29–30 вересня в Києві та Львові відбулася конференція «Зі стійкості до відновлення: ключова роль громадянського суспільства України», яка об’єднала представників громадянського суспільства та галузевих фахівців, представників уряду та органів місцевого самоврядування, донорів та міжнародних організацій в обговоренні умов і перспектив економічного відновлення України. У межах конференції відбулося експертне обговорення ролі й місії незалежних медіа у відбудові України, в якому взяли участь Ася Іванчева з NED, Світлана Остапа з «Детектора медіа» і Суспільного мовлення, Ольга Руденко з The Kyiv Independent і Сергій Сидоренко із «Європейської правди».

Модераторку дискусії Асю Іванчеву, як представницю донора, цікавив досвід роботи українських медіа під час повномасштабного вторгнення. Голова Наглядової ради АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Світлана Остапа розповіла, що з початком повномасштабної війни Суспільне мало виконати три головні завдання: забезпечити безперебійну роботу медіакомпанії; створити умови для безпечної роботи працівників; оперативно надавати українцям перевірену інформацію всіма можливими каналами комунікації.

«По вежах у Києві та Харкові в перші дні завдали ракетних ударів. Захоплене приміщення Суспільного в Херсоні, втрачений доступ у Сєвєродонецьку. Пошкоджені Житомирська, Сумська, Харківська та Миколаївська філії. Збитки від пошкодження “Олівця” у Києві внаслідок ракетного удару по телевежі становить 2,7 мільйона гривень», — сказала вона.

За її словами, 77 працівників НСТУ захищають Україну в армії та територіальній обороні, з них дев’ятеро — жінки. Троє працівників Суспільного опинилися у складних умовах, у тому числі в полоні. Для визволення одного з них підключилася Європейська телерадіомовна спілка (EBU). Зараз із чотирьох тисяч працівників 890 у простої, 230 — за кордоном.

«Попри це, Суспільне з першого дня війни працювало без втрати компетенції та без перерв у виробництві й поширенні контенту. Було розроблено декілька кризових сценаріїв, завдяки чому вдалося перегрупувати компанію. Головний офіс та центральне мовлення  було перенесено з Києва до Львова. Посилений протокол безпеки роботи під час військових дій. Працювали всі регіональні філії. Були міста біля зони бойових дій, де залишилися працювати лише кореспонденти Суспільного. Інші канали зверталися до Суспільного, щоб робити з ними включення, і мовник цьому сприяв, щоб максимально поширити правду про війну», — сказала Світлана Остапа.

Головна редакторка The Kyiv Independent Ольга Руденко подякувала філіям Суспільного за те, що вони роблять під час війни. «Філії Суспільного стали надійним джерелом інформації. Надзвичайна подяка від нас усіх», — сказала вона.

«Ми англомовне видання про Україну з України. Ми працюємо в Києві, більшість працівників — українці. Ми розповідаємо про Україну трохи не так, як навіть найкращі глобальні англомовні медіа, які приїжджають до нас, щоб писати про нас. Ми даємо більше локальної перспективи. Ми виникли за три місяці до повномасштабного вторгнення, але вже тоді відчувалося, що Україні важливо мати свій локальний голос англійською. Коли почалося вторгнення, ми опинися в потрібному місці, і та робота, яку ми робили, була дуже потрібна світові», — розповідає Ольга. За її словами, після вторгнення аудиторія видання зросла в кількадесят разів. Команда з 30 працівників із лютого працює без вихідних. «Наша місія — доносити збалансовану інформацію з української позиції, але не ставати державною пропагандою, не порушувати журналістські стандарти. Ми щасливі, що команда збереглася», — додала Ольга Руденко.

Головний редактор «Європейської правди» Сергій Сидоренко сказав, що видання The Kyiv Independent дуже потрібне, бо дозволяє врівноважувати The New York Times, Reuters і тому подібні ресурси, і важливо, що за кордоном чують наш голос.

«У нас працює 11 людей. Ми почали збирати пожертви й за кілька днів до вторгнення запустили патреон. У нас були амбітні плани, але вони були згорнуті. Я не можу собі дозволити просити українців жертвувати на наше видання, бо всі жертвують на армію, і я також. Вірю, що після перемоги пожертви стануть більшою частиною фінансування і нашого медіа», — сказав Сергій.

За словами Сергія Сидоренка, у «Європейської правди» є певна проблема з пожертвами. Деякі люди впевнені, що допомагають «Європейській правді», а насправді перераховують гроші «Українській правді». «Я радий, що люди допомагають "УП", які є нашими класними партнерами, їм теж потрібна підтримка», — уточнив редактор. За його словами, пожертви роблять медіа залежними від побажань аудиторії, «і це трагедія у нашому орієнтованому на хейт суспільстві».

