних та комунальних закладах.

«Я не вникав, як воно там все діє, на які ліки я маю право, на які не маю. Бо для мене був тоді пріоритет – це, бляха, вижити. І треба було платити – я платив і не думав, не перепитував, чи можу я на це розраховувати, чи ні», — зазначає респондент дослідження, військовослужбовець з онкозахворюванням.

Окрім аналізу проблем військовослужбовців з онкологічними захворюваннями правозахисний центр «Принцип» розробив рекомендації для органів влади.

Фото: vitanovski/Depositphotos