Закон про медіа, сірі зони онлайну, НСТУ, деза. Експерти обговорили потреби реформи медіа в Україні

Закон про медіа, сірі зони онлайну, НСТУ, деза. Експерти обговорили потреби реформи медіа в Україні

14:09,
22 Липня 2020
1788

Закон про медіа, сірі зони онлайну, НСТУ, деза. Експерти обговорили потреби реформи медіа в Україні

14:09,
22 Липня 2020
1788
Закон про медіа, сірі зони онлайну, НСТУ, деза. Експерти обговорили потреби реформи медіа в Україні
Закон про медіа, сірі зони онлайну, НСТУ, деза. Експерти обговорили потреби реформи медіа в Україні
Країна потребує оновлення законодавства про медіа якнайшвидше — переконані учасники обговорення, організованого Коаліцією «Реанімаційний пакет реформ».

РПР організовує дискусії навколо ключових реформ у рамках підготовки до Міжнародної конференції з питань реформ  Україні. Захід мав відбутися у Вільнюсі 7 липня 2020 року. Проте через пандемію його перенесли. Однак конференція відбудеться наступного року — запевнив Денис Давиденко, модератор обговорення реформи медіа, менеджер з адвокації Коаліції РПР.

На платформі РПР представники громадського сектору, медіасфери, влади обговорили 17 липня аналітичний бриф — опис стану галузі й основних потреб суспільства в рамках реформи медіа.

Бриф коротко представили його співавтори — Ігор Розкладай, головний експерт з медійного права Центру демократії та верховенства права, і Наталія Лигачова, голова ГО «Детектор медіа».

Ігор Розкладай зазначив, що вирізнив три «кити» брифу. По-перше, історія успіху для реформування сфери — нещодавня ратифікація міжнародної конвенції про доступ до документів. Натомість Україна не встигла виконати низку зобов'язань, і це — друге питання. Проблему гармонізації законодавства України з Директивою ЄС про аудіовізуальні медіасервіси має вирішити законопроєкт «Про медіа». Третє питання — проблеми Суспільного мовлення, зокрема — недофінансування. Наталія Лигачова додала, що невирішеною лишається проблема боротьби з дезінформацією, адже запропоноване владою рішення отримало значну критику журналістської спільноти. 

Ігор Розкладай

Чи можлива реформа без закону про медіа?

Про необхідність ухвалити закон про медіа та збільшити повноваження регулятора говорив Юрій Зіневич, відповідальний секретар Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. На його думку, сьогодні Україна підійшла до головного етапу медіа реформи — ухвалення законопроєкту про медіа. Над гармонізацією українського законодавства з Директивою ЄС про аудіовізуальні медіасервіси працювали понад сім років. Нова влада вирішила замість закону про аудіовізуальні медіасервіси готувати комплексний закон про медіа, над яким працює останній рік.

Юрій Зіневич

Ухвалення закону про медіа, на думку спікера, важливе з огляду на два аспекти:

  1. Нацрада України є одним із найслабших регуляторів у Європі за сферою своїх повноважень.
  2. В Україні триває війна, тому інформаційна небезпека — нагальна проблема.

Юрій Зіневич додав, що Раді варто розглянути законопроєкт протягом літа, не чекаючи осінньої сесії. Українське законодавство про медіа «знаходиться в 90-х роках» і «не відповідає українським національним інтересам» — вважає відповідальний секретар Нацради.

Юрій Зіневич зазначив, що регулювати діяльність медіа потрібно, і опоненти цього — здебільшого намагаються уникнути відповідальності: «Практично всі найбільші канали і радіостанції, які ми моніторимо, виконують законодавство. Є канали, які системно його порушують. На щастя, вони не відносяться до числа найбільших. Але вони свідомо йдуть на порушення, розуміючи сьогоднішню слабкість регулятора в законодавчому плані».

Олександр Бурмагін, експерт ГО «Платформа прав людини», продовжив тези про важливість ухвалення закону про медіа.

Медіаексперт зазначив, що про ризик надмірної цезури говорять ті, хто хоче лишити інтернет і пресу поза відповідальністю. І в такий спосіб «залишити регулятора беззубим спостерігачем і лише видавачем ліцензій». Багатьом дуже подобається цей статус, на думку спікера. Тож громадянське суспільство має консолідуватися заради підтримки закону про медіа.

Олександр Бурмагін додав: якщо закон про медіа не ухвалять влітку, то під час виборів політики скористуються ситуацією для критики влади, і питання ризикує відкладанням у довгий ящик.

