Україні для синхронізації законодавства з правом ЄС доведеться ухвалити від 500 до 1000 законопроєктів, тож маємо знайти баланс між швидкістю й ефективністю. Інакше Україна ризикує створити собі додаткові перешкоди на шляху до ЄС.

У листопаді 2024 року уряд звернувся до громадянського суспільства та бізнес-спільноти по експертну допомогу в підготовці переговорної позиції України для вступу до ЄС (що цілком відповідало рекомендаціям звіту про розширення). Співпраця почалася у форматі переговорних груп, де за участі організацій громадянського суспільства напрацювали низку Дорожніх карт для відкриття кластерів 1 і 2.

Тож фундамент для спільної роботи уряду та громадського сектору над адаптацією законів України до законодавства ЄС уже закладений. Та чи створено всі необхідні механізми для повноцінної участі ОГС в подальшій роботі? Розбираємося далі.

У серпні 2025 року в Верховній Раді України зареєстрували два законопроєкти щодо удосконалення процедур адаптації законодавства України до права Європейського Союзу (acquis ЄС) — №13653 й альтернативний до нього №13653-1.

Автори обох законопроєктів у пояснювальних записках пишуть: сьогоднішньої нормативної бази недостатньо для ефективної роботи з євроінтеграційними законопроєктами. Бо дотепер вона фактично ґрунтується на одній постанові Верховної Ради України № 2483-IX («Про деякі заходи щодо виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції»), котру ухвалили ще у 2022 році.

Розв’язувати цю проблему пропонують змінами до Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Закону України «Про Комітети Верховної Ради України» та, найголовніше, визначенням процедури розгляду євроінтеграційних законопроєктів у Регламенті Верховної Ради України.

Обидва законопроєкти передбачають, що уряд має розробити Національну програму адаптації законодавства України до права Європейського Союзу (acquis ЄС), а комітети ВРУ зобов’язані враховувати її при плануванні своєї роботи. Це означатиме пріоритезацію євроінтеграційних законопроєктів.

До повноважень Кабміну в сфері європейської інтеграції автори обох проєктів відносять розробку законодавства — однак без жодної згадки про долучення представників громадськості й експертної спільноти до таких процесів. І саме на цьому моменті доведеться зупинитися та проговорити, чому таке долучення важливе.

Адже серед іншого законопроєкти передбачають прискорену процедуру розгляду євроінтеграційних ініціатив у першому читанні, яка крім чітких термінів розгляду комітетами встановлює вдвічі скорочені строки (7 замість 14 днів) для подання альтернативних законопроєктів.

І якщо чіткі строки для комітетів — виправданий крок, то зменшення періоду для подання альтернативних законопроєктів на сім днів навряд чи суттєво пришвидшить процес. Натомість може вплинути на можливість парламентарів підготувати якісні альтернативи. При цьому зауважимо, що на сьогодні строки, визначені для реєстрації альтернативних законопроєктів чи внесення правок — не основні причини затримки важливих законодавчих ініціатив.

Водночас невключення представників ОГС, експертної спільноти до механізму підготовки та розгляду євроінтеграційних законопроєктів в умовах прискорених процедур може спричинити ухвалення недосконалих норм без належного аналізу ризиків упровадження. Особливо коли йдеться про законодавство, яке регулює роботу організацій громадянського суспільства чи впливає на неї.

Варто зважати, що наша хвиля розширення Євросоюзу відбувається за оновленою методологією, яка враховує не тільки прийняття законодавства, але і його фактичне виконання. Тому правозастосування норм, запроваджених із порушенням принципів верховенства права чи нормопроєктувальної техніки, скоріш за все, не дасть нам гарних результатів імплементації стандартів і підходів ЄС. І може навіть затримати наш шлях до ЄС.

Нагадаємо також, що навесні 2025 року уряд затвердив дорожні карти трансформацій у сферах верховенства права, реформи державного управління та функціонування демократичних інституцій (ФДІ). Заходи, включені до євроінтеграційних карт, розробляли з залученням громадськості — й чимало з них передбачають розробку й ухвалення змін до законодавства.

Тож дуже важливо, щоб організації громадянського суспільства мали змогу впливати на якість підготовки таких змін не лише на етапі, коли законопроєкти вже зареєстровані й виправити недоліки можна лише через зміни до другого читання. Насправді саме залучення експертного середовища до їхньої розробки могло б дійсно прискорити розгляд законопроєктів — адже адвокація необхідних змін до вже зареєстрованого документа зазвичай є досить тривалим процесом.

Можливе рішення, котре забезпечить ефективну громадську участь і реально прискорить розгляд євроінтеграційних законопроєктів — закріпити процедуру їхньої розробки, яка передбачатиме спільну дореєстраційну роботу Уряду, комітетів Верховної Ради та громадськості. І це рішення можна втілити вже під час доопрацювання законопроєктів №13653 та №13653-1 до другого читання.

Нагадаємо, що Дорожня карта ФДІ передбачає розробку, ухвалення і впровадження законодавства щодо спеціальної процедури підготовки, ініціювання, розгляду і прийняття євроінтеграційних законопроєктів. Крайньою датою для його виконання визначений четвертий квартал 2025 року, однак маємо лише зареєстровані законопроєкти №13653 та №13653-1, які досі не отримали висновків головного комітету до першого читання в Парламенті.

Тож саме зараз час подбати про чіткість алгоритму, який має полегшити процес розробки й прийняття євроінтеграційного законодавства. Адже після відкриття перших переговорних кластерів (коли б це не сталося) Україна має бути готова моментально розгорнути роботу над законодавчими змінами.

Авторка - Наталія Повтарь, юристка напряму «Громадянське суспільство» ЦЕДЕМ

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».