На його думку, перед незалежними медіа постануть виклики при висвітленні руху України до ЄС. Для цього медіа має бути готовим руйнувати відносини навіть зі своєю аудиторією. «Коли ми пишемо про конкретних політиків чи партнерів, і це не збігається з думкою про них частини нашої аудиторії, то це викликає обурення, звинувачення. Я вважаю, що “ЄП” вдається дати цьому раду. Але буває емоційно важко», — сказав він. 

На думку Сергія Сидоренка, медіа з тематичним фокусом, серед яких і «Європейська правда», і «Детектор медіа», особливо цінні. «”Детектор медіа” єдиний у своєму сегменті, інших просто немає. І якщо це медіа буде зруйноване, буде зруйнований весь сегмент. Вузькі теми, такі як рух України до ЄС, можуть глибоко висвітлювати тільки спеціалізовані медіа», — пояснив він.

Ольга Руденко погодилася із Сергієм Сидоренком, що редакційну політику має визначати саме медіа і не можна сліпо переносити досвід одного медіа на інший. Але не можна втрачати можливості вивчити урок іншого медіа. «Нам є чого повчитися в будь-якого медіа, — сказала вона. — Не погоджуюсь, що не можна просити грошей в українців. Тому що ваша робота, робота якісних українських медіа також наближає перемогу. Ця війна відбувається і на інформаційному та дипломатичному фронті. І на обох цих фронтах ЄП має вплив. Ми зараз через патреон робимо свої матеріали. І, на жаль, ніхто не робить це так системно, як ми. Можливо, треба переглянути підходи? Навіть просто подивитися, які меседжі зустрічають вашого потенційного жертводавця, коли він заходить на патреон? Там усім українським медіа є з чим попрацювати. Ми вивчили, що треба просити системно — і не боятися просити. У нас після весни почала знижуватися кількість підписників, а в серпні стався сплеск. Тому що ми почали в кінці текстів додавати звернення від автора з проханням підтримати нас і посилання. Люди почали переходити за цим посиланням і жертвувати».

На думку заступниці шефредакторки «Детектора медіа» Світлани Остапи, кожне медіа має на своєму рівні робити все можливе, щоб допомогти Україні на шляху до ЄС. «Детектор медіа», наприклад, висвітлює все, що пов’язано з законом «Про медіа», ухвалення якого є умовою вступу України до ЄС. «Мабуть, ніхто детальніше за нас це не робить», — сказала вона. 

Ася Іванчева поцікавилася в учасників дискусії, чи зміниться медіапростір України після війни.

Ася Іванчева 

Ольга Руденко вважає, що на шляху до ЄС медіа мають стежити за використанням грошей на відновлення. «У нас надзвичайно сильні команди журналістів-розслідувачів, які зараз переключилися на розслідування воєнних злочинів. І роблять там чудову роботу», — сказала вона, додавши, що донорам треба допомогти вижити незалежним медіа.

«Моє бачення ідеального ландшафту медіапростору після війни: мають залишитися ті медіа, у яких прозоре зрозуміле фінансування, яке не буде секретом для аудиторії.  Редакційну політику медіа має визначати редакція, інвестори не мають права в неї втручатися. І ці медіа мають дотримуватися журналістських стандартів. Наш рекламний пиріг дуже малий і його не вистачить на ту величезну кількість медіа, які є в Україні», — сказала Світлана Остапа.

Сергій Сидоренко теж вважає, що частина медіа після війни може закритися. «Сподіваюся, що закриються погані медіа. Тому що в нас є медіа до, і є “медіа”. Мені як медійнику не хочеться бути на одному щаблі із “Страна.ua”,“Знай.ua” або “Політекою”. Я був би дуже радий медійній смерті таких ресурсів.  Зараз я не бачу іншого шляху до оздоровлення медіапростору, крім радикальних змін правил гри на ринку медіа. Щоб було видно, що ми медіа, а вони— ні. Якщо вони зареєструються як медіа, то нехай і поводяться як медіа.Водночас регіональним медіа треба допомогти вижити, але я не знаю як», — сказав головний редактор «Європейської правди».

Світлана Остапа нагадала, що державні й комунальні медіа нещодавно пережили дві реформи. Було створено Суспільне і реформовано понад 600 державних і комунальних газет. «Колишні комунальні газети кілька років вчилися працювати в ринкових умовах. Але зараз їм потрібна допомога. Суспільне ж розширює регіональну мережу. Хочемо бути присутними у всіх великих містах і громадах. Будемо контролювати витрачання грошей, які підуть на відбудову України, і надавати більше можливостей для обговорення цього процесу і реформ», — сказала вона.

Фото: Микола Шиманський/«Детектор медіа»/Громадський Простір, МФ «Відродження»