Олександр Бурмагін

«Одна з ключових цілей опонентів закону про медіа — зробити все, щоб не було потужного регулятора, насамперед — для телебачення. Воно лишається найбільш впливовим на аудиторію», — говорить Олександр Бурмагін. Він додав, що звуження дії закону (маючи на увазі пропозиції  щодо лібералізації запронованого у законопроекті регулювання щодо  онлайн-медіа та преси. – Авт.) не врятує від критики та намагань зірвати реформу загалом.

Олег Джолос, медіаексперт, доцент кафедри телебачення і радіомовлення Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка додав, що нове медійне законодавство конче потрібне й викладачам. Наука потребує посилання на офіційні базові джерела, і викладачам важко апелювати до закону про телерадіомовлення, який не містить згадок про інтернет і аудіовізуальні сервіси. «З огляду на обсяги реклами, сьогодні інтернет фактично переміг телебачення. А законодавство, яке його регулює, — відсутнє, — резюмував експерт. — Якщо говоримо про якісну підготовку спеціалістів, то нам потрібне нове законодавство».

Олег Джолос додав, що фахівцям сфери варто об'єднатися та створити комунікаційну стратегію для просування законопроєкту про медіа.

Галина Петренко, директорка ГО «Детектор медіа», згодна з думкою про актуальність реформи й зокрема закону про медіа. Пропозиції для його покращення підготували й оприлюднили «Детектор медіа» та Інститут масової інформації. На думку спікерки, регуляція онлайн-середовища має бути, але не такою жорстокою, як пропонує нинішня редакція законопроєкту. Нагадаємо, що ІМІ та «Детектор медіа» пропонують регулювати законом «Про медіа» виключно ті онлайн-медіа, які добровільно пройдуть онлайн-реєстрацію, а щодо решти – застосовувати загальні норми інформаційного права.

Друге нагальне питання реформи, за словами Галини Петренко, — протидія дезінформації. Запропонований у 2019 році тодішнім Міністерством культури, молоді та спорту законопроєкт «мав хайп»: він швидко з'явився і так само швидко пішов з публічного поля. Отримавши шалений супротив, він не був зареєстрований. Однак до нього зберігається інтерес, переконана спікерка. Галина Петренко вважає, що взяти ініціативу у свої руки має третій сектор — громадянське суспільство.

«Закон, якого довго чекають, — важливий для суспільного мовника»

Цю тезу висловила Інна Гребенюк, членкиня правління ПАТ «НСТУ». Вона зазначила, що питання суспільного мовлення потрібно розглядати детальніше. Потреба у фінансуванні — не скарги, а базове питання існування Суспільного, — вважає спікерка: «Ми єдиний суспільний мовник, у якого під час пандемії забрали кошти. Це показує пріоритети держави».

Інна Гребенюк

Ольга Куліш, голова правління ГО «Волинський прес-клуб», у своєму виступі звернула увагу на три виклики сфери.

По-перше, на думку спікерки, слід додати до поставленого пріоритету медіареформи підвищення фінансової стійкості медіа, які дотримуються кодексу журналістської етики. Цьому можуть сприяти державні гранти.

Другий виклик — захистити суспільне мовлення і некомерційні медіа від політичного тиску. Як вихід — запровадити більш захищену модель фінансування і правління для суспільного мовника.

Третій виклик — наслідок перших двох — регіональний інформаційний простір занепадає, і закон має цьому протидіяти, а не сприяти.

Інна Гребенюк відповіла, що для обговорення успіхів і можливостей НСТУ потрібна ширша дискусія, і для цього варто розуміти весь контекст.

Ігор Розкладай зауважив, що концепцію регіонального мовлення НСТУ та потреби громади має визначати менеджмент: Суспільне має «брати кошторис і розуміти, що воно може зробити з тими грошима».

«Недоліки закону про медіа можуть викликати неправильне трактування і зловживання»

Валерій Болган, головний редактор одеського порталу «ІзбірКом», говорив про спірні, на його погляд, моменти законопроєкту про медіа. Спікера непокоїть відсутність спільного погляду на закон у фахівців сфери, а тому він не бачить нагальності в його ухваленні.

Кілька тез промови:

  • Найбільшу засторогу викликає держаний контроль і регуляція медіа — ризики цензури.
  • Посвідчення журналіста — суттєвий крок уперед, щоправда формат цієї картки не визначений. Крім того, незареєстровані ЗМІ можуть бути недопущеними до органів влади.
  • Запровадження норми про заборону поширення медіа (це санкція за систематичні значні або грубі порушення закону) — дуже правильний, але ризикований момент.
  • Скарги фізичних осіб можуть стати «офлайновими атаками ботів» і блокувати діяльність медіа;
  • Задля виключення ризиків зловживань законом представниками онлайн-медіа до роботи над законопроєктом слід долучити айтішників.
  • Законопроєкт лишатиме «сірі зони» поширення інформації та комунікації, наприклад Телеграм.

