11 листопада уряд запровадив у країні карантин вихідного дня. Він діє щотижня з опівночі суботи до опівночі понеділка. Такі обмежувальні заходи передбачають роботу лише продуктових магазинів, аптек, ветеринарних клінік, АЗС і транспорту. При цьому розважальні події, а це концерти, фестивалі, театральні заходи, кінопокази тощо, на вихідних заборонені.

За словами міністра охорони здоров’я Максима Степанова, ці заходи мають «розірвати ланцюг передачі хвороби». Така пропозиція МОЗ пов'язана передусім з бажанням знайти максимальний баланс, не зупиняючи повністю економіку.

За час весняного локдауну та подальшого адаптивного карантину культура зазнала чи не найбільших збитків. Це бізнеси, які працюють у сферах живопису, фотографії, живої музики, театру, кіно, дизайну, моди, архітектури, літератури, креативних послуг, інформаційно-комунікаційних технологій. Тут варто говорити і про робочі місця сотень тисяч українців, і про банкрутство частини креативних бізнесів, і також про недоотримання країною ВВП.

Наприкінці минулого року певна частина музичної спільноти об’єдналася у Всеукраїнську асоціацію музичних подій. Її мета – представлення інтересів членів асоціації у парламенті, Кабінеті Міністрів, Міністерстві культури та в усіх інших владних інституціях на різних рівнях. Представники спільноти займаються розвитком високих галузевих стандартів сфери, а також працюють над просуванням законодавчих ініціатив, які б полегшили роботу під час карантину, дозволили скористатися податковими пільгами, а також утриматися на плаву в цей час.

«Детектор медіа» продовжує спецпроєкт «Громадянське суспільство», і цього разу ми спілкуємося з директором і засновником фестивалю Atlas Weekend, експертом Всеукраїнської асоціації музичних подій Дмитром Сидоренком та лідером гурту «Антитіла», музикантом і волонтером Тарасом Тополею.

– Як музична спільнота і ви, зокрема, відреагували на рішення уряду запровадити карантин вихідного дня?

Дмитро Сидоренко: Настрій, звичайно, не може бути позитивним. Ми розуміємо, що це рішення особливо не виправить ситуацію з поширенням коронавірусу. Коли люди їздять у громадському транспорті, коли вони перебувають у набагато більшому скупченні людей, у тому ж метрополітені, я вважаю, що ці обмеження особливо ніяк не відіб’ються на розповсюдженні вірусу. Ми, у свою чергу, на масових заходах, які відбувалися останні декілька місяців, проводили температурний скринінг, розсаджували людей шахівницею, тобто у нас були набагато безпечніші умови від тих, які зараз присутні у побуті щоденно.

Це рішення уряду конкретно доб'є всю нашу креативну індустрію, яка й так ледь дихає в тих умовах, які відбуваються останні пів року. І я вважаю це точно неправильним рішенням. Як на мене, краще б на два тижні закрили повністю все: і громадський транспорт, і бізнеси, і торгові центри, але потім все по-іншому б рухалося далі, ніж це рішення – трошечки ніби щось зробили, але надалі по факту, мені здається, результату не буде.

Тарас Тополя: Я можу сказати, який буде ефект від цього рішення в нашій креативній індустрії. Єдине, на чому хочу акцентувати увагу, – це те, як ми з командою «Антитіл» за цей час устигли провести досить багато концертів, дотримуючись усіх карантинних вимог. Ми були вимушені ті концерти, де в нас були продані тисячні зали, розбивати на два, на три концерти, щоб провести їх із дотриманням карантинних норм і надати людям доступ до музики, яку вони дуже люблять. Звісно, неприємним шлейфом, протягом останніх місяців ішли ті факти, коли, власне, ця креативна індустрія нівелювала всі правила й обмеження та давала публічні масові виступи без дотримання будь-яких вимог, і тим самим певні представники взагалі паплюжили всю ідею того, що креативна індустрія може працювати правильно. Мабуть, це стало сильним фактором і тим неприємним голосом, який спонукав Кабінет Міністрів прийняти таке обмеження.

Ми не в захваті від нього. Я скажу вам чесно, і з нашої суб'єктивної точки зору, і точки зору багатьох учасників цього ринку, це принесе набагато більше шкоди нашому сектору, ніж користі в боротьбі з вірусом. Але я завжди акцентую увагу, що ми дотримуємося законодавства й постанов Кабінету Міністрів. Артисти на боці народу. Ми стоїмо на боці здоров'я людей. Якщо нашу діяльність обмежили, ми будемо дотримуватися цих правил, проте й надалі публічно висловлюватимемо свою позицію.

