Соціальні інститути «ідеальної» держави

2118 українцям поставили запитання «Які інститути ви б залишили в "ідеальній державі"?». Найважливішими для себе респонденти визначили: лікарню, бізнес, школу та сім'ю.

Ми відмовилися від формату запитання «довіряю/недовіряю», оскільки тоді респондент наділяє інститути людськими рисами, що є некоректним. Адже «довіра до Кабміну» — це довіра до конкретних міністрів, а не якогось абстрактного уряду. Тож респонденти обирали ті соціальні інститути, які їм потрібні в «ідеальній для них державі.

Першочерговими для себе українці визначили: лікарню — 49 %, бізнес — 45 %, школу — 44 % та сім'ю — 42 %.

До другої групи соціальних потреб потрапили університет — 36 %, Збройні сили України — 35 % та суд — 32 %. Тобто, суд виявився потрібним третині громадян, хоча в інших дослідженнях його називають лідером із недовіри.

Умовну третю групу відкриває громадська організація, якій віддали перевагу 26 % респондентів. Так само, як і поліції.

Це суто порядковий рейтинг інститутів суспільних потреб.

Водночас глибинне дослідження виявило найважливіше — значущість цих потреб у свідомості громадян.

Нова роль громадських організацій

Дані дослідження засвідчили позитивне сприйняття українцями діяльності громадських організацій та донорських структур. І спростували більшість критичних тез про світ ГО та донорів:

• 86 % підтримують, що ГО переймають досвід реформування країн заходу;
• 80 % подобається, що талановита молодь може навчатися й заробляти завдяки грантам донорів;
• 70 % вважають, що отримання ГО іноземного фінансування не означає, що вона працює не в інтересах України;
• 67 % не згодні, що вихідці з ГО, які пішли працювати в органи влади, непрофесійні.

Загалом, громадська організація у свідомості громадян — це вже не хобі чи просто громадянська позиція, це робота, причому сучасна, перспективна та компетентна.

Натомість донорські структури та наглядові ради сприймаються більшістю громадян як «провідники» України до світової транснаціональної економіки. Їх умовно називають «структури майбутнього». Теза про нібито неприйнятність іноземців у держструктурах непопулярна серед українців. 69 % не згодні, що присутність іноземців у наглядових радах при державних структурах принижує Україну як державу.

Водночас цілеспрямована інформаційна кампанія проти громадського сектору вже призводить до існування стійкого негативного ставлення до ГО в окремих питаннях.

• 40 % вважає, що діяльність іноземних донорських структур має контролюватися і блокуватися;
• 40 % вірять, що іноземці через ГО отримують дані з метою встановлення контролю над привабливими сферами економіки України;
• 45 % поділяють думку, що ГО та іноземні структури спільно освоюють грантові кошти. А це унеможливлює представникам громадського сектору транслювати власні ідеї, а не донорів.

Карта сприйняття «світу ГО та донорів»

Так звана карта сприйняття демонструє, що громадський сектор і донорські структури сприймаються людьми крізь три параметри.

«Світ ГО та донорів» для українців є тривимірним. Тобто, щоби сформувалося ставлення до нього, людям потрібно мати інформацію по трьох параметрах: гроші (хто фінансує), вектор інтеграції (куди прагнемо), діяльність (як досягається прагнення).

«Слабкі місця» громадського сектору

По-перше, це ототожнення понять «фінансування» та «залежності».

По-друге, це взаємозв’язок у сприйнятті людей понять «фінансова залежність» та «євроінтеграція».

Дослідження виявило, що відстоювання ідеї незалежності ГО від донорів на підсвідомому рівні знецінює важливість євроінтеграції України. Аналіз відповідей респондентів встановив, що причиною виникнення цього парадоксу стало перенасичення інформаційного полі країни антикорупційною тематикою. Надмірна експлуатація однієї теми, перенасиченість інфопростору одними й тими ж тезами щодо неї породила питання, яке почало розвиватися непередбачуваним шляхом.

Наразі 75 % громадян засвідчили, що обговорення ролі громадського сектору, організацій, донорських структур, а також «реальності чи надуманості» зовнішнього впливу є актуальним. Тож обговорення цієї теми тільки починається. Поки що перемога на боці прихильників діяльності громадського сектору, донорів та євроінтеграції. Проте є ризики. Головна небезпека — в утворенні парадоксів, котрі можуть заблокувати подальше обговорення, або зовсім маргіналізувати обговорювану тему.

Методологія. Анкетування проводилося з 20 липня по 10 серпня 2020 року методом List-based samples of high-coverage populations на основі сформованої широкої групи респондентів. Кластерна вибірка репрезентативна для дорослого населення (віком 18 років і старше) України за показником «регіон» та «стать» (опитування не проводилось на тимчасово непідконтрольних українській влада територіях АР Крим, Донецької та Луганської областей). Отримано 2118 повністю заповнених анкет, похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,2 %.

Повна версія дослідження тут.