Коли лунає тривога — діти йдуть в укриття. У прифронтових регіонах — щоденно. Їм доводиться навчатися там, якщо така можливість є, або ж дистанційно. Іноді — просто пропускати уроки та теми через неможливість приєднатися до занять або ж через відсутність уроків у звʼязку з безпековою ситуацією. Так вони не отримують знань, які мали б стати фундаментом їхнього майбутнього.

Війна і в такий спосіб позбавляє їх шансів реалізувати свій потенціал. Це і є те, що називають освітніми втратами — явищем, яке сьогодні стало реальністю для українських школярів, особливо у прифронтових регіонах.

Що таке освітні втрати та чому вони мають значення для кожного з нас

Освітні втрати — це знання і навички, яких діти недоотримують сьогодні та які завтра визначатимуть успішність їхньої кар’єри, конкурентоспроможність економіки та стійкість суспільства. Освітні втрати впливають на результати виборів, роботу ОСББ, розвиток і добробут громад, а також на особисте відчуття власної цінності, впевненість у прийнятті рішень, планування майбутнього. Особливо — під час війни.

Відновити навчання під час війни — завдання не лише школи, а й сім’ї. Те, як дитина ставиться до труднощів і змін, багато в чому визначають дорослі поруч. Своїм прикладом вони допомагають дітям адаптуватися, зберігати мотивацію та відновлювати цікавість до світу — навіть коли й самим доводиться робити все це вперше.

Як допомогти дитині відновити навчання під час війни: 7 порад від психологині

Ольга Казакова — менеджерка освітніх програм ГО «Навчай для України», клінічна психологиня та гештальт-терапевтка — пропонує практичні підходи, які допомагають надолужувати знання та підтримувати внутрішній ресурс дитини в умовах тривоги та змін.

Не вчити, а створювати умови для навчання. Важливо відновлювати цікавість власним прикладом: показуйте, що навчання — це цінний процес, а не формальна вимога. Разом шукайте відповіді в побутових ситуаціях: як працює батарейка, чому тінь довша зранку. Це підтримує природну цікавість.

Навчати гнучко жити серед змін. Фокус на «наздоганянні програми» виснажує. Запитайте, що дитині здається найскладнішим, і створіть маленький план. Можна сказати: «Спершу ми сфокусуємося на найважливішому». Так дитина вчиться адаптуватися до змін, які є частиною життя. Якщо щось не вийшло — переорієнтуйте: «Сьогодні не встигли, але завтра спробуємо інший підхід». Це показує, що зміни — нормальна частина процесу.

Створити коло підтримки. Дитині важливо знати, що у складні моменти вона не залишиться наодинці. Поясніть, що завжди можна звернутися до людей, які готові підтримати. Разом обговоріть, хто ці люди у вашій родині, серед друзів, учителів чи наставників. Складіть список: хто може обійняти, допомогти закінчити завдання, розібрати разом тему заняття чи просто побути поруч. Коли виникає складна ситуація, дитина знатиме, до кого звертатися.

Дозволити бути неідеальними. Помилки — це ресурс для навчання. Коли щось не вдається, реагуйте: «Так, не вийшло. Хочеш спробуємо іншим способом?» — і запропонувати вибір, показавши, що помилки — це не кінець, а частина процесу. Корисно також разом аналізувати роботу, фокусуючись на діях дитини, а не на її здібностях: «Ти багато старався над цим завданням. Подивімося, що допомогло отримати результат».

Показувати приклад дії в зоні власного контролю. У моменти неспокою діти вчаться з прикладу дорослих. Демонструйте здатність саморегуляції й активність у тому, що ви можете контролювати. Проговорюйте вголос, що відбувається і як ви плануєте реагувати. Наприклад, під час відімкнення світла дитина засмучена, бо не може завершити домашнє завдання. Можна сказати: «Я бачу, що тобі неприємно, відімкнення світла дратують і розчаровують. Подумаймо, що можемо зробити зараз: наприклад, скласти план, як ти виконаєш завдання, коли світло повернеться. Так тобі буде легше до нього приступити». Це показує дитині, що емоції можна визнавати, а рішення шукати конструктивно.

Створювати простір для емоційної саморегуляції. Дозвольте дитині висловлювати емоції та допоможіть їй знаходити способи відновлювати спокій. Запровадьте практику щоденних коротких рефлексій: запитуйте, що сьогодні було складним, а що приємним. Дитина може малювати своє «емоційне поле» дня — кольори й образи, що відображають настрій. Потім разом обговорюйте, що викликало радість, роздратування чи сум. Коли напруга зростає, запропонуйте зробити глибокі вдихи й видихи разом, рахуючи до 4 на вдих і до 6 на видих. Так дитина поступово вчиться відновлювати спокій і бачити вихід із ситуації.

Плекати мислення зростання. Замість фокусуватися на оцінках чи природному «таланті» звертайте увагу на стратегії, зусилля і кроки, які привели до результату. Наприклад, після виконання складного завдання можна запитати: «Що ти пробував спершу, що потім змінив, і як це спрацювало? Які твої дії були найефективніші?». Так дитина вчиться аналізувати, планувати наступні кроки й бачити цінність у зусиллях. Це формує стійкість, незалежність у навчанні та мотивацію пробувати нове.

Підтримка дитини потребує від батьків ресурсів і спокою. Обмін досвідом з іншими батьками, психоемоційний відпочинок, особистий інтерес до освіти, а також доступ до навчальних матеріалів і програм надолуження знань допомагають батькам ефективно супроводжувати дитину. За потреби можна звернутися до вчителів дітей і запропонувати діагностику освітніх втрат, використовуючи посібники для допомоги в надолуженні знань і навичок.

Відновлення освіти

Громадські й освітні організації, благодійні фонди пропонують безплатні програми, щоб допомогти учням надолужити прогалини та відновити мотивацію до навчання.

Щоб підтримувати дітей у надолуженні знань, громадська організація «Навчай для України» втілює програму «Освітній Суп». Вона допомагає учням 6—11 класів безплатно покращувати знання та навички на онлайн-заняттях у малих групах. Дослідження Світового банку, участь у якому взяли 10 000 учнів, підтвердило ефективність програми, адже завдяки заняттям із тьюторами учні швидше наздоганяють навчальний матеріал, розвивають соціоемоційні навички та відчувають менше стресу.

Заняття проходять у невеликих групах і поєднують академічну роботу з психоемоційною підтримкою. Дітей супроводжують ментори та тьютори — фахівці, які вміють виявляти прогалини в знаннях і допомагають їх усунути. Діти, окрім отриманих знань зі шкільних предметів, ще вчаться рефлексувати, ставити цілі та долати труднощі. Так «Освітній Суп» допомагає дітям навчатися вчитися та формує ключові навички для самоосвіти після участі в програмі.

Приєднатися до найближчого старту навчання можна, заповнивши форму реєстрації на сайті ГО «Навчай для України».