– На початку березня в Україні був запроваджений загальнонаціональний карантин. Тоді був обмежений доступ громадян до громадського транспорту, зупинене метро, закриті торгові центри тощо. Сьогодні маємо карантин вихідного дня. Як він вплине на креативну індустрію, зокрема на фестивальну та концертну діяльність?

Дмитро Сидоренко: Насправді, наскільки я зрозумів, саме для масових подій узагалі зараз повністю заборона. Наразі можна збиратися до 20 людей, якщо я не плутаю. Тому фактично саме для нашої індустрії це повна заборона. Двадцять людей – це не подія, це ні про що. Якщо, наприклад, брати ресторанну сферу, то її також добивають. Усі більш-менш нормальні виторги відбуваються на вихідних, коли люди приходять у заклади харчування із сім’єю, щоб відпочити й поспілкуватися. Хотілося б, щоб ці фактори усвідомлював наш уряд і якось на них реагував. Якщо цього рішення не можна було уникнути, тоді варто ретельніше працювати над адекватною та якісною підтримкою креативної індустрії.

Наша команда спробувала податися на анонсований урядом конкурс державної підтримки галузі. Проте без дотримання певних вимог, які ми не могли реалізувати, отримати таку допомогу неможливо. Конкретно для мене ця підтримка сектору – популізм. Можливо, хтось інший зміг скористатися цією можливістю, проте не я. Звісно, тут варто говорити і про позитивні кроки. Наприклад, інституційна підтримка сектору. Вона трошки допомагає. Звичайно, є покращення – 7% ПДВ, який ми відчуємо в майбутньому, коли нарешті запрацюємо, бо зараз він нас не підтримує. Проте й за це величезна подяка від нашої індустрії. Якщо й далі продовжать таке закриття ринку, потрібна більша державна підтримка, аби просто вижити. Без культури наша нація не буде просто існувати. Вона просто зараз може померти.

– Чи вдалося креативним індустріям підготуватися до нової хвилі обмежувальних заходів? Чи має культура план, як рухатися далі в умовах карантину?

Тарас Тополя: Ви маєте зрозуміти, що це просто одна з паличок у колеса, які вже й так майже не їдуть. Щодо артистів чи роботи в театрі, тут, мені здається, простіше. Наприклад, театри – у них понеділок, вівторок, як правило, вихідні, вони починають працювати: середа, четвер, п'ятниця, субота, неділя. Будуть переносити вистави на понеділок, вівторок. Так само можна влаштовувати концерти, замість вихідних днів, наприклад, у понеділок чи вівторок. Очевидно, що якось будуть адаптуватися ті артисти, які дійсно гастролюють. Хоча я скажу, що артистів, які можуть виїхати в гастрольний тур Україною, зібрати повні зали та економічно обґрунтувати свої гастролі, навіть до карантину було небагато. Зараз їх узагалі можна порахувати на пальцях однієї руки. Тому переносити концерти на будні дні й робити дискомфорт людям ніхто не буде.

Цей локдаун на вихідних – лише одна з проблем. Є ще опір місцевих рад, які забороняють давати концерти у своїх містах, посилаючись на рішення місцевих депутатів. У нас такий приклад був у Миколаєві, де ми були вимушені перенести вчергове концерт, здається, на травень через те, що місцева влада заборонила, незважаючи на те, що Міністерство культури видало розпорядження, яким ще раз артикулювало, що ми можемо проводити концерт із дотриманням таких-то вимог, незважаючи на те, що ніби було все на законодавчому рівні дозволено. Така ситуація на місцях повсюдна. Особливо зараз, коли стрімко збільшується кількість хворих і померлих. Про фестивалі я взагалі мовчу. Це слово скоро стане легендою. Тому не лише в цьому проблема. Проблема набагато глибша. Працювати нормально зараз майже неможливо.

– Рік тому, у листопаді 2019 року, частина музичної спільноти об’єдналась у Всеукраїнську асоціацію музичних подій. Яка мета вашої діяльності і чим наразі займаєтеся?

Дмитро Сидоренко: Нашій ініціативі майже рік. Вона включає більшу частину ключових гравців ринку. Ми об’єдналися задля того, щоб спільними зусиллями змінювати законодавчі норми, змінювати установчі принципи й правила. Ми боремося за те, щоб наша індустрія все ж таки виходила на новий рівень і ми могли спільними зусиллями розв'язувати всі проблеми, які десятиріччями лежали й не вирішувалися.

Наприклад, один з таких моментів – це закон про гастрольну діяльність, який не редагувався жодного разу впродовж двадцяти років. Законодавчо було фактично прописано, що люди могли роками отримати свої гроші за квитки при скасуванні чи перенесенні події. У законодавстві є багато моментів, які варто змінювати. Ми давно вже говоримо про повернення ПДВ, інституційну підтримку сфери. Ми, дійсно, розуміємо, що з одного боку наша медична сфера потребує першочергової допомоги, але з іншого боку – учасники креативної індустрії теж хочуть не померти. Тут варто шукати компроміси як для медичної системи, так і для економіки країни.

– Яких результатів удалося досягти Всеукраїнській асоціації музичних подій за час свого існування? У яких напрямках вже відбувається поступ?

Дмитро Сидоренко: Багато ініціатив, які зараз упроваджуються на законодавчому рівні, ми адвокатували та приєднувалися до їх просування. Наприклад, у кінці літа, коли в уряді ухвалили рішення про заборону приїзду іноземців, у тому числі завдяки нашій асоціації, вдалося достукалися до уряду й нас таки почули.

Тарас Тополя: Ми в Асоціації особливо не хизуємося своїми досягненнями, але насправді ВАМП дуже багато зробила кабінетних процесів, у тому числі в Кабінеті Міністрів, на рівні законотворчої роботи, завдяки яким сталося багато позитивних змін, навіть у ці непрості часи. Той самий законопроєкт № 3377 (щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв'язку з дією обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), – ДМ). Дмитро також згадав про 7% ПДВ для креативної індустрії. Звичайно, це комплексна робота і Міністерства культури, і багатьох депутатів у комітетах Верховної Ради, але одним з головних ініціаторів і тих, хто «пушив» цей процес, була Всеукраїнська асоціація музичних подій. Члени цієї спільноти є потужними гравцями на ринку. Ми багато над чим працюємо, проте не вся діяльність висвітлюється. Часом наші досягнення хтось присвоює, проте системна робота все ж відбувається в правильному напрямку.

– Як ви оцінюєте співпрацю з органами державної влади?

Тарас Тополя: Наша співпраця в культурній сфері є досить конструктивною. Перемоги є, більше ще попереду, але насправді, підводна частина айсбергу – це рутинна законотворча робота на рівні нормативно-правових актів, на рівні законодавчих актів. Зараз у цей процес активно включилися народні депутати. Якщо говорити про ККД, витрачений час і результат, то діяльність дуже результативна. Ми здебільшого задоволені, виходячи з тих реалій, у яких існуємо. Прошу також помітити, що все це ми робимо без мітингів під стінами Кабміну, без акцій протесту, без усіляких деструктивних речей.

– Голова Державного агентства з питань мистецтва Галина Григоренко вважає, що державні або комунальні підприємства у сфері культури можуть витримати кризу, розраховуючи на фінансування з держбюджету, натомість приватний сектор втрачає будь-які можливості для існування: «Ми їх позбавляємо можливості продовжувати свою роботу, можливості безперервно мати своїх працівників. І ми потім будемо ще декілька років оговтуватися від кадрового голоду, тому що ці люди просто підуть працювати туди, де вони можуть заробити на життя».

Чи може коронавірусна криза дати поштовх новим ідеям для розвитку та заробітку креативним індустріям? Які нові формати почали вигадувати музиканти, організатори фестивалів для того, щоб попри карантин продовжувалася діяльність?

Тарас Тополя: Моя позиція така: можна вигадувати онлайн концерти, автомобільні концерти, ще щось, але, зрештою, завжди в пам'яті людей залишається той момент енергетичного контакту, коли величезна кількість людей приходить на фестиваль, збирається на стадіоні і в одному пориві цих вібрацій, коливань отримує задоволення від музики. І якими б вигадками цих людей не годували, онлайн-концертами чи ще чимось іншим, ця пам'ять залишається. Навіть якщо людина сидить в автомобілі та слухає через вікно якийсь концерт, це все зовсім не те, до чого люди звикли.

Якщо ми зараз заглибимось і будемо прогнозувати майбутнє цієї індустрії, то очевидно, що майбутнє так чи інакше прийде у VR-реальність. Живі концерти будуть доповнені різними 3D-історіями, які будуть навколо крутитись, і ти будеш потрапляти просто в якусь іншу реальність. Але фундаментом усього лишатимуться важкі частоти, які б'ють у груди, які викликають адреналін і драйв. Від цього нікуди не втечеш. Ніяким чином ти не зможеш зараз замінити оту вібрацію, яка б'є в груди, та живий звук, який ти відчуваєш вухами наживо. Тому всі ці нові формати для мене як напівфабрикат. Наше завдання – протриматися і потім нагадати людям, що вони по-справжньому люблять і чого так довго чекали.

