Цієї осені громадські активісти анонсували декілька маршів. Зокрема, в неділю, 5 вересня, громадська організація UAnimals провела Всеукраїнський марш за права тварин. 19 вересня активісти «КиївПрайд» провели гей-прайд «Марш рівності 2021». 26 вересня, відбудеться Кліматичний марш, організований ГО «Екодія». А 2 жовтня понад 46 міських громадських організацій вийдуть на об’єднаний «Марш за Київ». На кожній із цих акцій громадські активісти вимагають від влади розв’язання конкретних проблем.

«Марші використовуються політичними силами чи громадськими організаціями для висловлення своєї громадянської позиції. Мета таких акцій — привернути увагу суспільства до тієї чи іншої теми. На мій погляд, громадяни мають право знати, про що думає певна частина суспільства», — каже журналіст «Радіо Свобода» Мар’ян Кушнір, який часто висвітлює марші.

Мар'ян Кушнір, журналіст «Радіо Свобода»

За словами журналістки «Громадського телебачення» Олени Куренкової, транслюючи марші, журналісти роблять видимими людей, які на них виходять, а також проблеми, які загострюються в суспільстві. «По-перше, ми демонструємо цілісну картину порядку денного нашої країни, а по-друге, даємо можливість людям висловитися».

Олена Куренкова, журналістка «Громадського телебачення»

Базові принципи висвітлення маршів

У маршах бере участь проактивна частина суспільства. Йдучи, активісти можуть вигукувати гасла, привертати увагу пересічних людей перформансами, озвучувати свої вимоги на плакатах тощо. У цей час журналісти прагнуть оперативно зафіксувати найяскравіші моменти маршу, взяти коментарі в організаторів та «лідерів думок», які беруть участь у заході. Важливо також не піддатися на провокації й, що не менш важливо, потурбуватися про власну безпеку. «Базовий принцип — спробувати встигнути зафіксувати все, але зробити акцент на головному», — каже фотокореспондент Watchers.Media Герман Крігер.

Герман Крігер, фотокореспондент Watchers.Media

«Під час заворушень чи провокацій журналісту не варто опинятися між кордоном поліції та протестувальниками. Це може загрожувати його безпеці. Крім того, якщо ви транслюєте марш наживо, варто дуже добре знати “матчастину”. Не просто прочитати анонс від організаторів, а бути в темі події. Це корисно тому, що ви ставитимете влучні запитання, у разі полеміки матимете аргументи для відповіді, а також, якщо це стрим, знатимете, про що розповісти своїй аудиторії», – ділиться думками Олена Куренкова.

Як у натовпі обрати спікера для матеріалу?

Як правило, на етапі підготовки, маючи анонс заходу, журналісти визначають, із ким і про що хотіли би поспілкуватися. А також розраховують час, аби все встигнути. «До прикладу, якщо ми висвітлюємо марш ветеранів, то звертаємо увагу на людей, які мають нагороди чи несуть бойовий прапор тощо. Тут потрібно добре знати, про який підрозділ ідеться, чим він займається, які нагороди на грудях. Також варто не забувати, що під час будь-яких акцій у колоні можуть рухатися політичні діячі. Тут слід розуміти, що політики іноді піаряться на таких заходах. Щоб не стати майданчиком для реклами політичних діячів, треба це враховувати», — говорить Мар’ян Кушнір.

Іноді, щоби знайти героя для матеріалу, варто прийти на марш заздалегідь і попридивлятися до людей у пошуках спікера. Часто журналістська інтуїція спрацьовує. Так можна знайти спікера, який захоче говорити й розповість цікаву історію. «Найбільш яскраві учасники маршів у більшості випадків є дуже контактними. Наприклад, це ті, в кого найбільші плакати чи найдивніші костюми», — коментує Олена Куренкова.

Олена Куренкова, журналістка «Громадського телебачення»

Варто враховувати, що іноді на марші приходять люди, не готові спілкуватися з журналістами, а тому важливо не боятися почути відмову давати коментар. «Навіть якщо ви наполягаєте у розмові з людиною, що це прямий ефір, а вона вам відмовляє, варто реагувати на це спокійно і оперативно викручуватися, не замовкати і не тупити. Бажано, щоб не було пауз у прямому ефірі. З іншого боку, вічна дилема — як коректно зупинити людину, яка, побачивши мікрофон, готова говорити про все на світі», — підкреслює Олена Куренкова.

Як бути з іншими точками зору?

Перед журналістами часто постає дилема: чи варто транслювати ксенофобні позиції опонентів маршу заради балансу думок, чи є це другою стороною в матеріалі. Мар’ян Кушнір вважає, що журналістика не має нічого спільного із ксенофобією. «Це не баланс думок, а ризик наразити нашу аудиторію на ворожнечу. Цього не можна допускати в ефірі. Найкращий інструмент журналіста — ставити запитання», — каже він.

