«А ви отримуєте зарплату?», «Одна людина робить усе за всіх?», «Робота в ГО — це лише для студентів», — такі упередження часто можна почути про роботу в громадському секторі. Чи справді це так? Не зовсім, адже нові реалії показують, що працюючи в ГО можна реалізувати свої амбіції, зростати професійно та водночас робити важливі речі й потрапити у гарну спільноту. Розповідаємо про особливості розвитку карʼєри в громадському секторі.

Зростання

Працюючи в громадській організації, можна відчути результати своєї роботи. Це повʼязано з тим, що в ГО люди частіше працюють із соціально-важливими темами та напряму бачать, як їхня робота впливає на людей. А отже, зростає і мотивація працювати ще.

«У звичних компаніях кар’єрне зростання може бути дуже поступовим. Часто, щоб перейти від асистента до лідера, потрібно кілька років — 3—4 або навіть більше. У громадських організаціях усе відбувається швидше. Завдяки динамічному розвитку самої ГО та можливості брати на себе більшу відповідальність, працівник може зрости в межах року або навіть кількох місяців, отримуючи нові можливості значно раніше, ніж у класичному корпоративному середовищі», — пояснює Олександра Антонюк, керівниця комунікацій Української волонтерської служби.

Громадський сектор відкритий і для людей із досвідом, які шукають роботу з глибоким сенсом. Досвідчені фахівці можуть не лише реалізовувати свої навички, а й ставати драйверами змін, консультантами, менторами або лідерами проєктів.

Також у громадському секторі можуть розпочати карʼєру спеціалісти з невеликим досвідом або студенти. У багатьох організаціях новачки можуть отримати підтримку: знайти ментора (часто організації самі зацікавлені в цьому), пройти внутрішнє навчання або ж просто працювати в команді, де обмін знаннями — звична практика. Це середовище для тих, хто хоче навчатися «в полі».

Наталія Калантаєнко 

«Інвестування в розвиток команди має ключове значення, адже саме люди є основним ресурсом змін. Більшість навичок тут здобувається безпосередньо на практиці — часто в умовах невизначеності, обмеженого бюджету та високої емоційної залученості. Попри це, досі існує хибне уявлення, що робота у громадському секторі — це радше волонтерська забавка, ніж професійна діяльність. Насправді ж щоденна праця в неприбуткових організаціях вимагає глибокої експертизи, вмінь і навичок, системного мислення та теоретичних знань», — пояснює Наталія Калантаєнко, керівниця партнерств Української волонтерської служби.

Також у ГО часто працівники можуть долучатися до різних нових проєктів, напрямків чи співпраць, у різних ролях і рівнях залученості — головне, щоб вистачало компетенцій і ресурсу.

Ініціатива і додаткова відповідальність

У багатьох громадських організацій переважає горизонтальна структура управління, яка дає можливість працівникам бути почутими незалежно від посади чи досвіду. Це створює простір для вільного обміну думками, пошуку креативних рішень і реалізації нетипових підходів до роботи. Кожна нова ідея в громадському секторі потенційно може стати повноцінним проєктом або ініціативою, якщо вона має суспільну цінність і відгукується на реальні потреби.

Громадський сектор швидко змінюється та розвивається, тож не дивно побачити різні бізнес-підходи або процеси у їхній роботі. Команди відкриті до експериментів, пробують нові методи та також адаптуються до обставин. Це створює можливість упроваджувати нові ідеї.

Олександра Антонюк

«Після чотирьох місяців роботи на посаді СММниці я змогла стати керівницею комунікацій. На той час цього від мене очікувала організація, а я була готова швидко взяти на себе відповідальність і зростати. В результаті я отримала шанс на значний кар’єрний стрибок за короткий час», — розповідає Олександра Антонюк, керівниця комунікацій Української волонтерської служби.

