Вас образили в дописі у соцмережі? Онлайн-медіа поширило про вас неправдиву інформацію? Інтернет-магазин не оформив замовлення після оплати? Хтось погрожує у приватних повідомленнях? Чатбот у телеграмі поширив ваші персональні дані? Щоб у таких випадках захистити свої права, вам потрібно надати докази. Але як зафіксувати правопорушення, вчинене онлайн? Найбанальніший спосіб — скриншот, себто «фото» екрану, яке робить комп’ютер. Розберімося, за яких умов скриншот може бути доказом.

За статтею 100 Цивільного процесуального кодексу електронні докази — це інформація в цифровій формі про обставини справи, які мають значення. Це можуть бути зокрема й електронні документи — графічні зображення, які можуть зберігатись на портативних пристроях, картках пам’яті та в інтернеті. Тож електронним доказом може бути переписка в чаті, публікація на сайті, електронний лист тощо.

Для фіксування електронного доказу роблять його електронну копію — власне скриншот. Отже, скриншот — не оригінал документа, а форма фіксування електронного доказу. Копія має бути засвідчена електронним підписом людини, яка її подає. Можна також подавати до суду роздрукований скриншот як паперову копію електронного доказу, посвідчений підписом із датою.

За клопотання учасника справи чи з власної ініціативи суд може перевірити копію електронного документа, звіривши його з оригіналом — наприклад, відкривши сайт у приміщенні суду. Якщо це виявиться неможливим, суд не братиме доказ до уваги. То що ж робити, якщо переписку в месенджері або фейсбук-допис уже видалили?

Є кілька перепон для використання скриншотів як допустимих і належних доказів. По-перше, неможливо ідентифікувати автора допису чи повідомлення. Навіть якщо скриншот справжній, він не є доказом, що інформацію поширювала конкретна людина. По-друге, є ризик, що інформацію видалять або відредагують. По-третє, скриншот неможливо відтворити в оригіналі, бо для нього немає офіційного зразка.

Тому стороні, яка подає скриншот як доказ, слід докласти зусиль, аби зафіксувати всі необхідні дані, які дозволяють ідентифікувати джерело.

У листопаді 2020 року Ковпаківський районний суд міста Суми у справі №592/19628/19 зазначив, що скриншот переписки в телеграмі не є належним доказом, «оскільки ані соціальної мережі, ані групи чи автора з неї встановити неможливо». Аналогічні сумніви виникають і щодо достовірності твітів або фейсбук-дописів.  Хоч в обох соцмережах є функція верифікації сторінки зі спеціальною позначкою, але сторінку можна зламати.

Нещодавно міністерство оборони Росії звинуватило США у співпраці з терористичним угрупованням «Ісламська держава». Доказом став скриншот з гри для мобільних пристроїв. Щоправда, коли про це стало відомо, з допису видалили скриншот, і «фотодоказів» не стало.

У справі за позовом Антимонопольного комітету проти авіакомпаніїі Join Up! суд визнав скриншот допустимим доказом. Компанію оштрафували на півтора мільйона гривень. Цей скриншот був чи не єдиним доказом, і судове рішення спричинило обурення в суспільстві.

Суди намагаються оцінювати скриншоти прискіпливо та ставляться до них обережно, а судова практика неоднозначна. Як показало дослідження Texty.org.ua, суди першої інстанції несхвально ставляться до скриншотів, а апеляційні визнають їх допустимими та належними доказами. Касаційна ж інстанція вимагає, аби скриншоти досліджував експерт, як у справі №761/13156/16. У 2020 році Верховний суд визнав, що погрози від колишнього чоловіка у вайбері є психологічним насильством, врахувавши скриншоти з мобільного телефона як доказ. Однак в іншій справі Верховний суд визнав скриншоти недопустимим доказом, адже, мовляв, не можна довести, що сторінка у соцмережі належить конкретній людині. Водночас практики взаємодії з адміністрацією соцмереж для перевірки автентичності сторінок у судів немає.

В іноземній практиці суди не раз визначали скриншоти фейсбук-дописів прийнятними копіями електронних доказів. 2019 року у справі R v Mills Верховний суд Канади встановив, що електронна переписка є допустимим доказом, тож і копія переписки, відображена на скриншоті, теж має бути допустимим доказом.

Європейський суд із прав людини у справі Einarsson v Iceland оцінював інстаграм-допис блогера, який нібито завдавав шкоди честі й гідності іншої людини. ЄСПЛ врахував сам допис, численні поширення та коментарі до публікації, зафіксовані у форматі скриншотів, сприйнявши їх за належні й допустимі докази. У справі Gorlov and Others v Russia, аби довести постійний нагляд за в’язнем, заявники використали скриншоти з камер спостереження,  які суд урахував.

В Україні, втім, судова практика поки що невтішна. Однак скриншоти можна використовувати у судових процесах, якщо дотримуватись правил, що убезпечують від зловживань і допомагають довести автентичність копії електронного доказу.

По-перше, не слід використовувати скриншот як єдиний доказ. Інформацію варто підтверджувати додатковими доказами: висновками експертів у сфері телекомунікаційних мереж, протоколи огляду доказів судом, довідки від провайдера тощо. Хоча огляд може зіграти не на вашу користь, якщо сторінку вже видалили або власник устиг її відредагувати. Можна спробувати записати вміст екрану на відео, де буде чітко видно дату, адресу і зміст сторінки.

По-друге, варто подавати до суду скриншоти, підтверджені державними органами (наприклад, податковими), адвокатами (за допомогою афідевіту — збиранню фактів, які потім стануть доказами), нотаріусами (вони мають повноваження засвідчувати копії документів). Хоча закон не дає нотаріусам повноваження проводити огляд сайтів, що може поставити докази під сумнів у суді. Але можна звернутися до закордонних нотаріусів, які такі повноваження мають, і використовувати їхні нотаріальні посвідчення документів на підставі двосторонніх конвенцій про правову допомогу між Україною та іншими державами.

По-третє, використовувати сервіси на кшталт InternetArchive чи Google Global Cache, що фіксують веб-сторінки в автономному режимі, як посвідчення змісту сторінки станом на певний час. Результати такої фіксації вже застосовували в українській судовій практиці. Є «Український центр підтримки номерів та адрес», який займається захистом від порушень в інтернеті. Організація надає послуги з фіксації та дослідження змісту веб-сторінок, що дозволяє формувати офіційні письмові докази порушень у вигляді експертних висновків. Вона також видає довідки про людей і організації, на яких зареєстровані доменні імена, що дозволяє визначити належних відповідачів.

Юристи-практики радять вести все ділове листування електронною поштою з офіційними доменами або через спеціальні додатки, де неможливо видалити чи відредагувати вже надіслане повідомлення. Вести ділові переговори через фейсбук-месенджер, телеграм або WhatsApp не варто — важко буде підтвердити, хто саме надіслав повідомлення, або запобігти його видаленню чи редагуванню. Додатковою гарантією може бути використання електронного підпису, що засвідчить авторство документа.

І, звісно ж, можна вмовити іншу сторону спору визнати відображені на скриншоті відомості достовірними :)

Фото: Brett Jordan / pexels.com