Законопроєкт про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не відповідає зобовʼязанням України щодо вступу до ЄС та необґрунтовано розширює коло суб’єктів контролю омбудсмана, зокрема на громадські об’єднання. Про це йдеться в аналізі проєкту закону, який зробили аналітики Центру прав людини Zmina.

У квітні 2025 року в парламенті зареєстрували законопроєкт № 13181 «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Згідно з пояснювальною запискою, документ націлений на вдосконалення правових засад діяльності омбудсмана та підвищення його інституційної спроможності відповідно до міжнародних стандартів захисту прав людини.

У травні у Верховній Раді зареєстрували ще три законопроєкти, які передбачають зміни до низки кодексів і законів, щоб покращити діяльність Уповноваженого з прав людини, серед яких Бюджетний кодекс, Цивільний процесуальний кодекс, закон про судовий збір, а також Кодекс про адміністративні правопорушення, Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси.

Усі зареєстровані проєкти законів мають у комплексі підвищити ефективність діяльності омбудсмана та посилити його вплив на ситуацію з правами людини в Україні. 

Аналітики кажуть, що нова редакція закону «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» містить позитивні норми, зокрема — зниження вікового цензу для кандидатів на посаду Уповноваженого із 40 до 35 років, право сприяти документуванню воєнних злочинів та грубих порушень прав людини, а також можливість звернення до парламенту з пропозицією створення тимчасової слідчої або спеціальної комісії.

Водночас вони наголошують, що частину пропозицій, які надали представники національних правозахисних організацій та підтримали експерти Ради Європи і Європейської мережі національних інститутів з прав людини (ENNHRI), не врахували й не внесли до зареєстрованого у Верховній Раді законопроєкту № 13181. Зокрема, йдеться про процедури висування та призначення омбудсмана.

«Комплексний аналіз законопроєктних ініціатив, які зареєстровані в парламенті для підвищення ефективності діяльності Уповноваженого дозволяє зробити висновок, що їх ухвалення не забезпечує повною мірою приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів та найкращих практик діяльності Національної інституції у сфері прав людини (НІПЛ)», – зазначили аналітикині.

Основні зауваження експерток полягають у тому, що, згідно із законопроєктом, зберігається непрозора та неінклюзивна процедура обрання та призначення на посаду Уповноваженого, що не відповідає міжнародним стандартам і принципам.

Проєкт закону № 13181 не передбачає участі громадськості: право пропонувати кандидатуру Уповноваженого мають лише голова Верховної Ради або не менш ніж одна четверта народних депутатів від конституційного складу.

Крім того, цей законопроєкт прямо суперечить Дорожній карті з питань верховенства права, яку уряд затвердив 14 травня 2025 року, оскільки не враховує всіх стандартів та принципів, вказаних у ній.

Експерти зазначають, що особливо важливо виконати рекомендацію Ради Європи CM/Rec(2019)6, яка передбачає розширення кола осіб і організацій, що можуть подавати кандидатури на посаду Уповноваженого, а також змінити виборчі вимоги.

У законопроєкті пропонується, щоб омбудсман вносив подання щодо усунення виявлених порушень прав людини не лише до органів державної влади та місцевого самоврядування, а й до громадських об’єднань, підприємств, установ, організацій. Експерти зауважують, що ці положення виходять за межі суті мандата Уповноваженого та суперечать Конституції України. 

Авторки аналізу наголошують, що проєкт закону № 13181 після ухвалення Верховною Радою в першому читанні має бути доопрацьований з урахуванням висловлених зауважень.

Фото: Уповноважений ВР з прав людини