На 1 січня 2015 року в країні було зареєстровано 75 828 громадських організацій. Згідно з дослідженням Індексу сталості ОГС за 2024 рік станом на 1 січня 2025 року їхня кількість сягнула 105 908. Приріст у понад 30 тисяч організацій — це свідчення зростання довіри до громадської діяльності та посилення локальних ініціатив, які дедалі частіше беруть на себе відповідальність за розв’язання конкретних проблем. Ці організації охоплюють широкий спектр напрямів: від допомоги ЗСУ, гуманітарної підтримки та захисту прав людини — до освіти, культури, інклюзії та розвитку громад. Та попри зростання кількості, важливо розуміти, як ГО працюватимуть в довгостроковій перспективі.

Стійкість, стратегічність, партнерства, фінансова незалежність — ось ті маркери, що відрізняють сталий сектор від розпорошених ініціатив. Наскільки українське громадянське суспільство відповідає цим критеріям? Які тенденції простежуються за понад десятиліття реформ і викликів?

На всі ці запитання відповідає Індекс сталості організацій громадянського суспільства (CSOSI) — аналітичний інструмент, який із 1997 року вимірює рівень розвитку громадського сектору в десятках країн, з особливим фокусом на Центральну та Східну Європу. Методику Індексу розробило Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), а довгий час дослідження реалізовували FHI 360 і Міжнародний центр некомерційного права (ICNL).

В Україні Індекс впроваджує Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД), який став національним виконавцем у 2017 році. До 2022 року дослідження фінансувалося в межах глобального проєкту USAID. Але після того як США припинили програму, Україна зберегла Індекс — завдяки підтримці Міжнародного фонду «Відродження».

Від правового середовища до публічного іміджу: що показує Індекс за десятиліття

Оцінка Індексу сталості ОГС охоплює сім компонентів: правове середовище, організаційна спроможність, фінансова стійкість, адвокація, надання послуг, секторальна інфраструктура та публічний імідж. Така структура дозволяє відстежувати не лише поточний стан сектору, а й багаторічну динаміку його трансформацій.

Після 2014 року правове середовище для ОГС поступово покращувалося: реєстраційні процедури стали простішими, з’явилися нові інструменти громадської участі, держава активніше залучала громадськість до формування політик. Але у 2018—2019 роках спроби запровадити надмірне звітування для антикорупційних ГО тимчасово погіршили оцінку.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії середовище залишалося відносно стабільним — без нових обмежень. У 2023—2024 роках оцінка знову покращилася — завдяки роботі громадських організацій у процесах євроінтеграції та формуванні дорожніх карт реформ. Так, вагомим досягненням у 2024 році було ухвалення та підписання Президентом Законів України «Про забезпечення прозорості у місцевому самоврядуванні», «Про публічні консультації», ухвалення парламентом ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування» (у 2025 році закон набрав чинності).

Організаційна спроможність сектору теж зросла. Якщо раніше багато ініціатив трималися винятково на ентузіазмі, то нині дедалі більше організацій мають чітку внутрішню структуру, стратегічні плани, сталі команди. Широко впроваджуються ІТ-рішення, з’являються політики доброчесності, внутрішнього аудиту й управління ризиками. Війна стала не лише викликом, а й каталізатором професіоналізації.

Фінансова стійкість довгий час залишалася одним із найслабших місць сектора — через відсутність стабільної державної підтримки та залежність від міжнародних донорів. Проте після 2022 року ситуація почала змінюватися. Зросли обсяги фінансування ззовні, а ще більше — обсяг пожертв від самих українців. Організації активніше працюють із краудфандингом, створюють соціальні підприємства, шукають партнерств із бізнесом і місцевою владою. Це поступово зменшує вразливість сектора та формує більш стійкі фінансові моделі.

Адвокаційна спроможність залишається однією з найсильніших сторін громадських організацій. Вони беруть участь у розробці законопроєктів, надають експертизу, ініціюють суспільні кампанії. Навіть в умовах воєнного стану не припинився діалог із владою — навпаки, у багатьох реформах громадські організації виступають рівноправними партнерами.

Окремої уваги заслуговує напрям міжнародної адвокації. Так, створена у 2023 році Міжнародним центром української перемоги (ICUV) адвокаційна кампанія #MakeRussiaPay об’єднала понад 100 000 учасників і була представлена на близько 30 публічних заходах по всьому світу.

Ще один компонент — надання послуг. З 2022 року ця функція стала критично важливою: організації забезпечують прихистки, навчають, підтримують людей з інвалідністю, дітей, ветеранів. У багатьох громадах саме вони взяли на себе основну гуманітарну відповідальність. Місцева влада все частіше визнає їх повноцінними партнерами — як за якістю, так і за релевантністю послуг.

Секторальна інфраструктура — хаби, коаліції, програми підтримки — теж зазнали змін. Після 2022 року з’явилися нові центри для ВПО, молоді, локальних ініціатив. Це дало поштовх до посилення горизонтальних зв’язків у секторі. Особливо високий запит на навчання як для розвитку внутрішніх, так і зовнішніх компетенцій мають новостворені організації, особливо ті, що з’явилися після 2022 року.

Завершальний компонент Індексу — публічний імідж. Він показує, чи знають про громадські організації, чи довіряють їм люди, як про них говорять у медіа. Протягом останніх років довіра до сектору зростала, попри окремі інформаційні атаки. Наприклад, у 2017 році негативна інформаційна кампанія проти антикорупційних ОГС вплинула на громадську думку, викликавши підтримку введення декларацій про майновий стан для антикорупційних активістів. Найпомітніший злам — у 2022 році: тоді саме громадські ініціативи стали точками опори для мільйонів людей. Про них почали масово писати, говорити, підтримувати. Але й досі багато малих ініціатив у регіонах залишаються поза увагою.

Ці сім компонентів не лише дають уявлення про стан сектору, а й дозволяють визначити, у яких сферах потрібна додаткова підтримка, а де — варто масштабувати успішні моделі.

Якщо говорити про загальний рівень сталості, то впродовж 2014—2022 років показник поступово покращувався — від 3,3 до 3,1 бала. У 2023 та 2024 роках Індекс зафіксував найкращий результат — 3,0 бала. Це ознака стабільного, хоч і ще не повністю сталого громадянського суспільства, яке зберігає витривалість і продовжує розвиватися навіть в умовах війни.

Візуалізація змін: громадський сектор отримав новий інструмент аналізу

У 2025 році Індекс отримав важливе оновлення — інтерактивний дашборд, який відкриває доступ до всієї аналітики за більше ніж 10 років. Цей інструмент дозволяє переглядати оцінки за всіма сімома компонентами, порівнювати динаміку в різні роки, бачити, як змінювався бал, і швидко знаходити потрібну інформацію.

Дашборд створено для того, щоб зробити Індекс не лише професійним інструментом для аналітиків, а й корисним ресурсом для громадських активістів, журналістів, студентів, донорів і всіх, хто цікавиться розвитком громадянського суспільства. Візуалізація даних, можливість навігації між роками й показниками, а також зручний пошук роблять його помічним джерелом для всіх, хто цікавиться розвитком громадянського суспільства в Україні.

Індекс сталості ОГС в Україні з 2014 по 2024 рік свідчить: попри кризи, тиск, невизначеність і втому, громадський сектор не тільки вижив, а й зміцнився. Громадські організації довели свою здатність не просто реагувати на виклики, а й формувати системні зміни. У партнерстві, з довірою і баченням майбутнього.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».