15 квітня в етері програми «Іванов Live» на Youtube-каналі «Ісландія» ведучий і блогер Сергій Іванов розповів як у соціальних мережах активісти засуджують лідерів думок, які приходять в студію «Ісландії». Зокрема, ведучий зупинився на постаті активіста Миколи Виговського, співзасновника Громадського сектору Євромайдану, Коаліції «Реанімаційний пакет реформ», екскоординатора «Руху Чесно».

Спочатку Сергій Іванов висловив свою думку щодо поведінки активіста під час акції протесту під будівлею Конституційного Суду 30 жовтня 2020 року. Нагадаємо, протест спричинило рішення Конституційного Суду, яке заблокувало роботу антикорупційних підрозділів НАЗК, зокрема позбавило повноважень з контролю та перевірки декларацій. Ведучий показав і прокоментував фрагмент телесюжету, у якому Микола Виговський у натовпі розкидав презервативи.

Далі Сергій Іванов розповів, що за даними порталу відкритих даних Opendatabot, активіст Микола Виговський нібито був внесений у реєстр Мін'юсту щодо боржників зі сплати аліментів. «Як ти хочеш, щоб тобі довіряла країна, якщо ти свою дитину напризволяще кинув і зробив так, що твоя колишня дружина вимушена була йти вимагати через суд із тебе аліменти? Який ти чоловік? Ти ніхто», — сказав в етері Сергій Іванов і продовжив роздуми на тему сімейних цінностей і моралі активіста, а також розповів історію зі свого життя. 

Етер обговорювали в соціальних мережах. Зокрема, знайомі Миколи Виговського дописували, що активіст ніколи не був одруженим. «Я ніколи не був одруженим і дітей у мене поки немає. Відстежувати чи коментувати вислови людей, які в інтересах політичних замовників систематично поливають брудом громадянське суспільство, вважаю нижчим почуття власної гідності. Нехай оцінку дає медіаспільнота», — відповів «ЗМІ для змін» Микола Виговський.

Микола Виговський, активіст, співзасновник Громадського сектору Євромайдану, Коаліції «Реанімаційний пакет реформ»

За запитом «Виговський Микола Юрійович» сервіс Opendatabot дійсно видає один запис щодо боргів із аліментів. Однак дата народження зазначеної особи і активіста різняться на 4 дні. Дата народження активіста Миколи Виговського відображена на сайті Центральної виборчої комісії в списку партії «Голос» під час парламентських виборів 2019 року.

Портал «Судова влада» за запитом «Виговський Микола Юрійович» видає одне рішення щодо стягнення аліментів. Згідно з відповідним рішенням суду, позивачка Наталя Шибка 20 квітня 2017 року звернулася з позовом у суд про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 600 грн на утримання доньки, покликаючись на те, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі до 12 серпня 2015 року. «Приблизно у липні 2014 року відповідач залишив сім'ю і з того часу вихованням доньки не займається та матеріальної допомоги на її утримання не надає», — йдеться в рішенні Залізничного районного суду Львова. Згідно з даними Opendatabot, боржника видалили з реєстру в березні 2019 року.

На прохання «ЗМІ для змін» Микола Виговський погодився надати копію паспорта. У документі зазначено, що він народився не у Львові, а з 2008 року прописаний на Київщині.

Ведучий Сергій Іванов пояснив «ЗМІ для змін» свою позицію. Він не виключив, що міг помилитися, і зауважив, що його такій реакції передував булінг Миколою Виговським у фейсбуці його та гостей його програми. «Людина стрибала на мій проєкт, моїх гостей, шеймила Остапа Українця, Бігуса. Мені прислали скріни — і все. Я зайшов, перевірив Opendatabot — дивлюся, у людини з його ім'ям, прізвищем і по-батькові і роком народження — тобто всі дані є, — така заборгованість у сплаті аліментів... Вони [активісти — ЗЗ] ж апелюють до моральних цінностей. Хоча не зрозуміло, де вони, а де моральні цінності. Я, власне, це і сказав», — сказав Сергій Іванов. 

Сергій Іванов, ведучий і блогер Youtube-каналу «Ісландія»

Йдеться про допис Миколи Виговського на його Facebook-сторінці. Сергій Іванов додав: вважає, що мета подібних дописів — дискредитація його проєкту, а також бажання «маргіналів, що прикриваються званням активістів» набути «принаймні мінімальної медійності та пізнаваності для своїх майбутніх політичних кар'єр». На думку ведучого, саме тому вони атакують «крупні цілі».

Скриншот допису Миколи Виговського

Сергій Іванов зауважив, що в разі незгоди з його словами, активіст може писати заяву в поліцію чи подати судовий позов. «Якщо людина невдоволена, якимось моїми висловлюваннями, то законом передбачено порядок вирішення таких моментів. Якщо я десь помилився, можливо, дата народження, то… я ж об'єктивну реальність визнаю. Я, безумовно, визнаю цей факап. Але, думаю, буде логічно, якщо все це розбирати за хронологією. Спочатку свої недостовірні дані визнає… нагадайте його прізвище», — сказав Сергій Іванов. Він додав, що якщо активіст зробить висновки щодо написаного в соціальних мережах і почне спростовувати, то він, можливо, також повернеться до цього питання. Однак на цій стадії, як зауважив Сергій Іванов, він не збирається вибачатися чи спростовувати сказане.

Перевіряти знайдену чи отриману інформацію — робота журналіста, розповів медіаюрист ГО «Інститут масової інформації» Роман Головенко. «Співпадіння прізвища, імені та по-батькові і навіть року народження ще не гарантує, що це людина, про яку йдеться. Питання в тому, чи був він [Сергій Іванов — Авт.] у якості журналіста, чи висловлював приватну думку як фізична особа. Це варто заявляти аудиторії, щоб вона розуміла, що до чого», — сказав Роман Головенко.

Медіаюрист додав, що якби інформація виходила на телеканалі, то до нього можна було би пред'явити юридичні претензії, оскільки він мав би забезпечити перевірку інформації, згідно з законом «Про телебачення і радіомовлення».

Роман Головенко, медіаюрист ГО «Інститут масової інформації»

Як зауважив Роман Головенко, на соціальні мережі теж поширюється дія статті 277 «Спростування недостовірної інформації» Цивільного кодексу України. Вона передбачає можливість отримати право на коментар і право на спростування. Тож у подібних ситуаціях суди юридично готові розбиратися, проте технічно — це важко, пояснив експерт ІМІ. «На практиці в соцмережах проблемно ідентифікувати того, хто відповідальний за поширення інформації. Без відомостей про домашню адресу навіть не визначити, у який суд звертатися, тому що підсудність визначається залежно від адреси відповідача. Є ще низка даних, які необхідно знати, інакше суд поверне заяву через недоліки. У цьому випадку, наприклад, добре, що Сергій Іванов — відома особа і принаймні його можна ідентифікувати. Тому що часто інформацію в соціальних мережах може поширювати анонім», — сказав Роман Головенко.

Юрист додав, що потенційні позивачі в таких випадках частіше не бачать сенсу судитися. Причина — тривалість судового процесу. Оперативних заходів впливу на поширення недостовірної інформації, крім скарг, наразі немає. Роман Головенко вважає, що цей механізм працює доволі погано: «Коли набирається певна кількість скарг на відео — незалежно чи добре аргументованих, чи абсурдних, — воно може блокуватися. Це проблема, тому що корпорації економлять на таких речах і віддають їх на відкуп штучному інтелекту».

Загалом соціальні мережі залишаються «сірою зоною» в законодавствах держав, і Україна — не виняток, зазначив юрист. «У Постанові №1 Пленуму Верховного Суду згадано про інтернет, але не згадано про соціальні мережі. Крім того, соціальні мережі — глобальні корпорації як Facebook чи Youtube, і є питання в тому, чи будуть вони виконувати рішення українського суду. Теоретично в Україні ми можемо виписати зобов'язання в законодавстві, а чи на практиці вони будуть виконуватися — впевненості немає. Ви ж не думаєте, що в разі невиконання влада піде на те, щоб заблокувати в Україні Facebook чи Youtube? Це виглядає нереалістично», — зауважив Роман Головенко.  

Експерт додав, що медіаспільнота мала би включатися в подібних випадках і «натякати» колегам, що варто чітко позиціонувати себе перед аудиторією: ти — журналіст чи блогер. Однак, за словами Романа Головенка, українській медіаспільноті це не властиво. «У нас дуже мало того, що називається peer pressure [суспільний осуд — Авт.], тобто не заведено натякати колегам на недоліки в їхній роботі. Тоді загалом виходить так, що кожен робить те, що хоче, а потім журналістські організації починають скаржитися: "а чому в нас так погано зі стандартами"», — резюмував Роман Головенко.

Нагадаємо, у рамках ініціативи «Медіа фуфло» правозахисники склали список з 18 медіа, які розповсюджували дискредитаційну та маніпулятивну інформацію про правозахисників та громадських активістів у 2020 році.

Щодо поширення інформації в публікаціях судяться ексардепка Вікторія Пташник і «Рух Чесно». Справа вже пройшла суди двох інстанцій і готується до касації. 

Раніше ЗЗ розповідав про маніпуляції тютюнових лобістів у ЗМІ, спрямовані проти ГО «Життя».

Фото та скриншоти: УКМЦ, cvk.gov.ua, Twitter, Youtube, Facebook, Opendatabot, Єдиний реєстр судових рішень, Портал «Судова влада України»