13 жовтня президент Володимир Зеленський повідомив у своєму відеозверненні про проведення в день виборів 25 жовтня всенародного опитування. Українцям запропонують дати відповідь на 5 запитань, однак не озвучили їх. В Офісі президента запевнили, що серед них не буде спекуляцій щодо Донбасу та інших провокативних тем.

14 жовтня президент озвучив перше запитання: «Чи потрібно запровадити довічне ув'язнення за корупцію в особливо великих масштабах?». 15 жовтня прозвучало друге: «Чи підтримуєш ти створення на Донбасі вільної економічної зони?».

16 жовтня президент оприлюднив три фінальні запитання: «Чи потрібно скоротити кількість депутатів у Верховній Раді до 300?», «Чи підтримуєш ти легалізацію в Україні медичного канабісу для зменшення болю у важких хворих?» і «Чи потрібно Україні на міжнародному рівні підняти питання про використання гарантій безпеки, визначених Будапештським меморандумом?».

Анонсована за 12 днів до виборів ініціатива «всенародного опитування» спантеличила суспільство, тому «Детектор медіа» запитав експертів:

1. На ваш погляд, чи є правові підстави для проведення оголошеного президентом опитування 25 жовтня?
2. Як технічно може бути проведене подібне опитування, щоб не порушувати законодавство та разом із тим бути репрезентативним?
3. Ваша оцінка самого звернення президента.

Наші респонденти зазначили, що законних підстав для загальнонародного опитування під час місцевих виборів немає. Ба більше, якщо провести опитування на дільницях і задіяти членів комісії — це порушення. Законний формат — екзитпол, опитування на виході з виборчих дільниць.

З іншого боку, соціологи звернули увагу, що результати можуть бути репрезентативними лише для групи політично активних громадян (50–60%). Однак законної процедури — тендер, виділення коштів на організацію, визначення підрядника — не дотримано, тому офіційними результати навряд чи можна буде вважати. Тож дехто припускає, що цей хід президента — політична акція чи навіть акція «дестабілізації суспільства».

Найбільше експерти стурбовані форматом проведення опитування. Інші «больові точки» — джерела фінансування, організатори, наслідки.

Окремий пункт — саме звернення президента. Експерти критикують його тональність. Вони кажуть, що використовувати гасла партії неприпустимо, а фрази на кшталт «не потрібне благословення політиків» (у контексті ще не ухваленого закону про референдум) свідчать про зневагу до Конституції.

Натомість соціологи зазначили, що за кордоном проведення опитувань (референдумів) під час виборів — звична практика. У такий спосіб держава економить кошти. У низці країн референдуми проводять кілька разів упродовж року щодо будь-яких суспільних питань. Однак ці процедури мають законодавчий фундамент.

Далі — пряма мова експертів.

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО «Центр політико-правових реформ»:

— Якщо це не провокація ворогів Президента, то це можна кваліфікувати як замах на державний переворот.

Всупереч 19-й та 106-й статтям Конституції України, і взагалі не посилаючись на Конституцію,  Володимир Зеленський оголошує проведення референдуму чи опитування, на що не має жодних повноважень. Він сам нагадує, парламент тільки готується ухвалити відповідний закон, але при цьому заявляє, що йому «не потрібне благословення від політиків». І закінчує своє звернення: «Буде так, як вирішиш ти!».

Те, що заявляє Зеленський, не відповідає Виборчому кодексу і навіть ще не ухваленому закону про всеукраїнський референдум у редакції його першого читання.

Потім почали говорити, що ніхто не планує глобальних політичних запитань, буде щось дуже приземлене, конкретне, з чого дійсно треба дізнатися думку громадян. У даному випадку не має значення, які будуть запитання. Величезна шкода завдана самою неконституційною ініціативою. Фактично продемонстрована зневага до Конституції, до повноважень Президента, ніби «мені байдуже все законодавство, я що хочу, те й роблю». Це перша шкода.

Друга шкода — якщо суспільство пропустить цю ініціативу через незначущість запропонованих запитань, то наступний крок — повторення цього прецеденту, і там будуть уже інші запитання. Тому принципово важливо не допустити неконституційних дій і використання виборів для незаконного опитування.

Екзит-пол — законний. Це опитування не суперечить Виборчому законодавству, але воно відбувається за межами виборчих дільниць. Тобто ні в якому разі не можна використати виборчі комісії й дільниці для проведення опитування. Наприклад, дати членам виборчої комісії ще один бюлетень, щоб вони видавали їх виборцям. Це абсолютно неприпустимо.

Ступінь загроз нашій державі від такого кроку можна буде оцінити, коли офіційно дізнаємося ті п’ять запитань. Але акт публічного «топтання» Конституції України й заклик реалізовувати політику розколу українського суспільства вже відбувся.

Володимир Паніотто, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»:

— Я не правник, але, на мою думку, для проведення опитування, яке мало б якесь особливе значення, законних підстав немає.

У принципі, опитування можна проводити як екзит-пол поза межами дільниць, але як звичайне опитування, яке може замовити та ж ЦВК, адміністрація президента чи будь-хто.