– Тобто онлайн не може бути панацеєю для креативної індустрії?

Тарас Тополя: Я б навів приклад із сексуального життя. Чи може бути контакт двох людей, які люблять одне одного, в онлайні повноцінним?.. Відповідь очевидна. Є природні речі й тяга людей до музики. Музика – це вібрації, це хвилі. Увесь Всесвіт вібрує. І музика – це один із проявів. Чому люди тягнуться до музики? Тому що ці вібрації специфічні, скомпільовані творчими людьми в музику, вони дають певну емоцію людям, і ця емоція відчувається вухами, тілом. Ці вібрації людина може отримати, лише коли потрапляє на живий концерт. Будь-які замінники – це все частково фейк, частково підміна певних якихось речей. Тому онлайн і різні речі, які можна застосовувати за допомогою технічного прогресу, лише є додатком, а фундаментально всі люди хочуть органіки й живого концерту. Саме такі емоції людям приносить культурна сфера. На це буде попит завжди. Тому шукай – не шукай вихід, переходь чи ні в онлайн, все одно ми прийдемо до першоджерела.

– Як планує пережити карантин вихідного дня креативна індустрія і які плани маєте на новий рік?

Дмитро Сидоренко: План у нас є. Ми його постійно адаптуємо під нові реалії. Ручне управління у нас із березня введено в компанії. У нас дійсно великі втрати. Насправді, хоча б трішки, але все ж таки нам допоміг Український культурний фонд. Ми маємо отримати гроші до кінця грудня. Це близько мільйона гривень, а наші втрати – близько мільйона доларів. Ця підтримка лише трішки перекриває наші втрати. Ми хотіли б, щоб уряд прийняв більш позитивні кроки в рамках кредитування під маленькі відсотки. Це дійсно допомогло б галузі й іншим гравцям ринку пережити скрутний час.

Увесь онлайн – це тимчасова заміна, щоб не зовсім нудно було чекати вдома цих великих подій, тому що найголовніше – це енергетика, емоції, які передає велике скупчення людей. Звісно, ці відчуття не замінять ніякі спецефекти, онлайн, VR-історії та все інше.

– За даними фонду «Креативна Україна», у 2018 році додана вартість креативної галузі виявилася більшою, ніж будівництва, фінансової та страхової сфер, а також фармацевтики. Тоді креативні індустрії згенерували 3,8% доданої вартості України, а також дали роботу 3,5% офіційно зайнятих осіб в Україні. Наскільки ці дані можуть бути переконливими для урядовців, для громадян, що сектор культури потрібно підтримувати?

Дмитро Сидоренко: Ми вже не один рік до всіх стукаємося в тому плані, що в тій же Великій Британії креативна економіка – це 8% ВВП. Я вірю в те, що наші артисти все більше й більше будуть захоплювати світові індустрії, а не тільки нашу національну. Цей потенціал не розкритий на 100%. Наразі його просто потрібно постійно підтримувати.

Тарас Тополя: Тільки прямокутні довбні можуть не розуміти одної очевидної перспективи. Питання часу, коли більшість механічних процесів візьме на себе штучний інтелект і автоматизація. Людину скоро буде відрізняти від машини єдине – креатив. І креатив – це єдине, у що потрібно вкладати сили для того, щоб мати успіх у майбутньому. Тобто, в освіту, виховання й креативну індустрію. Людина не зможе робити механічні речі краще машини, а от креативи – так. Ще краще, коли декілька людей збираються й генерують якісь проривні ідеї. Тільки в ідеях і в креативі є майбутня додана вартість. Ми це все побачимо невдовзі. Ця реальність настане швидше, ніж ми собі можемо це уявити.

– Який вдалий міжнародний досвід можна було б використати Україні для підтримки креативної індустрії?

Дмитро Сидоренко: Підтримка може бути і від населення, і від держави. Громадяни можуть купляти квитки на події чи концерти тих артистів, яких дуже люблять, і тим самим їм допоможуть протриматися в цей час. За рахунок цих коштів ми можемо платити зарплатню персоналу, сплачувати інші витрати.

– Як громадяни можуть підтримати креативну індустрію?

Тарас Тополя: Я сам хочу підтримати громадян. Не думаю, що особливо зараз варто випрошувати допомогу. Хочу сказати лише одне: зараз варто протриматися й бути всім здоровими. Ми всі розуміємо наскільки складно зараз жити. При ліпшій нагоді зустрінемося на живих концертах.

Фото з особистого архіву авторки та спікерів