Олена Куренкова вважає, що позицію противників маршу варто подавати обережно й контролювати, аби вона не перейшла в агресію та вислови, які зачіпають гідність людини. «Під час прямого ефіру з Маршу рівності не завжди доречно й безпечно підходити до, скажімо, активістів “Традиції і порядку”. Вони можуть зірвати вам стрим. Їхню позицію можна озвучити від себе», — каже журналістка. Такої ж думки дотримується і фотокореспондент Watchers.Media Герман Крігер: «Можна коротко й від себе передати суть позиції іншої сторони, уникаючи, наприклад, прямих цитат».

Безпека журналістів на марші

Слід розділяти марші, де може бути небезпека і де її не варто очікувати. На етапі підготовки слід розуміти, як розгортатимуться події. Все, що відбуватиметься в найближчі кілька годин, варто «прокрутити» подумки до події. «Якщо це марш, де високий ризик протистояння двох сторін, — готуйтеся до цього. Одягніть цупкий одяг, щоб не загорівся. Обов’язково маркуйте себе як журналісти, преса. Дайте знати навколишнім, що ви лише робите свою роботу. Озирайтесь навколо: зможете побачити повну картину події і звідки може прийти небезпека. Так чи інакше, журналіст біжить туди, де розгортаються події. Проста практична порада: якщо поліцейські одягають шоломи, будьте пильними й ви», — каже Мар’ян Кушнір.

Крім того, слід передбачити ситуації, які раптово можуть виникнути під час маршу. Це може бути бійка активістів із поліцією, затримання, розбиті голови протестувальників, травмовані люди. «На маршах можуть вибухати пакети, часто використовують сльозогінний газ, перцеві балончики. Слід розуміти, що вам, на жаль, теж може дістатися. Майте із собою воду, але ніколи не мийте водою очі після газу. Майте із собою звичайні дитячі вологі серветки. Ними можна вмити обличчя. На таких акціях є, як правило, медики від Червоного хреста, звертайтеся за допомогою, якщо в очі потрапив газ», — радить Мар’ян.

Мар’ян Кушнір, журналіст «Радіо Свобода»

На прохання «Детектора медіа» Мар’ян Кушнір, Олена Куренкова та Герман Крігер дали поради, як підготуватися до висвітлення маршів, аби створити якісний контент, та яких помилок не слід припускатися.

Марші, як правило, циклічні, їх проводять до якоїсь дати. Спершу слід ознайомитись із бекґраундом. Потрібно володіти інформацією: хто організатор, хто є противником акції, хто може протистояти, перешкоджати проведенню, знати законодавство щодо проведення масових заходів. Загальна інформація з проблематики маршу, визначення ймовірних спікерів допоможуть у роботі під час маршу. 

Дуже важливо не легковажити своєю безпекою, навіть якщо на початку маршу акція здається дуже мирною.

А також забувати, що ви журналіст і явно демонструвати свою прихильність чи навпаки щодо учасників акції. Ви — не учасник, а спостерігач.

Не сперечайтеся з поліцією. Це вам не допоможе.

Коли відбуваються заворушення, не потрібно лізти в центр подій, тому що можна постраждати.

Завжди тримайтеся колег, якщо працюєте не самі. Не залишайтеся до, під час чи після акції наодинці. Ніхто не знає, що може трапитися далі і як проти вас налаштовані ті чи інші люди.

Під час роботи оцініть місце, де ви працюєте. Спробуйте уявити для себе шляхи відступу (куди, раптом що, безпечно втікати), точку, з якої ви зможете безпечно працювати й не наражати ні себе, ні колег на небезпеку і в той же час добути цінну інформацію.

Підготуйте себе психологічно до найгіршого сценарію.

Промаркуйте себе як журналіст.

Оцініть усі ризики: коли потрібно брати із собою захисне екіпірування. Майте достатню кількість акумуляторів для техніки. Перевірте, чи у вас все у справному стані.

Не беріть із собою будь-які речі, які можуть вас скомпрометувати: газові балончики, гострі предмети, плакати, легкозаймисті речі.

До екіпірування: якщо є явні ризики сутичок, а у вас є шолом, надягніть його. Коли все станеться, ви будете в шоломі. Інакше ви все одно не встигнете надягнути його.

Пам’ятайте, що жоден кадр не вартий вашого здоров’я. Збирайте інформацію так, щоб не потрапити «під роздачу». Під час акції натовп не роздивляється і не розпитує, хто перед ним.

Треба поважати особистий простір людей та не лізти з камерою в обличчя. Варто бути ввічливими та професійними. Крім того, не варто зумисно провокувати учасників акції або контракції, щоби отримати коментар.

Також варто ознайомитися з посібником Інституту масової інформації «Журналіст і (не) безпека», бути обізнаним в українському законодавстві, яке захищає права журналістів. І наостанок: польовим журналістам варто пройти тренінг із домедичної допомоги та роботи в екстремальних умовах.

Фото: Facebook, LMF, Андрій Дубчак / Радіо Свобода