Донорських коштів для медіа стало більше. Але не все так просто

Донорських коштів для медіа стало більше. Але не все так просто

15:00,
22 Листопада 2023
900

Донорських коштів для медіа стало більше. Але не все так просто

15:00,
22 Листопада 2023
900
Донорських коштів для медіа стало більше. Але не все так просто
Донорських коштів для медіа стало більше. Але не все так просто
За фінансування від західних урядів зросла конкуренція, а також донори зважають на якість медіа.

Цьогорічний Donbas Media Forum проходив на тлі повітряних тривог у Києві. Більш як 600 учасників зустрілися наживо, між залами й укриттям, аби проговорити розвиток журналістики на другий рік повномасштабного вторгнення, інформаційну реінтеграцію тимчасово окупованих територій і роль медійників у відновленні України. Хоча значний фокус форуму був на журналістиці прифронтових, нещодавно звільнених та окупованих регіонів, серед учасників можна було побачити медійників з усієї України.

Модерував кілька дискусій, зокрема й про ризики в цифровому просторі для журналістів очима команди Гарячої лінії з цифрової безпеки Nadiyno. Однак поділюся спостереженнями з першої дискусії, яка зібрала повну залу. Адже дискутували про фінансову підтримку для українських редакцій з боку міжнародних партнерів.

Сьогодні складно уявити повноцінне українське медіа, яке заробляє винятково завдяки своїм читачам. У когось є інвестиції від засновників, хтось шукає ресурси напряму з бюджетів місцевого самоврядування, а значна частина якісних медіа отримує фінансування від західних урядів, яких звично називати донорами з огляду на програми міжнародної технічної допомоги (international development aid).

Віталій Мороз

Аби успішно реалізувати ці програми, західні уряди розраховують на підрядників — міжнародні організації або ж міжнародні компанії з міжнародного розвитку (international development company), як-от Сhemonics International, або ж західні неурядові організації (nonprofits), як-от Internews чи International Media Support.

Програми з підтримки українського медійного сектору спрямовані не тільки на редакції, а мають ширші цілі — підтримка ключових медійних неурядових організацій, підтримка медійної реформи, Суспільного мовника та, зрештою, виробників контенту, як-от ютуб-каналів, креативних агенцій чи продюсерських центрів. В умовах війни одним із ключових пріоритетів таких програм є збільшення обсягу якісного українського контенту, відповідно й наративів на противагу дезінформаційним наративам країни-агресорки, що мають вплив на українських людей.

Кілька тез-спостережень із дискусії між представниками програм підтримки та журналістами.

Ресурси для підтримки медіа збільшилися, це стало реакцією донорів на повномасштабне вторгнення, адже сотні редакцій опинилися в зоні бойових дій.

Збільшилася конкуренція за якісні медіа, які розуміють логіку роботи донорів і готові відповідати критеріям співпраці.

Постійно наголошували під час дискусії на стандартах журналістики; якщо медіа помічено у джинсі, лобіюванні інтересів груп — шанси на підтримку будуть мінімальними.

Не всі медіа готові змінюватися й наймати окремих людей, які займатимуться не так журналістикою, як пошуком коштів, менеджментом проєктів, звітуванням перед донорами.

Сучасні програми підтримки українських медіа — це все ще НЕ інституційна підтримка роботи редакцій. Радше це тематичні проєкти, переважно у вигляді виробництва контенту. Адже за витрачені кошти потрібно звітувати, відповідно, аргументувати цінність витрачених коштів через зміни та здійснення впливів — те, що називають зміною поведінки (behavior change). У цьому логіка донорів щодо медіа відтворює логіку донорів щодо громадських організацій, мета яких — зміни в суспільстві. У цьому до дискусії приєдналася Наталя Лигачова, і її голос був чітким, аби наголосити на відмінності між громадськими організаціями та медіа. Адже роль і завдання останніх — більшою мірою виносити на порядок денний суспільства критичні питання, аніж бути агентами змін і суспільних трансформацій.

Програми, що зосереджуються на змінах, працюють переважно з тими, кому вдалося зібрати велику аудиторію — й це не обов’язково редакції. Такі програми йдуть до блогерів, креативних проєктів та ініціатив. Меседж із боку розпорядників коштів простий: «дайте нам охоплення, покажіть вплив».

Організації, що менеджерять програми підтримки, здатні бути гнучкими, й іноді до них потрібно писати напряму із запитами, якщо у вас є хороші ідеї, як-от у випадку з IMS. Добрим знаком під час дискусії було те, що представники організацій — розпорядників коштів готові працювати над тим, аби зменшити бюрократичність внутрішніх процедур і легше менеджерити гранти.

Уже після дискусії ми обмінювалися враженнями зі знайомим, який теж працює в одній із програм підтримки. І в якийсь момент нашого спілкування прозвучала фраза, з якою не всі будуть згодні: «Ресурсів стало більше, але отримати їх редакціям стало складніше».

Віталій Мороз, консультант із цифрових технологій

Команда «Детектора медіа» не лише бореться за якість української журналістики, але й розповідає про суспільно важливі процеси в Україні. Наші журналісти пишуть про досягнення та проблеми громадського сектору й показують, як активісти впливають на реформи.

Запрошуємо вас долучитися до Спільноти «Детектора медіа». Та разом працювати над тим, щоб ініціативи, які захищають демократичні цінності, ставали більш видимими.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду