За останнє десятиліття громадянське суспільство України пережило кілька хвиль — від піднесення після Революції гідності до потрясінь війни, від піка донорської підтримки до пошуку власних ресурсів. Сектор поступово перейшов від мобілізації до системності — й сьогодні громадські організації не лише реагують на виклики, а й формують державні рішення та порядок денний реформ.
Про трансформації сектору, виклики фінансування і пошук нової ролі громадських організацій говорили учасники експертного обговорення «Громадянське суспільство України: від кризи до стійкості», організованого Українським незалежним центром політичних досліджень спільно з Медіацентром Україна.
Виконавча директорка УНЦПД Валерія Скворцова сказала, що за останні десять років сектор пережив політичні, фінансові та безпекові кризи, але щоразу виходив із них сильнішим.
«Останні десять років в Україні для організацій громадянського суспільства були дуже насиченими. Починаючи з 2014 року держава обрала демократичний і європейський шлях, важливою частиною якого стало посилення ролі ОГС. У 2017—2018 роках були намагання з боку української влади дещо обмежити роботу громадських організацій. Але вже під час коронавірусної кризи та повномасштабного вторгнення ОГС продемонстрували свою сталість і здатність реагувати на кризи», — пояснила вона.
З 2017 року команда УНЦПД досліджує Індекс сталості організацій громадянського суспільства, який охоплює сім ключових показників розвитку: від правового середовища до публічного іміджу. За словами Скворцової, індекс показує, що сектор став міцнішим, проте залишається низка викликів, зокрема у контексті фінансування.
«Після відходу окремих міжнародних донорів з України ми бачимо процес локалізації ресурсів. ОГС потрібно працювати над диверсифікацією джерел фінансування, щоб знизити залежність від міжнародних грантів», — додала експертка.
Керівник Програми розвитку громадянського суспільства УНЦПД Максим Лациба сказав, що 2019—2021 роки стали кризовими у відносинах держави та громадського сектору.
«Вплив громадянського суспільства на державну політику, в порівнянні з 2014—2016 роками, падає. Після Революції гідності вплив і спроможність громадянського суспільства був набагато більшим. Готовність влади чути й сприймати голос ОГС була більшою», — пояснив Максим Лациба.
Він додав, що всі передові реформи — децентралізація, виборчий кодекс, державні закупівлі — були написані за участі громадянського суспільства.
Голова правління Інституту «Республіка», засновниця ВІ «Активна громада», експертка зі стратегічного розвитку Олександра Гліжинська розповіла, що одним із досягнень громадянського суспільства є Закон «Про публічні консультації», що надає підстави безпосередньо впливати на прийняття державних рішень.
Вона також додала, що головним викликом для багатьох ОГС залишається розбудова внутрішньої спроможності — стратегування, кадрове управління, комунікації, політики прозорості.
Про ресурсний і ціннісний вимір роботи ОГС також говорила виконавча директорка БФ Razom for Ukraine Евеліна Курілець.
«Я зараз закликаю не думати тільки про те, що ми можемо отримати. Мені дуже подобається фраза “надихати Україною світ”. Відверто: ми зараз повинні продати цей продукт донору, щоб він захотів нас підтримати. І це ми говоримо про Inspire the World with Ukraine, а ми справді маємо, чим надихнути», — висловилася експертка.
Курілець також сказала, що волонтерський і благодійний рухи мають зберігати професійність, прозорість і людяність, адже саме ці якості формують довіру світу до українського сектору.
Програмний директор ГО «Детектор медіа» Вадим Міський додав, що сталий і відкритий діалог із суспільством — запорука довготривалої довіри до громадських організацій.
«2022 рік став піковим — медіа постійно писали про волонтерів, благодійників, ініціативи. Але нині інтерес вийшов на плато. Варто не втрачати прозорість і сталість у комунікаціях: пояснювати, навіщо ми існуємо, звідки отримуємо кошти і як саме допомагаємо», — пояснив він.
За словами Міського, комунікаційники в ОГС мають виконувати не технічну, а стратегічну функцію — бути голосом організації, який формує її репутацію й довіру суспільства.
Попри всі виклики громадянське суспільство України залишається одним із чинників стійкості держави. Як підсумували учасники обговорення, наступне десятиліття має стати етапом стратегічного розвитку для організацій громадянського суспільства.