Загалом ідея нормальна. У багатьох країнах референдуми проводять разом із виборами: це економить гроші. Проблема в тому, що в нашому Законі «Про референдум» немає жодного слова про те, як формулюються запитання, також нічого не було сказано про те, хто формулює запитання цього опитування. Формулювання запитання є ключовим. Я майже щороку пишу статті й дописи з цього приводу. У Законі «Про референдум» написано, як формується комісія, як доставляти бюлетені й так далі. Хоча це не має жодного значення, якщо запитання сформульоване неправильно чи маніпулятивно. Досі всі референдуми проводилися не для того, щоб визначити думку, а щоб маніпулювати цією думкою і «протащити» без парламенту те, що треба. Тому при чинному Законі «Про референдум» і відсутності процедури формулювання запитання референдум не є способом радитися із суспільством і є некоректним. Те саме стосується й опитування, якщо йому надається особливий статус. Має бути закон із процедурою формулювання запитання. Зауважу також, що опитування під час виборів може бути репрезентативним не для всього населення України, а для тих 50–60 % найбільш активного населення, що прийде на вибори.

Анатолій Ткачук, директор із питань науки та розвитку ГО «Інститут громадянського суспільства»:

— Це відверте порушення всього, що можна порушити. Президент не має права цього робити. Оголошувати за менш як два тижні про опитування на місцевих виборах і при цьому використовувати партійний слоган «Україна — це ти» — це катастрофа для права, інституцій, Конституції... Невже цього не розуміють в Офісі президента? Чи це така позиція?

Щоб опитування було законним і репрезентативним, державний орган має провести закупівлю, відповідно до українського законодавства. Замовником може бути Мінкульт, Мінрегіон чи інший центральний орган виконавчої влади, але не Президент. Уряд має виділити гроші. На тендері треба визначити компанію — соціологічну службу, яка зможе провести опитування. Але перед тим мають бути сформульовані відповідні запитання.

Саме звернення президента виглядає жахливо. По-перше, використані гасла з кампанії партії «Слуга народу», це відверте порушення Закону «Про місцеві вибори». По-друге, звернення в тоні «ніхто нам не потрібен, ми зробимо так, як скажеш ти» виглядає погрозою, що «Верховна Рада, Конституційний суд для нас ніщо. Ми зробимо задумане і за результатами зробленого щось проведемо». Не зрозуміло, що саме, але як на мене, це йде в одному руслі — дестабілізації українського суспільства.

Любомир Мисів, соціолог і заступник директора групи «Рейтинг»:

— З точки зору соціології та репрезентативності, все гаразд. Це ж, зрештою, величезна кількість людей, які відповідають на якесь запитання. Їхні характеристики більш-менш відповідають характеристикам населення України. Тут не враховуються хіба люди, які менше цікавляться політикою і можуть не ходити на вибори. Та, з іншого боку, й на референдуми приходить політично активне населення.

Проте це опитування, а отже воно не має юридичної сили. Це певний загальноукраїнський експеримент, що думають українці на ту чи іншу тему. Зрозуміло, що це не є інструментом прямої демократії, інакше би для цього мав би бути відповідний закон, як із референдумом, який у нас більш-менш законодавчо обґрунтований.

Звісно, далі президент, як суб’єкт законодавчої ініціативи, може звертатись у Верховну Раду та, виходячи з результатів цього опитування, виносити певні надскладні питання на розгляд депутатів. А тут уже воля парламенту — прийняти якийсь закон чи не прийняти.

У світі є така практика — проводити опитування населення. Наприклад, у Швейцарії проводять референдуми з будь-якого питання — аж до перейменування вулиць, і це справді має юридичну силу. Якщо громада (хоча у Швейцарії інший устрій) вирішила, що буде так, то це буде законом. У нас такої норми немає. І навіть коли Леонід Кучма проводив референдум, він теж не вступив у дію, тому що напередодні необхідно було провести зміни в Конституцію та проголосувати за це в парламенті.

Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі «Опора»:

— Дільниця — територія, на якій живуть виборців, включені до відповідних списків, що голосують у приміщенні для голосування. Члени комісій, спостерігачі, кандидати, медіа, виборці можуть бути присутні у приміщенні для голосування лише для реалізації власних прав, виконання передбачених законом обов'язків і лише на період, необхідний для цього. Наприклад, виборцю з цієї дільниці (території) не можна дати опитувальник у руки, щоб він стояв у приміщення та опитував громадян. Також ніхто не має права незаконно втручатися в хід голосування, як і перешкоджати йому.

Відповідно, законних підстав для організації опитування у приміщенні для голосування немає. Такі дії матимуть негативний вплив на хід волевиявлення і не можуть бути допущені.

Якщо ж опитування проводиться на вулиці, то їх можна організовувати і за методологією екзит-полів, і будь-яких інших форм репрезентативних / нерепрезентативних (політтехнологічних) заходів. Результати таких опитувань не мають ані ознак референдуму, ані юридичних наслідків. Тут найбільшої уваги заслуговує питання, кого саме опитуватимуть і як: тих, хто ще не проголосував і прямує до приміщення, чи тих, хто вийшов із приміщення. Якщо перших, то дуже важливим є сам зміст питань. Вони не можуть містити агітації або прихованого стимулювання голосувати за партію, політичним / ідейним лідером якої є президент. Якщо ж опитування проводиться на виході з дільниць, то зміст запитань не впливатиме на голосування, а лише буде використаний із політичною метою.

Важливою є інформація щодо фінансування такого опитування: бюджетні кошти (цільове / нецільове їх витрачання), партійні (однозначно політтехнологічне завдання), громадські (афільовані ГО). Залежно від джерел можна давати ширшу оцінку цієї політичної акції.

Тези президента радше наштовхують на думку, що з місцевих виборів ми одразу перекинемося в активність із національним референдумом, на який буде винесено одне питання, що отримує найбільшу підтримку голосів 25 жовтня.

Фото: Слово і діло, Фейсбук, Суспільне мовлення, Громадське радіо, Збруч.