«Зрощування» кадрів у ГО

Багато працівників ГО починали свою роботу як волонтери або бенефіціари самої ж організації. Наприклад, в Українській волонтерській службі протягом усього існування організації існує рекрутинг волонтерів зі спільноти в команду. Зокрема, частина команди й сама пройшла шлях від волонтерів до співробітників завдяки постійному розвитку та внутрішній мобільності.

Юлія Бондаренко

«Я починала свій шлях в УВС зі спільноти, долучалася до різних проєктів. Згодом зрозуміла, що мені дуже імпонує атмосфера в громадському секторі та цілі, які перед собою ставлять люди тут. І вирішила податися на роботу в організацію. Розпочинала з посади, яка передбачала адміністрування онлайн-ресурсу. А зараз я вже в ролі координаторки цілої команди, яка займається “Волонтерською платформою”. Дійсно, атмосфера, яка панує в спільноті, сприяє зростанню. Те, як підтримує команда, які навички здобуваєш, які зміни бачиш за собою — це дуже мотивує і дає розуміння, що підсилюючи інших, можеш підсилювати й себе», — ділиться досвідом Юлія Бондаренко, координаторка «Волонтерської платформи» в УВС.

Як це відбувається

Хтось був учасником річних лідерських програм, хтось долучався до стажувань, а дехто лишень відвідував події. УВС у своїй роботі дає знання та навички волонтерам на різних програмах, після навчання вони набираються досвіду, долучаються до інших проєктів, а згодом приходять працювати. Тож важливо проявляти свою ініціативність і готовність долучатися більше до життя організації.

«Не всі організації можуть дозволити собі коштовні тренінги чи корпоративне навчання. Особливо в час, коли фінансування скорочується, і кожну гривню хочеться витратити на безпосередню допомогу. Але як це часто буває у громадському секторі — рятує креативність, адаптивність і взаємопідтримка. Ми створюємо менторські програми, де команда ділиться своїм досвідом одне з одним, розробляємо внутрішні інструкції та освітні матеріали, які допомагають накопичувати та передавати знання. Інвестувати в людей часто видається розкішшю, але це необхідність, спосіб зберігати якість, мотивацію і стійкість команди», — каже Наталія Калантаєнко, керівниця партнерств Української волонтерської служби.

Менш формальна структура = автономія та довіра до працівників

Згадуючи про особливості організаційної структури, ми знову говоримо про свободу у прийнятті рішень та автономію. Це не означає, що роботу ніхто не контролює, адже все одно залишаються відділи та керівники. Проте тематика й особливості ніші у поєднанні з особистим інтересом сприяють більшій залученості та виконанню складних проєктів.

Працівники мають можливість самостійно розв’язувати проблеми, планувати й вносити зміни, що дозволяє їм швидко здобувати нові компетенції. Особливо у періоди криз або відсутності необхідних кадрів.

Наприклад, коли працівник вчиться самостійно розвʼязувати проблему, залучає додаткові ресурси, корисні партнерства — це відкриває нові можливості для зростання та впливу на важливі проєкти. Коли з організації звільняється керівник одного з напрямків, простіше «підтягнути» компетенції відповідального менеджера, ніж шукати нову людину. Це зменшує період турбулентності, коли нова людина проходить адаптацію, а менеджер із досвідом зростає та отримує нову посаду.

Робота в громадському секторі: так чи ні?

Громадський сектор приваблює людей, які хочуть працювати у соціально-важливих темах і робити свій внесок у розвиток суспільства. Тому це чудовий варіант для тих, хто має таку мотивацію. Участь у соціальних проєктах дозволяє не тільки зростати професійно, а й приносити користь громаді, місту чи суспільству загалом (залежно від рівня та тематики організації).

«Робота в ГО — це цінний досвід: ти розвиваєшся професійно, робиш важливі для себе речі та впливаєш на зміни. А ще набуття контактів у цьому секторі відкриває нові можливості», — каже Олександра Антонюк, керівниця комунікацій Української волонтерської служби.