Згадані ризики прокоментували Ігор Розкладай і Юрій Зіневич.

Ігор Розкладай почав із проблеми Телеграму. Експерт назвав майданчик «особистим головним болем», адже він відсутній у Європі, тому зразків його регулювання немає. Це однозначно сіра зона без жодних політик публікації, але айтішники тут не допоможуть. Вихід — або блокувати Телеграм (що негативно сприйметься суспільством), або «навчитися жити з цим».

Щодо застережень закону про регулювання онлайн-медіа — Ігор Розкладай вважає, що реєстратору треба надати максимальні повноваження щодо онлайну. Експерт наголосив, що автори законопроекту свідомі, що наразі є можливість завести домен сайту де завгодно за межами УКраїни, й таким чином не підлягати регулюванню.  Але їхня логіка така, «щоби стимулювати онлайн-медіа працювати за певними правилами. Вони матимуть певні права (зареєєстровані  в Україні онлайн-медіа, - Авт.), але в той же час — відповідальність», — зазначив спікер.

Щодо протидії дезінформації — спікер говорить, що до питання будуть повертатися, але після ухвалення закону про медіа: «Той текст законопроєкту, що був (від Мінкульту. – ДМ), — забудьте про нього. Обговорення треба починати з нуля».

Тонкий баланс регулювання онлайн-медіа

Наталія Лигачова наголосила, що важливо якнайшвидше ухвалити законопроєкт про медіа в першому читанні за основу попри дискусії щодо регулювання онлайн-середовища, а правки вносити перед другим читанням: «Ми виступаємо за скоріше прийняття проєкту. На наш погляд, широке регулювання онлайн-медіа — дуже дискусійне питання. Треба проводити ці дискусії перед другим читанням. Потрібно дослухатися не тільки до юристів, а й до фахівців медіасфери».

Наталія Лигачова

На думку голови ГО «Детектор медіа», закладене в проєкті закону про медіа широке регулювання онлайну має подібні ж можливості для цензури, які були в проєкті закону про дезінформацію. «Ми будемо наполягати, щоби депутати і робоча група більш уважно поставилися до рекомендацій як галузі, так і багатьох громадських організацій. Але це не означає, що закон не треба приймати в першому читанні», — резюмувала Наталія Лигачова.

Юрій Зіневич зауважив, що до Нацради звертаються телерадіокомпанії і нарікають на несправедливість регулювання лише телебачення і радіомовлення. Він зазначив, що наразі тривають дискусії (у тому числі — у Європі) щодо системного регулювання: «Проблема може бути в тих, хто буде системно порушувати закон».

На думку Юрія Зіневича, законопроєкт передбачає можливість онлайн-медіа вирішувати: реєструватися чи ні. Це демократично. Проте, на думку відповідального секретаря Нацради, на незареєстровані ЗМІ повноваження регулятора також мають поширюватися. «Більшість незаконного контенту поширюється все ж в інтернеті. Телеканали відходять від такої практики, — аргументував Юрій Зіневич. — Якщо проти вас або держави йде брудна кампанія в інтернеті, припинити сьогодні це дуже важко. Правоохоронці беруться за справу лише там, де є конкретний склад злочину і фізична особа. Якщо це — дезінформація, цим не опікується ніхто. Якщо це системна боротьба з державою, держава не має ні органу, ні повноважень системно з цим боротися».

Також представник Нацради зазначив, що колегіальний орган може попередити помилкові рішення однієї людини. Так Юрій Зіневич аргументував доцільність перекладення на регулятора деяких повноважень (зокрема, накладання приписів на порушників чи вимоги обмежити доступ до певної інформації, чого немає в чинному законодавстві), які наразі має суд. «Суд — це одна особа, Нацрада — колегіальний орган із восьми осіб. Шанс, що ми розглянемо і не допустимо порушень прав, у нас більше, ніж у судді, в якого на день 40 справ. Інколи суд не дає такої об'єктивної відповіді, як від нього очікують», — вважає пан Зіневич.

На думку спікера, необхідний електронний реєстр можливо створити за передбачений законопроєктом термін за умови ухвалення закону та необхідного фінансування.

***

Захід передбачав участь народних депутатів — Євгенії Кравчук і Микити Потураєва. Проте вони не доєдналися до розмови. Модератор дискусії зазначив, що профільному Комітету, який представляють згадані нардепка і нардеп, обов'язково передадуть ключові меседжі та зауваги обговорення.

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду